Тема 1 Радянсько-американські відносини

РАДЯНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКІ ВІДНОСИНИ

Стан радянсько-американських відносин на рубежі 50 — 60-х років «Карибська криза» й особливості американо-радянського протистояння другої половини 60-х років Основні напрями радянсько-американ­ського співробітництва під час розрядки міжнародної напруженості Початок відходу від політики розрядки в американо-радянських відносинах

• Стан радянсько-американських відносин на рубежі 50 — 60-х років

Після смерті Сталіна в політиці радянського керівництва відбувалися повільні зміни, які тор-кнулися сприйняття зовнішнього світу, і насам­перед співвідношення сил, що склалося на той час у міжнародних відносинах. У документах XX з'їзду КПРС з'явилася теза про можливість відвернення війни і необ­хідність для країн з різними суспільними системами не лише співіснувати, але «йти далі, до поліпшення відносин, до зміцнення довіри між ними, до співробітництва».

132

Важливим буя© те, що М. Хрущов та його оточення почали відходити від стереотипного за часів Сталіна сприйняття СІЛА як головного «непримиренного ворога» СРСР. Наслідком цього стало наголошення в доповіді на XX з'їзді КПРС на тому, що «для забезпечення справи миру в усьому світі велике значення мало б установлення міцних дружніх відносин між двома найбільшими держа­вами світу — Радянським Союзом і Сполученими Шта­тами Америки».

Одночасно всередині правлячої еліти СІЛА розпоча­лися процеси диференціації, що привели до появи двох великих угруповань, які обстоювали кардинально проти­лежні позиції щодо розвитку відносин із СРСР. Перше з них було тісно пов'язане з військово-промисловим комп­лексом СІЛА і виступало за продовження гонки озброєнь та здійснення політики з позиції сили відносно СРСР. Друге, яке об'єднувало більш поміркованих представни­ків правлячих кіл, висловлювалось проти «тотального за­лучення» США у світові конфлікти і за поліпшення ра­дянсько-американських відносин.

Великий вплив на суспільну думку Заходу справив оприлюднений влітку 1955 р. маніфест Рассела—Ейн­штейна, в якому всесвітньовідомі вчені попереджали, що в ракетно-ядерну епоху застосування війни як інстру­менту зовншшьої політики може призвести до знищення людства.

1957 рік став етапним у розвитку^ міжнародних відносин, що склалися після другої світової війни й базу­валися на монопольному володінні Сполученими Шта­тами Америки спочатку ядерною зброєю, а пізніше — засобами її доставки. Запуск двох штучних супутників Зелш Радянським Союзом 4 жовтня і 3 листопада свідчив про його перетворення на ракетно-ядерну державу і втрату Сполученими Штатами стратегічної неприступності впер­ше в американській історії з часів війни з Англією в 1812 р.

Президент Ейзенхауер охарактеризував цю подію як «технологічний тріумф» СРСР, що означав для США появу суперника, якого слід було сприймати як «жит­тєздатну конкуруючу систему з передовою технологічною базою».

Проте треба зазначити, що майже до середини 60-х років ядерний потенціал СРСР набагато відставав від

133

РОЗДІЛ II РОЗРЯДКА МІЖНАРОДНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ. ГЛОБАЛЬНІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ

американського. За даними колишнього міністра оборони СЦіА Р. Макнамари, співвідношення ядерних сил СРСР /| СЩА на початку 60-х років становило 1:17 на користт СІНА, а кількість засобів доставки ядерних зарядів у Спо-Д лучених Штатів була в 10 разів більшою. Тому радянськії керівництво надавало великого значення завданню на-;| копичення ядерних зарядів і засобів їх доставки до цілеґ з метою створення військово-стратегічної рівноваги мі СРСР і СІЛА. Хрущов уважав, що слід використовуваї найменші свідчення успіхів СРСР у військово-техніч галузі для підтвердження наміру втілити в життя гас «Наздогнати і перегнати Америку». У свою чергу, Сполу-і чені Штати Америки не збиралися припиняти розробі нових видів ядерної зброї. Це означало продовжеі гонки озброєнь і блокового протистояння, очолюваногоД лідерами двох протилежних соціальних систем — СРСР іі СІЛА.

Через місяць після запуску першого радянського сучі путника Землі спеціально створена президентська комічі сія, що дістала назву «комісія Гейтера», подала Д. Ейзен- і хауеру доповідь «Залякування і виживання в ядерну добу». Ві її висновках підкреслювалась необхідність продовжувати! гонку озброєнь до остаточної перемоги СІЛА завдяки ЇЩ більш могутньому економічному й технічному потен-1 Ціалові.

Однак саме наприкінці 50-х років з'явилися ознаки] того, що ідея мирного співіснування почала пробивати co6ij дорогу в міжнародних відносинах. Свідченням цього ста активна участь СІЛА і СРСР у заснуванні Міжнародне агентства з атомної енергії (МАТАТЕ) з метою розши-рення_ співробітництва в галузі використання атомної! енергії в мирних цілях, а також створення перешкод ищ шляху розповсюдження ядерної зброї. Радянсько-амери-*! канські переговори щодо вироблення тексту першої угд про обміни в галузі науки, культури, техніки й освіти вершилися її підписанням у Вашингтоні 27 січня 1958р^ В дипломатичних колах ця угода довгий час мала назв «Угода Зарубіна—Лейсі» (на ім'я тодішнього радянськог посла в США Зарубіна й одного з керівників держдепар-* таменту Лейсі, які відіграли велику роль у її підготовці).

Важливим кроком до зміцнення довіри між СРСР і| США могли стати радянсько-американо-англійські переЩ

134