Тема 3 Зміцнення європейської безпеки та співробітництва в 70-ті роки

порядку денного розглядатимуть відповідні комісії, яким] допомагатимуть підкомісії та інші робочі органи.

3. Координаційний комітет має бути головним органол другого етапу Наради. Завдання комітету полягатиме безпосередньому розгляді й узгодженні заходів, що вияв-| ляться необхідними для виконання рішень Наради таї подальшого розвитку процесу зміцнення безпеки і спів-1 робітництва в Європі, в розробці пропозицій організацій- ] ного характеру.

4. На консультаціях у Гельсінкі було досягнуто згоди | про те, що Нарада та її робочі органи обов'язково озна­йомляться в тій чи іншій формі з позицією щодо го-: ловних моментів порядку денного держав-учасниць, зок­рема ряду середземноморських країн, які виявили^ чималий інтерес до проведення Наради й усього з нею! пов'язаного.

З—7 липня 1973 р. у столиці Фінляндії Гельсінкі про­ходив перший етап Наради з безпеки і співробітництва еґ\ Європі, в якому взяли участь міністри закордонних справ! 35 держав. На ньому були ухвалені заключні рекомендації;: | відносно всієї програми Наради, розроблені на багатосто­ронніх консультаціях.

Делегація Радянського Союзу передала на розгляд за­гальноєвропейської Наради проект генеральної деклара-1 ції про основи європейської безпеки і принципи відно­син між державами в Європі. У відповідності з рекомен­даціями Консультативного комітету проект генеральної} декларації містив 10 основоположних принципів безпеки { й добросусідства в Європі. Пропозиції щодо всіх цих принципів надали також Югославія та Франція.

Ціла низка пропозицій відносно широкого спектра: проблем, які мали обговорюватися в ході Наради з на­ступним закріпленням рішень щодо них у відповідних, заключних документах, надійшла від делегацій ФРН, Ве­ликобританії, Італії, НДР, Польщі, Болгарії, Канади, Ту­реччини, Чехословаччини, Угорщини, Греції, Сан-Марино. ;

Хоча позиції, обстоювані делегаціями, часто-густо, суттєво відрізнялися, слід констатувати, що обмін дум­ками й дискусії, які відбулися на першому етапі Наради, мали переважно діловий та конструктивний характер, що: врешті-решт дало змогу прийняти спільні рекомендації з: 1 принципово важливих проблем. Результати першого ета-

182

пу Наради разом з рекомендаціями, виробленими на ба­гатосторонніх консультаціях у Гельсінкі, створювали до­сить реальну основу для продовження пошуків вирішен­ня нагальних завдань європейської безпеки.

Після проведеного в період із 29 серпня по 3 вересня 1973 р. засідання Координаційного комітету 18 вересня в Женеві розпочався другий етап Наради. Головна мета цього етапу полягала у виробленні проектів документів з усіх пунктів порядку денного для їх остаточного ухвален­ня на третьому, заключному етапі Наради, що мав про­водитися на найвищому рівні.

Центром діяльності та головним органом другого етапу був Координаційний комітет, який складався з глав делегацій держав-учасниць і збирався на свої засідання для затвердження графіка роботи органів Наради, ви­рішення питань принципового значення та для схвалення документів, розроблених у комісіях та підкомісіях.

Були створені три комісії (які надалі дістали також назву «кошики»): Комісія І (безпека), Комісія II (економічні питання), Комісія III (співробітництво в гуманітарних та інших галузях).

У межах першої комісії діяли дві підкомісії (з безпеки й принципів відносин між державами; із заходів зміцнення стабільності й довіри), а також спеціальний робочий орган із забезпечення дієвості принципів та вироблення методів мирного врегулювання суперечок.

У склад другої комісії ввійшли п'ять підкомісій: з торгівлі; з питань промислового співробітництва; з науки й техніки; з екології; зі співробітництва в інших еконо­мічних галузях.

Третя комісія складалася з чотирьох підкомісій, а саме: з контактів, інформації, культури та освіти.

Згодом при Координаційному комітеті було створено робочу групу для розгляду питання щодо подальших кро­ків після завершення Наради (пункт 4 порядку денного). Функціонували також спеціальні групи з деяких органі­заційних і фінансових питань.

У ході офіційних засідань органів Наради, а також неофіційних консультацій, обговорень у робочих групах Узгоджувалися точки зору делегацій, вироблялися ком­промісні, взаємоприйнятні рішення. Слід зазначити, що останні ухвалювалися на основі принципу консенсусу; при

183

РОЗДІЛ II РОЗРЯДКА МІЖНАРОДНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ. ГЛОБАЛЬНІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ