Тема 2 Особливості повоєнного врегулювання в Європі й на Далекому Сході

Учасниками ради мали стати представники СІ СРСР, Китаю і Британської Співдружності націй, голо вою — представник СІЛА. Передбачалося, що головне командувач радитиметься з Союзною військовою радо? щодо принципових наказів. Рада мала забезпечувати конання умов капітуляції й окупації, а Далекосхідна місія — формувати політику з цих питань.

5 листопада 1945 р. радянський уряд надіслав зауваження до американських пропозицій, де пропої лося назвати орган «Союзною контрольною радою» аб «Союзною контрольною комісією», тобто питання контроль висувалося на перше місце. СРСР знову нат лягав на тому, що Контрольна рада має бути створеї раніше, ніж Далекосхідна комісія.

Ці поправки обговорювалися на нараді міністрів кордонних справ СРСР, СІЛА й Великобританії в гр> 1945 р. в Москві. В результаті тривалих дискусій ухвалено рішення розпустити Далекосхідну коне тативну комісію і створити Далекосхідну комісію ставники СРСР, США, Англії, Китаю, Франції, Ге ландії, Канади, Австралії, Нової Зеландії, Індії Філіппін) і Союзну раду для Японії (представники СІ СІЛА, Китаю й Англії, яка водночас репрезеї Австралію, Нову Зеландію та Індію). Комісія мала nej бувати у Вашингтоні, Рада — в Токіо.

Далекосхідна комісія покликана була «формулюв політичну лінію, принципи й загальні засади, згідні якими може здійснюватися виконання Японією її в'язань за умовами капітуляції». Робота комісії лася принципові одностайності великих держав, рядження щодо конституції, зміни уряду, контролю даватися лише за згодою комісії. Формально комісія > зверхньою над головнокомандувачем.

Функції дорадчого органу одержала Союзна рада Японії. Головнокомандувач зобов'язувався консулы тися з радою щодо розпоряджень, «які мають іс значення». Кожен член ради міг припинити дії голої командувача й передати спірні питання на розгляд лекосхідної комісії.

7 березня 1946 р. було опубліковано проект Коне туції Японії. У ньому імператор проголошувався а

52

лом держави та єдності народу і позбавлявся прав, пов'я­заних з управлінням державою. Проголошувалася рівність усіх громадян перед законом, підкреслювалася недотор­канність приватної власності. Важливим був розділ 5, який фіксував відмову Японії від війни як засобу вирі­шення міжнародних суперечок і забороняв Японії мати власні збройні сили.

В жовтні 1946 р. проект Конституції затвердили обидві палати парламенту, а 3 травня 1947 р. Конституція набра­ла чинності.

Одним з перших питань, розглянутих Далекосхідною комісією, була репараційна проблема. 9 березня 1946 р. СІЛА запропонували СРСР створити Міжсоюзницьку ре­параційну комісію для визначення форм стягнення репарацій і частки окремих країн у їхньому одержанні. У квітні 1946 р. розглядалися пропозиції американського представника про надання певної кількості обладнання для репарацій.

Країни Британської імперії висловили претензії на 75 % загальної суми японських репарацій, Китай — на 40 %, Філіппіни — на 50 %, Радянський Союз — на 14 %. Незгода між цими країнами зумовила „те, що 8 березня 1947 р. Далекосхідна комісія ухвалила програму проміжних репарацій, які становили ЗО % виробничих потужностей Японії. А у квітні 1947 р. уряд СІЛА одно­особовим рішенням розподілив ці потужності між чо­тирма державами — 50 % Китаю, по 1/6 — Англії, Фі­лліпінам та Індонезії.

15 червня 1946 р. СІЛА за участю Англії й Китаю подали Радянському Союзові проект угоди, спрямованої проти відродження японського мілітаризму. Проект пе­редбачав роззброєння всіх японських збройних і міліта­ризованих сил, розпуск японських генеральних штабів і ннабів армії та військово-морського флоту, заборону на ^обництво і ввезення зброї та військової техніки. Пла­нувалося створити систему чотиристоронньої інспекції ^щсля закінчення окупації.

Проект угоди про роззброєння і демілітаризацію

°Нц обговорювався паралельно з проектом подібної L^⁰¹ Щодо Німеччини, до якої в березні 1947 р. Ра-

^СЬКий Союз вніс низку поправок та нових розділів.

53

РОЗДІЛ І СТАНОВЛЕННЯ БІПОЛЯРНОЇ СТРУКТУРИ МІЖНАРОД­НИХ ВІДНОСИН. РОЗГОРТАННЯ «ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ»

Оскільки американська сторона відмовилася їх розгляд Дати, обговорення угоди щодо Німеччини зайшло в глу-j ^хий кут. Така ж доля спіткала й угоду щодо Японії.

19 червня 1947 р. Далекосхідна комісія обнарол Документ «Про основну політику відносно Японії піс капітуляції», у якому визначалися завдання перебудої Японії й недопущення її ремілітаризації. Формулювала^ основна мета окупаційної політики: «забезпечити, що Японія не становила більше загрози міжнародній спіш ноті та її безпеці». Підкреслювалася нагальність створен*] ня на засадах вільного волевиявлення японського народі «демократичного й мирного уряду». Найважливішою тою окупації визначалися роззброєння і демілітаризація.

11 липня 1947 р. Сполучені Штати поінформували Ра-| Донський Союз про намір скликати 19 серпня 1947 щ конференцію представників держав — учасниць Далеке східної комісії для укладання мирної угоди з Японією.

У відповідь радянський уряд зажадав попередньої розгляду питання Радою міністрів закордонних справ складі СРСР, СІЛА, Китаю й Великобританії в січі

1948 р. США відкинули цю пропозицію. Зірвали вони обговорення цього питання на Паризькій сесії Ради міі ністрів закордонних справ у травні—липні 1949 р.

У вересні 1949 р. держсекретар СІЛА і міністр закої донних справ Великобританії у спільній заяві оголосил, про необхідність укладання мирної угоди з Японією. ЗаІ значатся, що u обговорення відбудеться і в тому ^ «якщо Радянський Союз не візьме у ньому участі».

Процес підготовки мирної угоди значно прискорім.-після утворення Китайської Народної Республіки. Держі секретар СІЛА Д. Ачесон заявив тоді: «США змушеї відродити Японію як один з основних бар'єрів комунізму в Азії».

На противагу сепаратистським тенденціям 6 листоїд

1949 р. радянський уряд запропонував обговорити мирі угоду на нараді великих держав за участю КНР.

Напад КНДР на Південну Корею й початок корейсі кої війни актуалізували для США питання про мирі угоду.

В опублікованих 9 вересня 1950 р. «11 принципах пр. рами далекосхідної політики США» наполегливо прої далася теза про необхідність якнайшвидшого розгл

54