Тема 7 Система міжафриканських

відносин

Уряд очолив Г. Уеддей, до нього ввійшли представ­ники всіх 11 угруповань. Ситуація ускладнювалася су­перництвом Франції й Лівії за контроль над цією краї­ною. За Г. Уеддеєм стояла Лівія, за X. Хабре — Франція. На боці Лівії був СРСР. Крім того, в 1973 р. армія Лівії окупувала чадську територію Смуга Аузу, багату на уран та інші копалини. В 70-ті роки мир в Чаді встановити не вдалося. В цілому миротворча діяльність ОАЄ в 60—70-ті роки відіграла велику позитивну роль, оскільки серйозно обмежувала масштаби воєнних конфліктів, коли не вда­валося їм запобігти.

Важливо зазначити, що ОАЄ перешкоджала спробам деяких країн Африки захопити окремі території, які звіль­нялися від колоніальної залежності. Мова йде про Іс­панську Сахару та Джібуті.

Коли в 1975 р. нова, демократична Іспанія відмови­лася вщ свого володіння — Західної Сахари, передала її під тимчасове управління Марокко та Мавританії, останні ввели в Західну Сахару свої війська, щоб поділити її між собою. Боротьба за незалежність Фронту Полісаріо (ство­рений 1973 p.), який 27 лютого 1976 р., за день до повно­го виходу з території Західної Сахари іспанської адмі­ністрації, проголосив створення Сахарської Арабської Де­мократичної Республіки (САДР), та підтримка його ОАЄ, багатьма африканськими державами перешкодили анексії цієї території.

Рішуча підтримка ОАЄ ідеї незалежності Джібугі (Фран­цузьке Сомалі), територію якої прагнули приєднати до себе Ефіопія та Сомалі, сприяла створенню Республіки Джібуті в червні 1977 р.

Становлення економічного співробіт­ництва

Важливим елементом міжафриканських відносин стало економічне співробітництво. Було створе­но низку субрегіональних економічних органі­зацій з метою подолання відсталості й закладення фунда­менту для співробітництва в політичній та інших сферах.

466

Початок таким об'єднанням поклали ще метрополії, плекаючи надії на зміцнення своїх економічних позицій в Африці Потім незалежні африканські країни продов­жили цей процес. Дуже часто міжафриканські економічні організації створювалися за принципом об'єднання коло­ній однієї метрополії. На початок 80-х років в Африці не залишилося жодної держави, яка б не була членом тогс чи іншого торговельно-економічного угруповання. На кі­нець 70-х років в Африці ішувало 18 економічних угруповані інтеграційного характеру (три учасники й більше) і 20 за-гальноафриканських економічних установ (Африканським банк розвитку, Асоціація центральних банків, Африкан­ський союз залізниць, Асоціація сприяння міжафрикан-ській торгівлі тощо). Діяли також десятки двосторонні} комітетів і комісій з економічного співробітництва, об'єд­нання виробників конкретного типу продукції (органі­зації виробників кави, арахісу та ін.). У 70-ті роки процес створення таких об'єднань активізувався, що спричиню­валося необхідністю вирішувати складні економічні проб­леми, і насамперед проблему збільшення національногс виробництва.

Найбільшого розвитку інтеграційний процес набрав з Західній Африці, де більшість держав незначні за терито­рією та чисельністю населення.

Ще в 1959 р. з ініціативи Франції в Західній Африц було створено Раду згоди (Бенін, Кот д'Івуар, Буркіна Фасо, Нігер та з 1966 р. — Того). В результаті інтегра­ційних заходів країни-члени налагодили безмитну торгів лю товарами місцевого виробництва, розпочали здійс­нення програми з організації міждержавних перевезень спільну підготовку кадрів. У межах цієї організації ство рено економічне співтовариство зі скотарства та вироб ництва м'ясопродуктів, інші сільськогосподарські об'єд нання (виробництво томатів, зберігання зернових). Прі Раді згоди діє фонд допомоги та гарантування позик зг рахунок членських внесків та іноземних позик.

У січні 1974 р. в Західній Африці було створено Еконо мічне співтовариство Західної Африки (КЕАО — абревіа­тура з перших літер французької назви), в яке ввійпш Кот д'Івуар, Буркіна-Фасо, Мавританія, Малі, Севвтя Нігер. Загальна територія цих країн — 4,2 млн кв. км населення на кінець 70-х років — 34 млн чоловік, uf

РОЗДІЛ III ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН