Тема 1 Країни Східної Європи в «системі міжнародних відносин нового типу»

млення статусу країн регіону. Насправді вони вже стали сателітами СРСР і слухняно прямували у фарватері його політики. Цей курс спирався не тільки на присутність Радянської Армії в регіоні, а й на прихильність до комуністичних ідей досить значної частини населення. В кожній з країн чисельність комуністичних партій зросла. Сателітизація уявлялася їм реалізацією марксистсько-ленінської ідеї, вони вважали її необхідною, щоб створиш міцний центр для просування справи комунізму в усьому світі, чинити опір імперіалізмові СІЛА та Англії й будувати за прикладом СРСР соціалізм.

«План Маршалла» та східно­європейські країни. Створення Комінформу та РЕВ

У 1946—1947 pp. Сполучені Штати Америки були серйозно занепокоєні розрухою в країнах За­хідної Європи. Спеціально виряджений у Європу для з'ясування стану речей В. Клейтон повідомив американський уряд, що на континенті зруйновані традиційні економічні зв'язки, немає джерел інвестицій, збільшується безробіття. І все це навіть у країнах, які не зазнали втрат через воєнні дії на їхній території, не кажучи вже про Німеччину, Нідерланди та Бельгію, що потерпіли від боїв і бомбардувань. До того ж виснажила себе під час війни Великобританія. У СІЛА побоювалися зростання впливу комуністичних партій у Західній Європі та здобуття ними контролю над урядами, особливо у Франції та Італії. США надавали політичну підтримку антикомуністичним силам на виборах, але очевидною була й потреба в серйоз­ній економічній допомозі Західній Європі.

Проблема, проте, полягала в тому, що США не нава­жувалися відмовити Радянському Союзові, країнам Схід­ної Європи в участі у програмі повоєнної реконструкції. Тому у виступі державного секретаря СІЛА Д. Маршал-

9 9-302 ²⁵⁷

РОЗДІЛ III ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Тема 1 Країни Східної Європи в «системі міжнародних відносин нового типу»

ла 5 червня 1947 р. йшлося про готовність США ні допомогу Європі в цілому, тобто коло країн—оде жувачів допомоги не уточнювалося. Але, як свід американські джерела, головною метою «плану Маршал ла» залишалася допомога Західній Європі. Ч. Боле співробітник державного департаменту, який у той відповідав за підготовку документів, що стосуються аме риканської ініціативи, запевняв Маршалла, що СРС відмовиться від участі. Сам Маршалл уважав, що зго, СРСР на участь у плані означатиме його «кінець». Запрот шення на міжнародну конференцію, присвячену плано: Маршалла, були все ж таки надіслані СРСР, Польщі Чехословаччині, які їх прийняли. Згодом, проте, в Мое: вирішили, що на досвідченість польських і чехосло­вацьких представників «не можна розраховувати», і в; досить грубій формі наказали їм відмовитися. По' тільки делегація СРСР. В. Молотов у своєму виступі на­звав план Маршалла «планом поневолення Європи» й залишив конференцію. Надії Маршалла здійснилися. Західна Європа одержала близько 17 млрд доларів СІЛА і стала економічно незалежною від США. Невдовзі Західна Європа почала конкурувати зі Сполученими Штатами на' світових ринках, помітно підвищився життєвий рівень більшості західноєвропейського населення.

Щодо країн Центральної й Східної Європи, то во не могли розраховувати на радянську допомогу, яка дорівнювала обсягові допомоги СІЛА Західній Європі.] СРСР щойно почав відбудову зруйнованої під час економіки. Все ж в окремих випадках, коли це давал негайні політичні дивіденди, така допомога надавалас Так, у 1947 р. у зв'язку з катастрофічною посухою Чехо Словаччина, Румунія та деякі інші країни одержали зерні з СРСР, і Москва не упустила нагоду використати це факт для пропаганди успіхів колгоспного ладу.

Серйозні надії покладалися на створення Ради еко помічної взаємодопомоги (РЕВ). Згідно з порівняно ю ротким повідомленням у радянській пресі, 5—8 січ, 1949 р. в Москві відбулася нарада представників Болгарії Польщі, Румунії, Угорщини, Чехословаччини та СРСР, яка ухвалила рішення про створення РЕВ. її завда передбачали: обмін господарчим досвідом, розвиток тор

258

говельних відносин, надання взаємної технічної допо­моги, розгортання економічного співробітництва;, обмін сировиною, продовольчими товарами, машинами, облад­нанням тощо. Про нехтування організаційним боком справи свідчить унікальність РЕВ у тому відношенні, що, на відміну від інших міжнародних організацій, вона поча­ла свою роботу без затвердження Статуту або підписання основоположного договору. Практична діяльність РЕВ почалася з квітня 1949 р. РЕВ проголошувалася від­критою для інших країн Європи організацією.

В серпні 1949 р. в Софії були погоджені принципи безоплатної передачі технічних і наукоьих винаходів, з 1950 р. здійснено перехід від річних до довгострокових угод у межах РЕВ. 9 серпня 1952 р. Болгарія, Румунія, СРСР, Чехословаччина та Польща уклали угоду про будівництво мосту через Дунай.

Перший період діяльності РЕВ характеризувався роз­витком двосторонніх відносин між його членами. Істот­ного піднесення економік країн-членів, яке можна було б порівнювати з результатами реалізації «плана Маршалла», досягти не вдалося.

У вересні 1947 р. нарада компартій, що проходила в невеличкому польському містечку Шклярська Поремба, ухвалила рішення створити Інформаційне бюро комуніс­тичних і робітничих партій. Західна преса коментувала цю подію як відновлення Комінтерну й на підтвердження аналогії одразу назвала Інформбюро Комінформом. (Подібна доля спіткала й РЕВ: на Заході її стали називати Комеконом.) Створення Комінформу позначило новий етап у протистоянні Заходу й Сходу. У виступі голови делегації ВКП(б) А. Жданова констатувався розкол світу на два протилежні блоки й підкреслювалася необхідність об'єднання всіх сил для боротьби з -імперіалістами й під­палювачами нової війни. В Комінформ із самого початку входили комуністичні й робітничі партії країн Східної Європи (крім Албанії), а також дві найчисленніші партії в Західній Європі — французька й італійська. Кожна з партій у Східній Європі закликалася очолити трудящих для будівництва соціалізму. Югославські представники, зокрема, гостро критикували КПФ і КПІ за невико­ристання можливостей для революційних перетворень у

259

РОЗДІЛ III ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Франції та Італії. В січні 1948 р. було вирішено створ: друкований орган Комінформу — газету «За тр: мир, за народну демократію!» і розмістити її редакцію Белграді. В комуністичному русі існувала версія, що довгу назву придумав Сталін, аби буржуазні газети, наво дячи цю назву, пропагували таким чином «високі комуністичного руху». Насправді, проте, в газетах по силалися, як правило, на «орган Комінформу»...

Створюючи цю організацію, СРСР мав на меті дисциплінувати своїх союзників у Східній Європі й рес­таврувати принципи Комінтерну саме тоді, коли майже всюди в регіоні комуністи монополізували політичну владу. На думку ВКП(б), настав час для прискорення темпів «соціалістичних перетворень» — колективізації, індустріалізації й культурної революції. Остання, як свідчили події 1946—1948 pp. в СРСР, означала не тільки поширення освіти та масової культури, а й посилення боротьби зі «згубними впливами Заходу», з «космоши літизмом», що особливо болісно сприймалося в країнах, які століттями поділяли культурні традиції Західної Європи.

Радянсько-югославський конфлікт. Подальша сталінізація країн Східної Європи

Югославські партизани визволили територію Югославії від німецької окупації та в пособників окупантів, допомогли вигнати Албанії італійських фашистів. У 1941—1944 pp. партизани в Югославії навіть називали свій опір окупантам «другим фронтом», що допомагав Радянській Армії, бо відтягува німецькі частини зі Сходу. Тільки восени 1944 р. Радянсь­ка Армія пройшла північно-східною частиною Югославії,

260