Тема 4 Міжнародні відносини в Південно-Східній Азії

технічної й соціальної взаємної допомоги країн-учас-ниць, уже перші кроки Асоціації показали, що чимале місце в її діяльності посідають питання політичного ха­рактеру.

Зі створенням АСЕАН уряди країн субрегіону пов'я­зували надії на вирішення однієї з найгостріших для них проблем — проблеми безпеки, яку в Асоціації поділяють на внутрішню, регіональну й зовнішню. Під внутрішньою розуміється безпека від загрози збройних виступів на­ціональних меншин, сепаратистських рухів та антиуря­дових угруповань екстремістського типу, що були основ­ним чинником політичної нестабільності в ряді країн, зокрема в Малайзії, Індонезії, Таїланді та на Філліпінах. Регіональна безпека означає усунення загрози, що ви­никла б унаслідок конфліктів між державами Південно-Східної Азії. Зовнішня безпека передбачає запобігання можливій агресії нерегіональних держав, насамперед ве­ликих.

Проблема забезпечення регіональної безпеки безпосе­реднім чином пов'язана з таким елементом політичного співробітництва між країнами—членами АСЕАН, як координація їхньої зовнішньополітичної діяльності. Ма­буть, найважливішим здобутком початкового етапу ста­новлення АСЕАН стало вироблення концепції «зони миру, свободи й нейтралітету» в Південно-Східній Азії, прого­лошеної в Куала-Лумпурі в листопаді 1971 р. Сутність концепції полягає в прийнятті державами Південно-Східної Азії зобов'язання будувати свої відносини на основі принципів мирного співіснування, утримуватись від участі в конфліктах між великими державами, від розміщення на своїх територіях іноземних баз тощо. Га­рантії безпеки асеанівської зони мали надати великі дер­жави — США, КНР та СРСР. Хоча «концепція нейтра­лізації», як назвали концепцію Куала-Лумпурської декла­рації, і здобула підтримку в ООН, проте в той час вона не Дістала подальшого розвитку, оскільки навіть у самій АСЕАН по-різному тлумачилися її положення. Зокрема, спірним залишалося питання про поширення принципів миру, свободи й нейтралітету на країни, які були пов'я­зані військовими угодами з неасеанськими країнами й мали на своїй території іноземні військові бази. В цілому ж до 1976 р. характерні риси діяльності АСЕАН ста­новили риторика й відсутність відчутних результатів.

383

У 70-ті роки під впливом розрядки міжнародної на­пруженості й зміни політичної ситуації в Південне Східній Азя країни АСЕАН виявили прагнення не тіл--до взаємного зближення і нормалізації відносин між ми на базі принципів мирного співіснування, а й до ~ ширення на цій основі зв'язків з іншими країн_„, азіатського континенту, зокрема з КНР, яку більшіс держав субрегіону не визнавали протягом тривалого ьі різка часу. Мова йде про Малайзійську Федерацію, Ф ліппіни й Таїланд, які встановили дипломатичні носини з Пекіном у 1974 і 1975 pp. відповідно, самим були усунуті перешкоди на шляху розвитку „*. державних відносин між цими країнами.

Важливою віхою розвитку АСЕАН стала Перша кс ференція глав держав і урядів країн-учасниць, що відбул" на острові Балі (Індонезія) в лютому 1976 р. Склика цієї конференції спричинювалося необхідністю а_, оцінку новій ситуації в Південно-Східній Азії, яка склі лася внаслідок воєнної перемоги В'єтнаму й порази авантюристичного курсу Вашингтона в Індокитаї, пе~ бою підбити підсумки початкового етапу розвитку . ціації, виробити нову стратегію і тактику.

Еолійська зустріч у верхах прийняла три важливі літичні документи — Декларацію АСЕАН, Договір

дружбу й співробітництво в Південно-Східній Азії та сп__

не комюніке, які фактично закріпили за Асоціацією ст.

^с політичного союзу. В Декларації учасники зустрі

зафіксували прагнення до подальшого розвитку політш

ного співробітництва через «зближення точок зору, узго|

ження позицій і спільні дії». В Договорі про дружбу'у

співробітництво були викладені принципи мирного спії

існування, добросусідства і співробітництва, а сам догові

оголошено відкритим для приєднання до нього інпг*

держав. В умовах мирного врегулювання в Індокитаї *.

означало жест примирення, адресований індокитайськй

країнам. На Балійській зустрічі вперше були визначене

конкретні напрями економічного співробітництва, осноі

вою якого стала індонезійська концепція про «взаємодопові

нюваність» економік АСЕАН. ^щ

Таким чином, Балійський саміт відкрив новий етап розвитку АСЕАН, виявив тенденцію до її організаційног зміцнення й політичної консолідації. 384