Тема 3 Зміцнення європейської безпеки та співробітництва в 70-ті роки

будь-якої держави, а також порушення їх будь-яким ін­шим чином, який є несумісним з цілями Об'єднаних Націй та прийнятою Декларацією. Відповідно до прого­лошеного принципу жодні мотиви не можуть виправдати звернення до погрози силою або до її застосування. Во­дночас це не виключає необхідність організації негайної жорсткої відсічі будь-яким актам агресії та міжнародного свавілля, для чого повною мірою мають використову­ватися можливості ООН. Принцип відмови від застосу­вання сили не слід тлумачити як «обмеження дії поло­жень Статуту ООН, що стосуються тих випадків, коли застосування сили є законним».

3. Непорушність кордонів. Держави—учасниці НБСЄ визнали непорушними кордони одна одної, так само як і кордони усіх держав у Європі, і зобов'язалися утри­муватися від будь-яких зазіхань на ці кордони як на мо­мент підписання Заключного Акта, так і в майбутньому. Вони проголосили неправомірними будь-які вимоги чи дії, спрямовані на узурпацію частини або всієї території кожної з держав-учасшщь.

Принцип непорушності кордонів було вперше в істо­рії міжнародних відносин зафіксовано на багатосто­ронній основі, до того ж, як уважалося тоді, на досить тривалу перспективу.

Проте об'єднання Німеччини (а фактично поглинен­ня НДР Федеративною Республікою) 15 років по тому поклало початок активному перекроюванню європей­ських кордонів, яке далеко не завжди відбувалося мир­ним, ненасильницьким шляхом, без якихось взаємних претензій.

4. Територіальна цілісність держав. Даний принцип означав, що держави-учасниці утримуватимуться від будь-яких дій, несумісних зі Статутом ООН і спрямо­ваних на підрив територіальної цілісності, політичної не­залежності або єдності будь-якої з держав-учасниць. Дотримання цього принципу передбачало неприпусти­мість будь-яких дій, які б вели до розчленування або часткового чи цілковитого порушення територіальної Цілісності або політичної єдності суверенних і неза­лежних держав, заборону вдаватися до будь-яких дій, Насильницьких та іццбурювальних, прямих чи непрямих,

187

РОЗДІЛ II РОЗРЯДКА МІЖНАРОДНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ. ГЛОБАЛЬНІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ

з метою ослаблення або підриву територіальної цілісне та політичної єдності держав-учасниць.

5. Мирне врегулювання суперечок. У відповідності з : положенням держави—учасниці НБСЄ мають вирішу] взаємні суперечки виключно мирними засобами й таї чином, щоб не піддавати загрозі міжнародний мир, пеку та справедливість. У формулюванні даного прі ципу було спеціально підкреслено положення про добі вільність вибору державами засобів та методів мирно| владнання спірних ситуацій.

6. Невтручання у внутрішні справи. Держави—учасні НБСЄ зобов'язалися відмовитися від будь-якого втручаї ня, прямого чи непрямого, індивідуального чи лективного, у внутрішні або зовнішні справи, що на жать до внутрішньої компетенції кожної держави учасниці. Відповідно до цього принципу країни-учасниці НБСЄ мають утримуватись від надання пря чи непрямої допомоги терористичній, підривній аб іншій діяльності, спрямованій на насильницьке повалеї ня режиму іншої країни-учасниці.

7. Поважання прав людини та основних свобод, включ ючи свободу совісті, релігії та переконань. У відповідності! проголошеним принципом держави-учасниці зобові лися визнавати загальне значення прав людини основних свобод, поважання яких є істотним факторо| миру, справедливості та благополуччя, необхідним забезпечення розвитку дружніх відносин і співпраці ними. В гуманітарній сфері держави-учасниці діяти відповідно до цілей та принципів Статуту ООН і Загальної декларації прав людини, норм, закріплених народними документами в цій галузі, зокрема родними пактами про права людини.

8. Рівноправ'я та право народів розпоряджатися своє долею. Виходячи з цього принципу всі народи світу мак невід'ємне право вільно визначати, коли і як вони тої забажають, свій внутрішній та зовнішній політичний — тус без втручання ззовні та здійснювати на власний суд свій політичний, економічний, соціальний та турний розвиток.

9. Співробітництво між державами. Цей прі передбачав зобов'язання держав—учасниць НБСЄ працювати в усіх сферах у відповідності з цілями

188

Зміцнення європейської безпеки та співробітництва в 70-ті роки

принципами Статуту ООН. Розвиваючи своє співробіт­ництво на засадах рівності, держави-учасниці мають сприяти взаєморозумінню та довірі, міжнародному миру, безпеці, справедливості, піднесенню добробуту народів, втіленню в життя їхніх сподівань, скороченню розриву в рівнях їхнього економічного розвитку.

10. Сумлінне виконання зобов'язань за міжнародним пра­вом. Останній з «гельсінських принципів» передбачав, що держави-учасниці мають сумлінно виконувати свої зо­бов'язання, які випливають як із загальновизнаних прин­ципів і норм міжнародного права, так і тих міжнародних договорів та інших угод, учасниками яких вони є. Це положення було спрямоване на неухильне дотримання принципів і норм сучасного міжнародного права, на зміцнення договірних відносин між державами-учасни-цями в інтересах миру та міжнародної безпеки.

Перелічені принципи мали важливе значення для стабілізації обстановки на європейському континенті. Вони, зокрема, підтверджували відповідні положення вже укладених між провідними країнами світу — СРСР, США, ФРН, Францією, Великобританією, Канадою, Іта­лією — договорів та угод.

У результаті узгодження позицій щодо першого пунк­ту порядку денного НБСЄ було вироблено «Документ про заходи зміцнення довіри та деякі аспекти безпеки й роз­зброєння». Досягнення домовленості відносно вказаних моментів стало новою на той час рисою міжнародних відносин у Європі, оскільки торкалося такої сфери, де укладання якихось багатосторонніх угод між держа­вами—представницями протидіючих блоків було не­можливим за умов повномасштабної «холодної війни».

Досягнуті й закріплені у відповідних документах ре­зультати Наради створювали досить сприятливі переду­мови для розширення й активізації міждержавного спів­робітництва в економічній, науково-технічній, природо­охоронній галузях. Про це, зокрема, йшлося в преамбулі Заключного Акта. В ній визначалися цілі співпраці в зга­даних сферах, а саме — сприяти зміцненню миру, ^економічному й соціальному прогресові, поліпшенню яздтгєвих умов, підкреслювалося, що їх реалізація має Збуватися у відповідності з тими засадами відносин між

189

РОЗДІЛ II РОЗРЯДКА МІЖНАРОДНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ. ГЛОБАЛЬНІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ