Тема 2 Особливості повоєнного врегулювання в Європі й на Далекому Сході

справ СРСР. У «Заяві з 3-х пунктів» австрійського феде­рального уряду, переданій В. Молотову 14 березня 1955 p., знову підтверджувалися військовий нейтралітет і згода з усіма пропонованими гарантіями австрійської незалеж­ності.

У відповідь радянський уряд висловив готовність на майбутній конференції розглядати австрійське питання окремо й запросив федерального канцлера Рааба прибути до Москви для двосторонніх переговорів. До цього часу вже було врегульоване питання про Трієст, і зв'язок цієї проблеми з австрійським питанням перестав існувати.

15 квітня 1955 р. був опублікований «Московський ме­морандум» за результатами переговорів. СРСР висловив згоду підписати Державну угоду й вивести з Австрії оку­паційні війська до 31 грудня 1955 р. Австрія зобов'язу­валася постачати Радянському Союзові 10 млн т нафти протягом 10 років, виплатити 2 млн доларів за активи Дунайської судноплавної компанії у Східній Австрії й забезпечити постачання товарів на суму 150 млн доларів як компенсацію за німецьку власність в Австрії. Цей ме­морандум прискорив процес визнання постійного нейтралітету Австрії. Деякі дослідники вважають, що ви­рішенням австрійського питання Радянський Союз нама­гався створити прецедент для врегулювання німецької проблеми.

2 травня 1955 р. у Відні пройшла нарада послів чо­тирьох окупаційних держав за участю міністра закордон­них справ Австрії Фігля. А 14 травня міністри закор­донних справ внесли остаточні зміни до текстів угод.

15 травня 1955 р. в палаці Бельведер у Відні відбулося підписання Державної угоди. Австрія відновлювалася «як суверенна, незалежна й демократична держава» в кордо­нах, що існували на 1 січня 1938 р. Політичні гарантії незалежності Австрії забезпечувалися заявою великих Держав і забороною на політичний і економічний союз із Німеччиною у будь-якій формі. Після ратифікації 27 липня 1955 р. угода набрала чинності. В цей же день було розпу-Щено Союзницьку раду у Відні й почалося виведення °купаційних військ, яке завершилося 25 оковтня 1955 р. ²⁶ жовтня австрійська Національна рада ухвалила консти-!УУЦійний закон про постійний нейтралітет на взірець Швейцарії.

49

РОЗДІЛ І СТАНОВЛЕННЯ БІПОЛЯРНОЇ СТРУКТУРИ МІЖНАРОД­НИХ ВІДНОСИН. РОЗГОРТАННЯ «ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ»

Тема 2 Особливості повоєнного врегулювання в Європі й на Далекому Сход

• Японія після закінчення другої світової війни. Сан-Франциська мирна угода 1951 р.

Невід'ємною частиною формування системи по воєнних міжнародних відносин стало мирне вр гулювання в Азії. Після підписання 2 вереси 1945 р. Акта про капітуляцію Японії міністерство закор донних справ Японії отримало наказ головнокомандувач союзних окупаційних військ генерала Макартура про ] новлення на всій території Японії влади війської адміністрації. Окупаційні частини були головним американськими з невеликим контингентом військ Нов Зеландії й Австралії. Після капітуляції Японія перес бути суб'єктом міжнародного права. Вона підпала юрисдикцію союзних держав.

Ще 22 серпня 1945 р. уряд США запропонував дянському Союзові заснувати консультативний орган Далекосхідну консультативну комісію з питань Японії, складі представників СІЛА, СРСР, Англії, Китаї Австралії, Канади, Франції, Нідерландів, Нової Філліпін. Радянський уряд відповів згодою.

На відміну від Німеччини в Японії СІЛА прово;і

Окупаційну ПОЛІТИКУ Через ЯПОНСЬКИЙ УРЯД, ПОГОДИВ!!

на його пропозиції про співпрацю з окупаційною вла

Політичний курс США відносно Японії було т но 23 вересня 1945 р. в «Основних принципах політи СІНА щодо Японії в початковий період окупації», де осш ною метою проголошувалося завдання «домогтись, Японія не могла знову становити загрозу для СЩА для безпеки в усьому світі». Тут же оприлюднюв плани щодо демілітаризації Японії, ліквідації мілітарї ської ідеології, забезпечення розвитку мирної еконоа На Лондонській сесії міністрів закордонних сі СРСР, Англії, СІЛА й Франції 24 вересня 1945 р. дянський Союз висунув пропозиції про заснування Кс рольної ради щодо Японії за принципом союзних kg рольних комісій, які вже функціонували в Угорщині.

50

Держсекретар СЛІА Бірнс нагадав, що союзники ще Ю серпня 1945 р. домовилися зберегти імператорський режим у Японії, і наголосив, що тут не потрібна Конт­рольна рада, оскільки на відміну від Німеччини Японія зберігає свій уряд.

29 вересня 1945 р. Бірнс в офіційній відповіді ра­дянській стороні просив якнайшвидше призначити ра­дянського представника до Далекосхідної консультатив­ної комісії. В цьому ж листі були сформульовані й про­позиції щодо її функцій. Мова йшла про рекомендації відносно розробки політики, принципів і норм, за допо­могою яких контролюватиметься виконання Японією її зобов'язань за Актом про капітуляцію.

В листі радянського уряду від 1 жовтня 1945 р. до Бірнса визнавалося за доцільне створити поряд з Конт­рольною радою щодо Японії й консультативну союз­ницьку комісію під головуванням американського пред­ставника, але застережувалося, що така комісія має сфор­муватися після створення Контрольної ради щодо Японії.

Проте за кілька днів держдепартамент СЛІА оголосив про заснування Далекосхідної консультативної комісії у складі СЛІА, СРСР, Китаю, Англії, Франції, Австралії, Нової Зеландії, Канади, Нідерландів — держав, які підписали Акт про капітуляцію Японії. Основний обо­в'язок комісії, згідно з положенням, полягав у вироб­ленні рекомендацій для головнокомандувача, який, утім, міг з ними і не погоджуватись.

Реакцією Радянського Союзу була «незгода з засну­ванням Далекосхідної консультативної комісії до ство­рення Контрольної ради». Зазначалося, що Контрольна Рада щодо Японії відрізнятиметься від аналогічного орга-ну в Німеччині й діятиме на засадах, аналогічних засадам союзних контрольних комісій у Румунії або Угорщині, під головуванням американського представника.

•З огляду на заінтересованість СЛІА в укладенні мир-5^их. Угод з колишніми сателітами Німеччини й у розвитку ^одщ у Китаї Вашингтон мусив змінити свою позицію і Жовтня 1945 р. надіслав радянському урядові пропо-Пьо л?^{0 СТВ0}Р^ення контрольного механізму. Мова йшла ^Формування Союзної військової ради для консуль-^чий головнокомандувача і щц його керівництвом.

51

РОЗДІЛ І СТАНОВЛЕННЯ БІПОЛЯРНОЇ СТРУКТУРИ МІЖНАРОД­НИХ ВІДНОСИН. РОЗГОРТАННЯ «ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ»