Тема 3 Міжнародна ситуація на Далекому Сході

*:-:*>:*гс^

Пріоритетні інтереси Японії в Південно-Східній Азії

Південно-Східній Азії традиційно належить одне з перших місць у сфері економічних, політич--них та військово-стратегічних інтересів Японії в] новітній період. Це засвідчило, наприклад, прийняття серпні 1936 р. радою п'яти міністрів Японії «Основних! принципів національної політики», які поряд з перетво-І ренням японської імперії на стабілізуючу силу в Східній| Азії, підготовкою до боротьби проти Радянського Союзу: забезпеченням готовності «зустріти у всеозброєнні Англію! та Америку» передбачали розширення «національного щ економічного просування на південь, особливо в райої країн Південних морів», цебто країн Південно-Східної| Азії (ПСА).

Поразка Японії в другій світовій війні, коли під гасло» «створення великої східноазіатської сфери спільного процвітання» Японія спочатку зуміла захопити в Південь но-Східній Азії територію площею в 4242 тис. км, де проживало більш ніж 200 млн чоловік, а потім утратила! її, на думку деяких аналітиків, не стала повчальним уро­ком для нового покоління японських керівників. Якби це насправді було так, то правлячі кола повоєнної Японії не докладали б значних зусиль спочатку для відновлення, згодом розширення і поглиблення усього комплекс зв'язків як на дво-, так і на багатосторонній (perio-j нальній) основі та створення врешті-решт такої системі відносин, яка б забезпечила Японії роль економічного політичного лідера в регіоні, що має принципове значен-] ня для розвитку всієї азіатської політики Токіо. Піст підписання Сан-Франциського мирного договору відновлення національного суверенітету Японії голови рушієм активізації політики Токіо в Південно-Східг Азії було не стільки прагнення до примирення з нароі дами тепер уже незалежних країн південно-східноазіат| ського регіону, скільки намагання відновити доступ де необхідних для відбудови японської економіки нафти! олова, каучуку, бавовни та інших стратегічних матеріалів:!

320

І хоча до кінця 60-х років відносини Японії з країна­ми ПСА були порівняно обмеженими як за масштабами, так і за змістом, проте Токіо не відмовлявся від планів із плином часу отримати широкий доступ до джерел сиро­вини в цьому регіоні, домогтися тут свого економічного, а якщо вдасться, то й військово-політичного лідерства. Формально ж у 60-ті роки Японія обмежила сферу своїх інтересів у ПСА суто економічними, проголосивши свій зовнішньополітичний курс вільним від ідеології.

В 70-ті роки підтримувані урядом японські монополії за допомогою «мирної єни» зуміли утвердитися на ринках країн ПСА, зокрема на ринках Асоціації країн Південно-Східної Азії (АСЕАН). Вважається, що «мирний» наступ Японії виявився навіть ефективнішим за військовий, оскільки вона стала головним експортером та імпортером країн АСЕАН. За обсягом торгівлі з цими країнами Японія випередила СІНА і Європейське економічне співтовариство (ЄЕС): її частка в загальній торгівлі країн Асоціації на кінець 70-х років становила 25,8 % проти 16,4 % СІЛА і 11,6 % ЄЕС. Японія випереджала СІЛА і ЄЕС і за приватними капіталовкладеннями в економіку країн АСЕАН. Середня її частка в цьому виді капітало­вкладень у цей період дорівнювала 27,8 % (середня частка СІНА — 21,6 %, ЄЕС — 16,6 %).

Що ж сприяло такій бурхливій активності японських монополій у країнах ПСА, зокрема в країнах АСЕАН? На думку аналітиків, суттєвий вплив на формування зов­нішньополітичного курсу Японії в цьому регіоні справила географічна близькість ПСА.

Другою причиною підвищеної уваги Японії до ПСА був значний потенціал, створений більшістю країн регіону внаслідок прискореного економічного зростання протя­гом певного проміжку часу. На тлі застійних та кризових явищ у багатьох розвинутих країнах Заходу економіка значної частини країн-^іівденно-східноазіатського регіону Динамічно розвивалася. В 70-ті роки прискорено зростав Промисловий експорт цих країн. Його середньорічний приріст у зазначений період становив 45 % для Таїланду, 28 % — для Малайзії та Філіппін і 38 % — для Індонезії. При цьому значно зросла (приблизно до ЗО %) частка промислових товарів у сукупному експорті цих країн. Таким чином, більшість країн ПСА вийшла на такий РУбіж розвитку, який створював сприятливі передумови

Н 9-302 321

РОЗДІЛ 111 ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН