Тема 4 Міжнародні відносини в Південно-Східній Азії

веренітету всіх країн; участь у діяльності ООН та інших всесвітніх організацій з метою зміцнення міжнародних позицій та захисту національних інтересів Лаосу; сприян­ня загальній боротьбі народів за мир, справедливість та соціальний прогрес. Особлива увага в зовнішньополітич­ній програмі приділялася зміцненню відносин дружби, співробітництва та взаємодопомоги з В'єтнамом і Кам­боджею. Вже в січні 1976 р. в Ханої був підписаний міжурядовий протокол про транзит через в'єтнамську територію різних вантажів, що направлялись у Лаос. Зго­дом ці країни уклали низку угод про співробітництво й надання в'єтнамської допомоги Лаосу. 18 липня 1977 р. у В'єнтьяні були підписані договір про Дружбу й спів­робітництво між ЛНДР і СРВ, а також угода про безоп­латну допомогу та безвідсотковий в'єтнамський кредит Лаосу на 1978—1980 pp. Загалом починаючи з 1976 р. дві країни підписали багато угод про співробітництво в по-жтичній, економічній, науковій, культурній, освітянській та інформаційній сферах. З установленням народно-де­мократичного ладу в Лаосі успішно розвивались його відносини з Індією, Бірмою, Малайзійською Федерацією, яка мала своє посольство у В'єнтьяні ще до проголошен­ня ЛНДР. Починаючи з 1979 р. успішно розвивалися також економічні відносини Лаосу з Камбоджею.

Особливого значення набули відносини Лаосу з Таї­ландом, на території якого знайшли притулок залишки сил поваленого лаоського режиму. їх підтримували певні кола Таїланду, котрі намагалися не допустити нормалі­зації тайсько-лаоських відносин. Тільки в 1979 р. з'яви­лися зрушення в міждержавних тайсько-лаоських зв'яз­ках. Цьому сприяли взаємні візити прем'єр-міністрів обох країн, які підкреслили прагнення їхніх народів зміцню­вати зв'язки на основі принципів мирного співіснування і невтручання у внутрішні справи один одного, а також висловили намір перетворити річку Меконг на «кордон миру й дружби».

360

РОЗДІЛ II! ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

• Камбоджа в боротьбі за незалежність і свободу

Тема 4 Міжнародні' відносини в Лівденно-Східній Азії

Незалежність Камбоджі було підтверджено Женевській нараді 1954 p., де делегація боджі заявила, що основу зовнішньої політ країни становитиме політика нейтралітету. Вибір цього курсу зовнішньої політики й специфіка його нення зумовлювалися особливостями економічного соціально-політичного розвитку країни, числеї спробами тиску на її позицію Вашингтона, що розгор» втручання у внутрішні справи країн Індокитаю, а активізацією діяльності КНР на півострові Створі юридичну базу для впливу на внутрішньо- й зовнії політичні справи Камбоджі, США після Бангкоцької < Ради СЕАТО, що відбулася 28 лютого 1955 р., проголос* протекторат СЕАТО над Камбоджею, від якого ка» " жійський уряд відмовився. Проте він пішов на підпис в травні 1955 р. угоди про надання Камбоджі амері ської економічної та військової допомоги. В 1962 р. люваний принцом Нородомом Сіануком камбоджійсі уряд виступив із пропозицією про визнання нейтра й територіальної цілісності країни та надання їй родних гарантій.

Нейтралістська політика Камбоджі не влаштову правлячі кола США, які намагалися змінити зові політичну орієнтацію камбоджійського уряду грубого тиску. У відповідь на це в листопаді 1963 p., відмовився від усіх видів американської допомоги, ронив діяльність американських інформаційних агег на території країни. У квітні 1964 р. Камбоджа вц з Вашингтона свою дипломатичну місію. Коли ж нення на камбоджійську територію американо-с ських і тайських військових з'єднань стали регулярі а СІЛА відмовилися брати участь у забезпеч міжнародних гарантій нейтралітету Камбоджі, її уря 1965 р. оголосив про розрив дипломатичних відносі Сполученими Штатами.

362

Камбоджа виступала проти американської агресії у В'єтнамі, висловлювала солідарність із боротьбою націо­нально-патріотичних сил Південного В'єтнаму проти сайгонського режиму. Після розриву дипломатичних від­носин зі СІЛА позначилося зближення Камбоджі з ДРВ і Національним фронтом визволення Південного В'єтна­му. Проте встановлення дипломатичних відносин із ДРВ затягувалось у зв'язку з тим, що Пномпень уважав осно­вою мирного співіснування з будь-якою країною офіцій­не підтвердження нею нейтралітету й територіальної цілісності Камбоджі. Маневруючи між ДРВ і сайгонським режимом, СІЛА і КНР, камбоджійське керівництво ро­било все можливе, щоб не дозволити СІЛА втягнути Камбоджу у воєнні дії, що набували дедалі ширшого роз­маху в сусідніх В'єтнамі й Лаосі.

Вашингтон розглядав нейтральну Камбоджу як свого роду «розрив» у ланцюзі його баз на Індокитайському півострові. Ліквідувати цей розрив він намагався за допо­могою уряду генерала Лон Нола, що прийшов до влади в Пномпені внаслідок державного перевороту 18 березня 1970 р. Цей уряд «санкціонував» вторгнення американо-сайгонських військ на територію Камбоджі в травні 1970 р. У віцповідь на агресивні дії США й режиму Лон Нола патріотичні сили Камбоджі почали формувати збройні підрозділи для відсічі інтервентам і повалення маріонеткового режиму. Були створені Національний єдиний фронт Камбоджі на чолі з Нородомом Сіануком і Армія національного визволення, що розгорнула боротьбу за визволення країни. ГЦд тиском світової громадськості й у зв'язку з широкими антивоєнними виступами американ­ського народу адміністрація СІЛА змушена була ще в липні 1970 р. вивести свій 80-тисячний експедиційний корпус з Камбоджі. Проте там ще довго залишались сай-гонські війська, а американська авіація бомбардувала камбоджійську територію.

Наростання протестів світової громадськості проти ^Учання США у внутрішні справи Камбоджі й підне­сення антивоєнного руху в самих СІЛА змусили амери­канську адміністрацію припинити з 15 серпня 1973 р. бом-^баРДування камбоджійської території. В цей же час аме­риканське військове відомство застосувало тактику поси­леного переозброєння лоннолівських військ із метою

36Э

РОЗДІЛ III ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

у_ема 4 Міжнародні відносини в Південно-Східній Азії

примусити камбоджійців воювати проти камбоді Але ця тактика не принесла Вашингтону бажаного ycnbi Національно-патріотичні сили розгорнули могутній ступ проти військ лоннолівського режиму, що переб} на межі краху. 31 березня 1975 р. керівники цього ре> разом з Лон Нолом залишили Камбоджу, а 17 квіт сили національного визволення увійшли в Пномпеї Кілька днів по тому спеціальна сесія Національного кої гресу патріотичних сил Камбоджі визначила першочеі гові завдання народно-демократичної влади, в тому чис в галузі зовнішню! політики. В підсумковому комюні конгрес підтвердив, що Камбоджа неухильно дотрил тиметься політики незалежності, миру, нейтралітету неприєднання.

Проте подальші події в Камбоджі мали трагіч наслідки для всієї країни. До влади в Камбоджі прийшл<| промаоїстське угруповання Пол Пота — Ієнг Сарі правління якого (квітень 1975 р. —січень 1979 р.) дісталс назву чотирирічної «Варфоломіївської ночі». Правлії полпотівців набуло нечувано жорстоких форм, дійшові врешті-решт до геноциду щодо власного народу. В історі людства важко знайти відповідний приклад: у країн) здійснювали курс на будівництво суспільства без міст, бе| власності, без ринків та грошей, суспільства без сім'ї.

Що стосується зовнішньої політики полпотівської режиму, то з перших днів приходу до влади він почаї нагнітати напруженість у Південно-Східній Азії, ставши вигідною картою в експансіоністській «грі» Пекіна в цьо| му регіоні. Пномпень узяв курс на розрив традиції зв'язків народів Індокитаю, курс на ворожнечу й недовір}! Вже в травні 1975 р. збройні сили полпотівської Kav боджі атакували в'єтнамський острів Фукуок, і з цьог часу розпочалися систематичні вторгнення полпотівськ військ на в'єтнамську територію на протязі всього в'єтна| мо-камбоджійського кордону завдовжки понад 1100 Пол Пот почав виступати з претензіями на зна* території В'єтнаму, в чому діставав підтримку з бо* Пекіна. В лютому 1976 р. було укладено камбоджійської китайську угоду про військову допомогу, в межах якої Камбоджу стали направлятися китайські літаки, таї важка артилерія, стрілецька зброя. Пекін публічно заяві про «цілковиту підтримку» Китаєм «справедливої бс

364

ротьби камбоджійського народу». В підготовці агресивних дій проти В'єтнаму камбоджійській армії допомагали понад 20 тис. китайських військових спеціалістів, що пе­ребували в Камбоджі в 1976—1978 pp.

З квітня 1977 р. в наскоках на в'єтнамську землю почали брати участь полки й дивізії збройних сил полпотівського режиму, що означало розв'язання велико­масштабної прикордонної війни, яка, на думку деяких аналітиків, фактично стала першим етапом агресивної війни Китаю проти СРВ. Силами полпотівської Кам­боджі Пекін сподівався здійснювати постійний тиск на СРВ, примусити в'єтнамське керівництво відмовитися від незалежного зовнішньополітичного курсу й прямувати у фарватері його політики. Зі своєї сторони, Пномпень зробив ставку на цілковиту ізоляцію країни від зов­нішнього світу, орієнтуючись майже виключно на Пекін і відмовляючись від співробітництва з країнами Південно-Східної Азії. Таким чином, Камбоджа перетворювалася на плацдарм збройних провокацій не тільки проти В'єтнаму, а й проти інших сусідніх країн, дедалі більше ставала дестабілізуючим фактором у системі міжнародних відносин в Індокитаї та в Південно-Східній Азії.

У вересні 1975 р. вибухнуло перше повстання камбод­жійців проти ненависного режиму. Незважаючи на зві­рячу розправу над повсталими, спалахували нові повстан­ня. В результаті виникли перші визволені зони, які постійно розширювалися. На осінь 1978 р. в переважній більшості камбоджійських провінцій утворилися райони, які перебували під повним контролем повстанців. На початку грудня того ж року постав пров'єтнамський Єдиний фронт національного порятунку Камбоджі, збройні сили якого разом з в'єтнамською армією увійшли 7 січня 1979р. в Пномпень. Влада перейшла до рук Наро­дно-революційної ради Камбоджі, в маніфесті якої від Ю січня декларувалося, що основною метою боротьби камбоджійського народу є побудова миролюбної, неза­лежної, демократичної, нейтральної, неприєднаної Кам­боджі.

Новому камбоджійському урядові довелося вирішува­ти надскладні питання відновлення нормального еконо­мічного життя країни й питання боротьби проти залишків полпотівських військ і розв'язаної певними силами антикамбоджійської кампанії. Підтримані в'єт-

365

РОЗДІЛ III ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

намською армією збройні сили Камбоджі протягом резня—липня 1979 р. розгромили головні опорні ба полпотівців у ряді провінцій країни, що зробило можливою реставрацію колишнього режиму. Заі полпотівських військ знайшли притулок на терито| Таїланду чи укрились у важкодоступних районах лів, звідки здійснювали криваві вилазки проти ноі пров'єтнамської влади. Ці вилазки створювали обстане ку напруженості в Камбоджі й на тривалий час затрі виведення з цієї країни в'єтнамських збройних сил, залишалися там згідно з камбоджійсько-в'єтнамськ Договором про мир, дружбу й співробітництво від 18 того 1979 р.

Відповідно до цього договору сторони зобов'яз надавати одна одній допомогу в галузях економіки, кул тури, освіти, науки й техніки, підготовки кадрів, висі вили рішучість сприяти зміцненню обороноздатне обох країн. У договорі говорилось про намір В'єтнам Камбоджі зміцнювати солідарність із Лаосом, проводі політику дружби й добросусідства з Таїландом та іні країнами Південно-Східної Азії, робити активний внесе у встановлення в цьому регіоні миру і стабільності, рони домовилися вирішувати мирним шляхом питання взаємовідносин двох країн. Зокрема, було до мовлено провести переговори з метою підписання ущг про визначення державних кордонів між В'єтнамом Камбоджею. Підписання цього договору мало важливе значення для Народної Республіки оскільки відразу після її утворення певні міжнародні сі розгорнули проти молодої республіки жорсткий пол ний, економічний та збройний наступ, використовуючі для цього опозиційні новому камбоджійському урядоі збройні формування різних угруповань, що укрилися території Таїланду. В березні 1979 р. було підписано де вгострокову угоду про співробітництво в економічнії культурній та науково-технічній галрях між Камбоджею! Лаосом. У відповідності з цими міжнародно-правові документами три країни Індокитаю зобов'язалися вати одна одній різнобічну допомогу й підтримку в ус| галузях з метою захисту їхнього суверенітету й тері ріальної цілісності.

Таким чином, В'єтнам, Лаос і Камбоджа створі новий політичний центр, який почав справляти вплив

366