Тема 1 Ялтинсько-потсдамська система міжнародних відносин та біполярність повоєнного світу

об'єктивне співвідношення сил та інтересів — насампе­ред великих держав — на момент укладання відповідних угод; з іншого боку, не цілком коректним є твердження, що з плином десятиліть вони остаточно втратили свій сенс. Адже територіальний устрій у більшості частин Європи залишається в основному таким, яким його було встановлено в Потсдамі.

Незважаючи на спроби ще першого західнонімецького уряду К. Аденауера переглянути ряд положень стосовно непорушності європейських кордонів, зокрема про ні­мецько-польський кордон по Одеру—Нейсе, зовнішні контури об'єднаної Німеччини складають кордони ФРН і НДР. Згідно з Договором про остаточне врегулювання щодо Німеччини, підписаним 12 вересня 1990 р. у Москві, ці кордони визнано остаточними, і Німеччина відмовилася від будь-яких територіальних претензій тепер і надалі.

Польща у відповідності з пропозицією В. Черчилля, що її було внесено ще 1 грудня 1943 р. у Тегерані, роз­ширилася на захід і утвердилася як держава між «лінією Керзона» на сході та річкою Одер на заході. СРСР прий­няв цю західну пропозицію за тієї умови, що до складу Польщі не ввійде вся Східна Пруссія, а Мемель та Ке­нігсберг будуть передані Радянському Союзові, який мав потребу в незамерзаючих портах на Балтійському морі. Подібне рішення підтримали як прозахідний польський уряд у Лондоні, так і прорадянський у Любліні — як таке, що цілком відповідало інтересам Польської держави незалежно від її суспільно-політичного ладу.

Судетську область було повернуто до складу Чехосло-ваччини, Австрія відродилася як самостійна держава, від­новлено попередній румуно-угорський кордон, який за­лишався непорушним усі наступні роки, незважаючи на окремі сутички й непорозуміння.

Через 45 років після Потсдамської конференції відбу­лося возз'єднання Німеччини, чотиристоронні права й відповідальність переможців втратили своє значення, що інколи не зовсім коректно вважається фактичним скасу­ванням ухвалених у Потсдамі рішень. Проте слід пам'я­тати, що в Потсдамі не приймалося будь-яких рішень Щодо державного розчленування Німеччини, хоч висува-

19

РОЗДІЛ І СТАНОВЛЕННЯ БІПОЛЯРНОЇ СТРУКТУРИ МІЖНАРОД­НИХ ВІДНОСИН. РОЗГОРТАННЯ «ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ»

лися відповідні численні пропозиції американської англійської сторін. Розкол Німеччини відбувся чотири роки по тому, задовольнивши інтереси не стільи СРСР, скільки Заходу.

Протягом усіх повоєнних років і аж до сьогоденні світова політична, стратегічна, економічна та міжнарод но-правова реальність значною мірою спиралася на за сади, що їх було закладено свого часу в Ялті й Потсдамі Без сумніву, найістотнішу з цих засад становило створен ня, розвиток і зміцнення Організації Об'єднаних Націй — інституту глобального регулювання міжнародних відно­син (насамперед у політичній сфері), підвалини якоп було закладено в Ялті й остаточно сформовано в Поте дамі. (Не такою успішною можна вважати спробу ствО'

РЄННЯ ЄДИНОЇ СИСТеМИ МІЖНарОДНИХ еКОНОМІЧНИХ ВІД'

носин, стрижнем якої мала стати започаткована 1944 Бреттон-Вудська валютно-фінансова система. Неучаї СРСР та східноєвропейських країн у її найголо: інститутах — Міжнародному валютному фонді (МВФ Міжнародному банку реконструкції та розвитку (MBPF Генеральній угоді про тарифи й торгівлю (ГАТТ) — дала змоги зробити цю систему насправді універсальною.)

Головні учасники Ялтинської та Потсдамської ков ренцій створювали новий біполярний світ, у якому коже: із них мав найкращим чином облаштуватисясам і облаш-тувати своїх союзників. Водночас ялтинсько-потсдамсь: система передбачала такий світопорядок, який міг забе: печити мирне співіснування, взаємодію та більш-ме: пристойні умови існування для членів світового співтова' риства, включаючи й переможені держави.

Однак уже наприкінці 50-х років у фундаменті біло лярного світопорядку з'явилися перші тріщини, почато: чому поклало погіршення, а потім і розрив радянські китайських відносин. Виявом протилежної тенденції вихід на арену світової політики руху неприєднання, зробив чималий внесок у зміцнення миру й доброе сідських відносин між державами.

Значущі поправки до біполярної системи бу. внесеш поступовим перетворенням Японії та ФРН могутні економічні держави, Китаю — на ядерну держа

20

І Тема 1 Ялтинсько-потсдамська система міжнародних відносин та біполярність повоєнного світу

ву, а також постанням ОПЕК — Організації країн—екс­портерів нафти, які поставили собі за мету звільнитися від економічного диктату індустріально розвинутих країн.

Біполярність підривалася з відродженням націоналіз­му. В Європі ПІ. де Голль, успішно використавши ідею величі Франції, зумів значно зміцнити самостійність своєї країни в межах начебто єдиного західного світу. В сере­дині 60-х років Франція вийшла з військової організації НАТО, а американські війська залишили її територію. На Сході ж Китай порвав з Радянським Союзом і став про­водити курс, цілком незалежний від Москви.

Неабияке значення в цьому плані мало також ство­рення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС), яке поступово перетворювалося на самостійний центр прийняття економічних і політичних рішень. Подальшій ерозії ідеології біполярного світопорядку сприяло й поси­лення протистояння між Північчю і Півднем.

Шестиденна війна на Близькому Сході послабила роль ООН у цьому регіоні. Наступні кризи в Домініканській Республіці, у Чехословаччині, війни у В'єтнамі та Ємені, громадянська війна в Біафрі показали, що стриманість держав у взаєминах є доволі відносним чинником. Одно­часно стала «пробуксовувати» створена після другої сві­тової війни світова валютна система, що зрештою при­вело до скасування Бреттон-Вудської системи та золотого стандарту. На зовнішню політику наддержав дедалі біль­ше впливали такі чинники, як поступове притуплення біполярного конфлікту, зростаюча гетерогенність світу, охопленого конфліктами, які часто-густо не піддавалися контролю, набуття «другого дихання» принципом націо­нального суверенітету тощо.

Стала наочно простежуватися тенденція до зростання економічного й військового потенціалів, а також міжна­родної політичної ваги союзників СРСР та СІЛА, ряду нейтральних країн. У реаліях ядерно-стратегічного па­ритету, що його було досягнуто на початок 70-х років, дві наддержави мусили відмовитися від тотального проти­борства й будувати відносини, в яких елементи супер­ництва органічно поєднувалися б з елементами співробіт­ництва, насамперед у сфері військової безпеки.

21

РОЗДІЛ І СТАНОВЛЕННЯ БІПОЛЯРНОЇ СТРУКТУРИ МІЖНАРОД­НИХ ВІДНОСИН. РОЗГОРТАННЯ «ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ»

Зовнішньополітичні настанови Заход;

Геополітичні наслідки другої світової війни поля! гали також у кардинальній зміні теоретичних! настанов зовнішньої політики західних країн, на] самперед СІЛА. Якщо формулювати коротко, в перуко! наннях зовнішньополітичного істеблішменту Сполученні Штатів відбувся докорінний поворот від досі притаманно) го їм ізоляціонізму до інтервенціонізму, політики активно! участі в глобальному світовому регулюванні. Глобалізації зовнішньополітичних пріоритетів СІЛА означала відхід вії проголошеної ще в 1823 р. «доктрини Монро» — осно: положного принципу політики Сполучених Штатів, передбачав поділ світу на «американську» та «евроиене: ку» системи, невтручання США у справи європейсьі держав та відповідну відмову останніх від прагнення «го ширити свою систему» на Північну та Південну Ami рику.

Із закінченням другої світової війни, коли СІЛА лідером усього західного світу, американське кер' почало ототожнювати національні інтереси США з гл< бальними цілями всієї капіталістичної системи. Курс встановлення у світі американської гегемонії дістав наз: «Pax Americana» .(лат. — «світ по-американськи»). М; бугній свігопорядок, на думку керівників Сполуче: Штатів, мав стати результатом глобальної перебудо світу за американським проектом і зразком. Головні такої перебудови вбачалися в забезпеченні військової реваги США у світі, яка б гарантувалася насамперед зб реженням монополії Сполучених Штатів на ато: зброю; повсюдному пануванні монополій США у світо: економіці; встановленні американської гегемонії в культури та інформації, зокрема шляхом інтенсивно: пропагування «американського способу життя»; фор: ванні згодом такого «світового уряду» (в тому числі допомогою відповідної перебудови ООН), який дав змогу успішно завершити створення «світу по-аме канськи».

22