Тема 9 Українська рср на міжнародній арені (1944 —1979 рр.)

Згідно з рішенням, прийнятим 24 серпня 1945 p., ЮНРРА мала надати СРСР 250 млн доларів для України та Білорусії. 18 грудня 1945 р. була підписана угода про надання ЮНРРА допомоги Україні. Від імені УРСР її підписав А. Барановський. На території УРСР була створе^ на місія ЮНРРА. 31 березня 1946 р. Адміністрація ви-: ділила додаткову суму в розмірі 23 млн доларів для до­ставки вантажів до України та Білорусії. Уряд УРСР ство-, рив спеціальне Управління з поставок ЮНРРА. 20 берез­ня 1946 р. до Києва зі СІЛА прибув глава постійної місії ЮНРРА в УРСР М. Мак-Даффі. Українська делегація, очолювана А. Барановським, у березні 1946 р. взяла участь у роботі сесії Ради ЮНРРА в Атлантик-Сіті. УРСР була введена до складу Комітету поставок ЮНРРА. Глава української делегації А. Барановський звернув увагу учас­ників сесії на надто повільне виконання програми допо­моги УРСР. Перше судно з товарами ЮНРРА для Ук­раїни прибуло до Одеси наприкінці листопада 1945 p., ще до підписання угоди з ЮНРРА. Навесні 1946 р. почали прибувати основні партії вантажів з 15 країн світу, пере­важно зі СІЛА та Великобританії, а також з Канади, Ямайки, Бразилії, Нової Зеландії, Франції, Норвегії, Да­нії, Туреччини, Аргентини тощо.

Початок «холодної війни» й блокового протистояння не міг не позначитися на реалізації програми допомоги, в тому числі й для УРСР. Політико-ідеологічні мотиви по­чинали брати гору над міркуваннями здорового глузду. В СРСР посилився контроль за діяльністю іноземних ко­респондентів, які висвітлювали роботу ЮНРРА в УРСР та БРСР. У відповідь на це палата представників СІЛА прийняла наприкінці червня 1946 р. поправку Дірксена, яка передбачала заборону використання фондів ЮНРРА для допомоги тим країнам, де чиняться перешкоди роботі представників засобів масової інформації СІЛА. 30 черв­ня 1947 р. закінчувався термін діяльності ЮНРРА в Ук­раїні. Проте товари Адміністрації продовжували прибу­вати ще протягом року.

Загалом до 1 квітня 1948 p., коли програма поставок, ЮНРРА була цілком завершена, 211 вітчизняних та іно­земних суден завезли для УРСР товарів на суму 189,3 млт доларів, у тому числі продукти харчування, взуття, вовну-* сирець, медикаменти, устаткування для виготовлення пе-

528

ніциліну, трактори, устаткування й матеріали для житло­вого будівництва тощо. Крім того, з Великобританії УРСР одержала на 17 млн 616,8 тис. доларів устаткування та матеріалів, замовлених, але не викуплених СРСР у 1946 p., в тому числі 1 150 рудникових електровозів, 19 портальних кранів, 26 електростанцій, 14 парових машин тощо.

Незважаючи на відносно невеликі розміри поставок ЮНРРА, слід визнати, що вони відіграли важливу роль у справі відбудови народного господарства УРСР, фактич­но зруйнованого в роки війни. В телеграмі генеральному директорові ЮНРРА Л. Руксу, який заступив на цій по­саді М. Мак-Даффі, уряд УРСР підкреслював, що україн­ський народ високо цінить діяльність ЮНРРА, незалеж­но від розмірів допомоги, як акт визнання заслуг україн­ського народу в справі перемоги над спільним ворогом Об'єднаних Націй — німецьким фашизмом.

У зв'язку з завершенням роботи місія ЮНРРА 2 лип­ня 1947 р. покинула Київ. Проте міжнародна спільнота не тільки не припинила надання допомоги державам, які потерпіли в ході другої світової війни, а й нарощувала цю допомогу. 5 червня 1947 р. державний секретар США А. Маршалл, виступаючи в Гарвардському університеті, закликав світову громадськість подумати над тим, як най­швидше і найкраще допомогти тим країнам, котрі цього потребують. Допомога, підкреслив промовець, має бути ре­гулярною, адресною й широкомасштабною. Основна ува­га при цьому приділялася країнам Європи, котрі най­більше потерпіли від війни, в тому числі й тим, які її розв'язали. Радянський Союз та його сателіти в Східній Європі, керуючись політико-ідеологічними міркування­ми, які відповідали духові «холодної війни» й блокового протистояння, засудили «план Маршалла» й оголосили країни, що його прийняли, прислужниками американ­ського імперіалізму.

Отже, кожна зі сторін обрала власний шлях роз­в'язання повоєнних економічних проблем, подолання руй­нівних наслідків другої світової війни. Подальший розви­ток подій однозначно показав, який шлях був правиль­ним. Відмовившись від пропонованої допомоги, СРСР та його союзники по «соціалістичному табору» ускладнили своє становище, поступово, але невпинно заганяли себе в глухий кут кризи, а згодом катастрофи і краху СРСР, Усієї комуністичної системи.

18 9-;

9-302

529

РОЗДІЛ III ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН