Тема 4 Міжнародні відносини в Південно-Східній Азії

МІЖНАРОДНІ

ВІДНОСИНИ

В ПІВДЕННО-СХІДНІЙ

АЗІЇ

• Утворення ДРВ. Боротьба в'єтнамського народу проти французької агресії

• Міжнародні відносини ДРВ у 1954—1964 |

• Друга індокитайська війна. Утворення Соціалістичної Республіки В'єтнам

• Лаоська криза. Женевська угода 1962 р. з Лаосу та її наслідки

• Камбоджа в боротьбі за незалежність і свободу

• Англо-нідерландська агресія проти Індонезійської Республіки

• Міжнародні відносини Індонезійської Республіки в період парламентської «скерованої демократії»

• Міжнародні відносини режиму «нового порядку»

• інтеграційні процеси в Південно-Східній Азії. Створення АСЕАН та її діяльність у 60—70-ті роки

Після розгрому в другій світовій війні мілітарне ської Японії в Південно-Східній Азії відбул значні зміни політичного характеру. Всі коло* які належали західним країнам, за невеликим винятко^ здобули незалежність. Проголошена 17 серпня 1945 Індонезійська Республіка розірвала всі зв'язки з Ніде| ландами. Французький Індокитай унаслідок революї них подій на певний час був поділений на три «асої вані держави», що ввійшли до Французького союзу. В . 1946 р. незалежними стали Філіппіни, в січні 1948

340

здобула цілковиту незалежність Бірма, яка відмовилась увійти до Британської Співдружності, в липні 1957 р. отримала незалежність Малайзія, а в 1959 р. «само­врядним» містом став Сінгапур, незалежна з серпня 1965 р. держава в складі Британської Співдружності. Але, незважаючи на ці суттєві зрушення, ситуація в Південно-Східній Азії залишалася нестабільною. Серйозні труднощі на шляху врегулювання міжнародних проблем у регіоні створювали соціально-політична неоднорідність країн, відмінності в їхній зовнішньополітичній орієнтації, незавершеність у ряді країн процесів національної кон­солідації й національно-визвольних революцій. Стано­вище ускладнювалося взаємними територіальними пре­тензіями, невирішеністю питань розмежування на морі тощо.

^^

Утворення ДРВ. Боротьба в'єтнам­ського народу проти французької агресії

За кілька тижнів до офіційного підписання Япо­нією акта про беззастережну капітуляцію на території Індокитаю відбулися значні політичні зміни. Ще 1 серпня 1945 р. в Кохінхіні (Південний В'єтнам) постав автономний уряд з прояпонських еле­ментів, уже 26 серпня повалений народним рухом. 14 серп­ня імператор Аннаму (Центральний В'єтнам) Бао Дай Проголосив його незалежність і скасування договорів 1862 і 1874 pp., що перетворили Кохінхіну на французьку Колонію. 15 серпня його приклад наслідував король Кам­боджі. 18 серпня в столиці Тонкіну (Північний В'єтнам) Ханої закріпився створений В'єтмінем (Демократичний Фронт боротьби за незалежність В'єтнаму) Комітет на­ціонального визволення, який, усунувши маріонетковий Уряд, проголосив Народну Республіку В'єтнам. 29 серпня в Х'кю (столиця Аннаму) внаслідок переговорів із предс-

341

РОЗДІЛ III ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

тавниками республіки імператор Бао Дай зрікся пр й перемінив трон на посаду радника республіки. 2 ве 1945 р. на багатотисячному мітингу в Ханої Хо Ші урочисто проголосив Декларацію незалежності В'єтно утворення Демократичної Республіки В'єтнам. В прог шенні незалежності в момент капітуляції Японії бурз но-поміщицька верхівка В'єтнаму вбачала «ідеальний падок» здобуття незалежності без революції.

Проте правлячі кола Франції не бажали миритися втратою Індокитаю. Вони швидко замінили французы* експедиційним корпусом британські окупаційні на півдні від 16-ї паралелі, а в лютому 1946 р. підпис гомінданівським Китаєм угоду про виведення китайсі військ із північної від 16-ї паралелі частини В'єтнаму Лаосу. 7 січня і 27 серпня 1946 р. були підписані угоди| Камбоджею і Лаосом про надання їм статусу автономій! межах Французького союзу та Індокитайської федерс 6 березня 1946 р. В'єтнам і Франція підписали угоду, якою Франція визнала В'єтнамську Республіку як нез лежну державу зі своїми урядом, парламентом, армією фінансовою системою і як складову частину Індокитайсі кої федерації та Французького союзу. Шляхом рефереї думу передбачалося визначити, чи приєднається Півдеї ний В'єтнам до В'єтнамської Республіки. Французы* верховний комісар адмірал Тьєррі Аржанльє спробу здійснити тиск на громадську думку Південного В'єт му, що було сприйняте Ханоєм як порушення угоди 6 березня 1946 р. Проте на розрив з Парижем рівництво ДРВ не пішло. 14 вересня 1946 р. Хо Ші шдписав у Парижі тимчасову угоду, яка передбачала рі права громадян В'єтнаму й Франції, створення єдин^ митної та грошової системи в Індокитаї, відкриття коі сульських представництв В'єтнаму в сусідніх країна Підписання тимчасової угоди викликало різку крі уряду ДРВ з боку певних політичних сил В'єтнаму, в'єтнамського ж керівництва підписання цієї угоди б ще однією спробою не допустити розширення колонія ної війни, яка фактично розпочалась у вересні 1945 після захоплення французькими збройними силами Са гона та інших великих міст Південного В'єтнаму. Все свідчило про намір французьких правлячих кіл пе" творити Південний В'єтнам на плацдарм для наступу на В'єтнамську Республіку.

342

Міжнародні відносини в Південно-Східній Азії

Дещо іншу політику проводили китайські окупаційні війська, розташовані на північ від 16-ї паралелі. Гомін­данівська верхівка та американські монополії, що стояли за нею, відкрито не виступали проти республіки, розрахо­вуючи використати ослаблення французького колоніаль­ного управління у своїх інтересах. Війна на Тихому океані дала СІЛА змогу проникнути в Індокитай та інші країни азіатського континенту. Американські військові, певно з санкції Вашингтона, неодноразово пропонували урядові ДРВ американську підтримку в обмін на пільговий режим для американського капіталу у В'єтнамі. Північнов'єт-намська сторона відхилила ці пропозиції.

Підписана 14 вересня франко-в'єтнамська тимчасова угода не стала кроком уперед у нормалізації франко-в'єт­намських відносин, на що розраховував Ханой. 13 грудня 1946 р. Париж розпочав відкриту колоніальну війну у В'єтнамі. Як причину відновлення воєнних дій в Індо­китаї він висував напад в'єтнамців на французькі збройні сили. Запевняючи французький та в'єтнамський народи в тому, що з колоніальним режимом покінчено назавжди і що він прагне до якнайшвидшого визнання самостійного В'єтнаму в межах Індокитайської федерації й Французь­кого союзу, очолюваний правим соціалістом Блюмом французький уряд водночас усіляко сприяв направленню все нових і нових збройних підкріплень в Індокитай, унаслідок чого війна набувала ще більшого розмаху. Французи платили високу ціну за цю війну, що змусило Париж поступово змінити свій політичний курс. Війна в Індокитаї набрала антикомуністичної спрямованості, що спричинило рішучий поворот політики США в Індокитаї, яка спершу орієнтувалась на підтримку ДРВ. З 1950 р. Вашингтон почав постачати французьким військам зброю У великих розмірах. За останні роки війни у В'єтнамі США передали французькому експедиційному корпусові 340 літаків, 1400 танків та бронемашин, 350 десантних Катерів, велику кількість важкої й легкої зброї, тисячі Тонн боєприпасів. Але навіть за такої значної військової Допомоги СІЛА Париж не зумів добитися рішучої пере­вага у в'єтнамській війні й зазнавав поразок.

Воєнні невдачі підштовхували Париж до нових ма­неврів. У цих умовах він уже не сподівався на віднов­лення безпосереднього володарювання Франції в Індо-

343

РОЗДІЛ III ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Китаї і вдався до пошуків серед в'єтнамців «авторитетна особи», якій можна було б передати повноваження. Т* самим Париж розраховував відвернути більшість населен^ ня від В'єтміню. Тривалі пошуки завершились у травщ 1948 р. створенням тимчасового уряду генерала Нгуєн Кс Ана, що становило перехідний крок до повернеї колишнього імператора Бао Дая, який, відкрито не порі ваючи з республікою, поспішив перебратися до Тонкої США також взяли участь у формуванні маріонетковог уряду, розраховуючи згодом використати його у своїх іі тересах. Створення цього уряду супроводжувалося сщ бою Парижа здійснити воєнний наступ на райони В'є наму, що перебували під контролем республіканської уряду. Проте добитись значних успіхів у воєнній камла правлячим колам Франції не вдалось. Зміцнілі зброї сили республіканського уряду не тільки успішно прот стояли французькій армії, а й завдавали їй відчули ударів.

Мобілізуючи народні маси на відсіч поневолювача уряд ДРВ намагався врегулювати франко-в'єтнамськ конфлікт мирними засобами. Протягом перших двох ків війни він 18 разів звертався до французького урядуй мирними пропозиціями, але всі вони залишилися відповіді. Французький уряд зробив ставку на укладеї угоди з маріонетковими ставлениками. 8 березня 1949 £.| Парижі французький президент та імператор Бао підписали тимчасову угоду, яка узаконила створеї маріонеткової Держави В'єтнам і зберегла французы монополістичним колам найважливіші економічні та літичні позиції в «об'єднаному» під владою Бао Дая генерала Нгуєн Ксю Ана В'єтнамі. 19 липня 1949 | подібна угода була укладена з Лаосом, а 9 листопада Камбоджею. 29 січня 1950 р. всі ці угоди ратифЬ Національні збори Франції. В січні 1950 р. ДРВ офії визнали Радянський Союз і КНР, а Великобригані СІЛА оголосили 7 лютого, що вони визнають уряд Дая й уряди Лаосу та Камбоджі.

На початку 1950 р. у співвідношенні сил ДРІ франції спостерігалася ще певна рівновага, проте інщіат перейшла до республіканської армії. В 1951—1953 pp. ДРВ продовжувала успішні воєнні операції проти фї цузів, визволила багато районі!' В'єтнаму. Зірвав!

344