Тема 9 Українська рср на міжнародній арені (1944 — 1979 рр.)

Врегулювання територіальних питань,}; та зміни українських кордонів і скла-V ду населення після завершення дру- «'• гої світової війни ,2»

Українське питання та його важливі складові територія мешкання українців, кордони, украї ська меншина в інших європейських державах посідало важливе місце в міжнародних відносинах період другої світової війни, зокрема її завершальної фазі Чимало українських земель перебувало в складі європейських країн. Жодна з них не визнавала укра ського питання як питання української державності: nep-j спектива мати поряд із собою незалежну й силы Українську державу не влаштовувала їх. Водночас усі бул заінтересовані в тому, щоб за рахунок України, її тертої та народу задовольнити свої інтереси.

Загальновідомі загарбницькі плани Німеччини України. СРСР не висловлював офіційних претензій західноукраїнські землі, проте таємно прагнув до їхнь анексії і врешті-решт досяг своєї мети. Після поділу Че хословаччини в Мюнхені українське Закарпаття отрі автономію в складі Чехословаччини. В березні 1939 внаслідок Віденського арбітражу, згідно з яким півдеї Чехословаччини було передано Угорщині, остання оі вала Закарпаття. Згідно з таємним протоколом до «па Молотова—Ріббентропа» Москва й Берлін по; Європу на «сфери життєвих інтересів». У ст. 2 протоколу! де йшлося про долю Польщі, зокрема, зазначалося: випадку зміни територіально-політичного устрою обл тей, котрі входять до складу Польської держави, кордоі сфер інтересів Німеччини та СРСР проході приблизно по лінії річок Нарев, Вісла та Сан». Нєвдое як відомо, розпочалася друга світова війна. 17 верес 1939 р. розгорнулись агресивні дії СРСР проти прирез ної Польщі, кваліфіковані офіційною радянською прої гандою як «визвольний похід» Червоної Армії в За> Україну. 22 вересня 1939 р. було встановлено попере; демаркаційну лінію між німецькими і радянськими і

530

ськами, а 28 вересня укладено радянсько-німецький До­говір про дружбу й кордони. В п. З таємного протоколу «сферою життєвих інтересів» СРСР визнавався Півден­ний Схід Європи, зокрема Бессарабія. Наприкінці червня 1940 p., скориставшись невтручанням Німеччини, СРСР зайняв Бессарабію, заселені українцями території Буко­вини та румунський округ Герца. Такою загалом була ситуація напередодні й на початку другої світової війни.

Перемога над фашистською Німеччиною багато в чо­му змінила ситуацію. Здавалося б, виникла можливість справедливого й повномасштабного розв'язання україн­ського питання як питання української державності. Роз­гром Німеччини та її сателітів породив чимало надій та сподівань українців на те, що вони возз'єднаються в од­ній українській сім'ї, в одній незалежній і демократичній державі. Цим прагненням, однак, не судилося справди­тися. Москва й думки не припускала, що УРСР може стати демократичною і самостійною державою.

Всі територіальні питання, питання кордонів і насе­лення, навіть у тому випадку, коли вони безпосередньо торкалися УРСР, розв'язувалися Радянським Союзом на­самперед і головним чином у його імперських інтересах. Повоєнні територіальні надбання УРСР, повернення у її склад споконвічно українських земель уможливлювалися тільки тоді коли це відповідало стратегічним інтересам Москви, її баченню повоєнного розвитку Європи, сприя­ло забезпеченню домінуючої ролі у ньому СРСР. Саме під цим кутом зору й слід розглядати, зокрема, включен­ня до складу СРСР Західної України, інших земель та територій.

Безсумнівно позитивне значення мав той факт, що майже всі українські землі були об'єднані в складі УРСР після другої світової війни. Однак українці поверталися не до складу власної незалежної й демократичної дер­жави, а в радянську Україну — складову частину ста­лінського СРСР. Примусова радянізація Західної Украї­ни, репресивні акції радянської влади на інших україн­ських землях, включених до складу СРСР, викликали ма­совий рух спротиву новій владі.

Авторитарними були й методи розв'язання питань те­риторії та кордонів, до яких удавалася Москва. Як відо­мо, ще в 1945 р. на Ялтинській та Потсдамській конфе-

18*

РОЗДІЛ III ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН