Тема 3 Міжнародна ситуація на Далекому Сході

мозі країн антигітлерівської коаліції над фашизмом, роз­громові мілітаристської Японії, суттєвій допомозі Ра­дянського Союзу.

Уряд КНР оголосив про намір установити нормальні відносини з усіма країнами, включаючи й капіталістичні, на засадах рівності, взаємної вигоди та повага сувере­нітету. Підкреслювався миролюбний характер зовнішньо­політичного курсу країни. Разом із тим китайські керівники висунули гасло «триматися однієї сторони», тобто СРСР. Визначений курс зумовлювався ворожою політикою США до комуністичного уряду КНР. Зробив­ши свій вибір, КНР стала щирим союзником СРСР. Керівництво КПК відчувало гостру потребу в його допо­мозі.

Війна в Кореї та участь у ній КНР ще більше за­гострила американо-китайські суперечності, підкреслив­ши особливе значення для КНР підтримки з боку Ра­дянського Союзу. Пекін неодноразово заявляв публічно про позитивну' роль СРСР у справі розбудови народного господарства в КНР. Водночас китайські дослідники за­значають, що радянсько-китайські відносини «не були вільними від суперечностей, а єдність — від боротьби».

Оцінюючи сталінський період у радянсько-китайсь­ких відносинах у цілому, слід підкреслити, що чинники суперечностей з низки господарських та інших питань склалися вже тоді. Рівноправності у відносинах не було, і якщо Китай терпимо ставився до такої ситуації, то тільки через власну слабкість та ізоляцію з боку Заходу.

У 50-ті роки бурхливо розвивалося співробітництво КНР з іншими країнами соціалізму. За 1950—1956 pp. обсяг торгівлі з ними збільшився у 20 разів, на їхню частку припадало більш ніж 22 % зовнішньоторговельно­го обороту КНР. Будь-яких серйозних чвар у відносинах КНР з соціалістичними країнами не виникало. Виняток становили відносини з Югославією. Пекін звинувачував Югославію в ревізіонізмі, змові з імперіалізмом. Специ­фічним був і підхід Китаю до МНР: зовні відносини виглядали нормальними, але Пекін постійно порушував питання про повернення Монголії до складу КНР.

В умовах загострення радянсько-китайської полеміки характер відносин КНР із країнами соціалістичного блоку почав змінюватися. Китай став на бік Албанії в u

327

РОЗДІЛ III ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

конфлікті з радянським керівництвом. У зв'язку з хильністю лідерів соціалістичних країн до настанов КПРС^ побоюваннями зіпсувати відносини з СРСР вони тримували Москву в її суперечках з Пекіном. ITicj 1960 p. більшість європейських країн соціалістичної сис-і теми разом з Радянським Союзом зменшили масштабі співробітництва з КНР.

Уже на початковому етапі свого існування КНР лося прорвати американську блокаду в Південно-Східні та Південній Азії. В 1949—1955 pp. були встановлеї дипломатичні відносини КНР з Бірмою, Індією, кистаном, Цейлоном, Афганістаном, Індонезією. Але не З усіма цими країнами відносини розвивалися добре| Суттєві суперечки виникали з Індією щодо територіє них питань, політики Китаю в Тибеті. З'явилася потребі! в уточненні китайсько-бірманського кордону. З певно» недовірою ставилися до КНР в Індонезії. Таїланд ~-Філіппіни взагалі не визнали новий китайський уряд.

Країни Азії і СІЛА створили військово-політич блоки СЕАТО, АНЗЮС, що значною мірою були спря| мовані проти Китаю. На грунті антикомунізму СП'" спромоглися залучити до цих блоків деякі країни П( (Таїланд, Філіппіни).

Успіхові політики СІЛА вельми сприяв той факт, ш| китайські комуністи, натхнеш перемогою над ГоміндаІ ном, намагалися стимулювати революційний рух у сусід| ніх азіатських країнах. Проте зовнішньополітичні моз вості Пекіна в Азії суттєво обмежувала його участь корейському конфлікті, що її Вашингтон кваліфікував вияв «китайської загрози». З підписанням угоди припинення війни в Кореї (1953) ситуація для дещо поліпшилася. Зміцненню довіри до Китаю спрі гнучка політика китайської делегації на Женевській раді з питань Кореї та Індокитаю (1954). Зусилля тайської дипломатії спрямовувалися на те, щоб запобя прямій воєнній конфронтації з США та забезпечити пеку південних кордонів країни. Китай не бажав б\ втягнутим у нову війну.

Важливою віхою в зовншшьополітичній діяльне КНР стала Бандунзька конференція 1955 р. На цьо» важливому форумі, в якому брали участь 29 країн, тайський представник виступив із закликами боротися; цілковите знищення колоніалізму та запевнив молої

328