Тема 6 Близький та Середній Схід у системі міжнародних відносин

В березні 1976 р. Єгипет денонсував договір з СРСР.

Отже, в другій половині 70-х років склалися передумови для сепаратного розв 'язання Єгиптом проблеми близькосхід­ного врегулювання.

• Кемп-девідський процес та його наслідки

Президент Єгипту А. Садат 9листопада 1977р. зробив заяву, що він готовий зустрітися з із­раїльськими керівниками для досягнення миру на Близькому Сході.

19—21 листопада відбувся візит А. Садата в Єрусалим, у грудні 1977 р. — серія зустрічей представників Єгипту, Ізраїлю і СІЛА.

Арабські країни поставилися до ініціативи А. Садата неоднозначно. Деякі країни, зокрема Оман, підтримали її. Більшість, так звані «помірковані», зайняли очікувальну позицію, на словах осуджуючи А. Садата. «Радикали» ж закликали до ізоляції Єгипту в арабському світі, і на деякий час їм удалося нав'язати свою позицію всім чле­нам ЛАД.

2—4 грудня 1977 р. відбулася нарада керівників Ал­жиру, Лівії, НДРЄ, Сирії та ОВП, яка осудила ініціативу А. Садата й ухвалила рішення про невизнання результатів переговорів і розірвання відносин з Єгиптом. Був ство­рений Фронт стійкості й протидії.

4 січня А. Садат зустрівся з прем'єр-міністром Ізраїлю М. Бегіном.

16—17 вересня 1978 р. в Кемп-Девіді відбулася зустріч президента США Д. Картера, президента Єгипту А. Сада­та і прем'єр-міністра Ізраїлю М. Бегіна. 17вересня сторони підписали два документи — «Рамки миру на Близькому Сході» і «Рамки для укладення мирного договору між Єгиптом і Ізраїлем». Президент СІЛА підписав ці доку­менти формально як «свідок».

441

розділ ні особливості розвитку регіональних систем

. МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

«Рамки миру» передбачали розв'язання палестинське проблеми шляхом надання обмеженого самоврядуваї лалестинцям Західного берега річки Йордан і секті Газа. Ці території, однак, протягом п'яти років мали

лишатися під управлінням ізраїльської адміністрації. '__₍

ким чином, автономія надавалася населенню, а не тери| торії. Не було вирішено питання про майбутнє Єрус лима й Голанських висот. Не згадувалася ОВП, пра палестинського народу на самовизначення.

Д. Картер назвав цей мир «справедливим», М. Бегіі, охарактеризував підписання кемп-девідських угод як най-, важливішу подію після Віденського конгресу 1815 p., А Садат — як велику перемогу Єгипту, Ізраїлю й усього людства. Ці три політичні діячі стали лауреатами Но­белівської премії миру.

У вересні 1978 р. арабські країни—члени Фронту стійкості й протидії прийняли рішення про розірвання відносин з Єгиптом і застосування проти нього економічних санкцій.

У листопаді 1978 р. відбулася нарада глав дерзкое і урядів арабських країн у Багдаді. Вона засвідчила розмежуй вання сил в арабському світі у зв'язку з кемп-девідськими угодами.

26 березня 1979 р. у Вашингтоні був підписаний мирнь договір між, Єгиптом і Ізраїлем. Президент Д. Карте^, знову виступив як «свідок». Договір складався з лреам-J були, дев'яти статей і додатків. J

У преамбулі говорилося про необхідність установлен-? ня справедливого й тривалого миру на Близькому Сході зещно з резолюціями Ради Безпеки ООН № 242 та № 338. :

Договір передбачав відновлення суверенітету Єгипту, над Сінайським півостровом після завершення виведенад звідти ізраїльських військ, яке мало відбутися протягом; трьох років. Для забезпечення виконання договору Єги-і пет, Ізраїль і СІЛА домовилися про розміщення на СИ найському півострові сил і спостерігачів ООН. Договір] передбачав встановлення нормальних дипломатичних, ек»-| помічних і культурних відносин між Єгиптом і Ізраїлем. • і

До договору додавалися роз'яснення про його пріори-1 тетний характер порівняно з усіма зобов'язаннями Єгипту. 1

Кемп-девідські угоди й Вашингтонський мирний де-] говір, налагодження «стратегічного співробітництва» між!

442