Європейська культурна конвенція

ДАТА ПІДПИСАННЯ: 19.02.54 р.

ДАТА РАТИФІКАЦІЇ: 24.02.94 р. Закон України № 4030-ХІІ

Уряди — члени Ради Європи, які підписали цю Конвенцію,

вважаючи, що метою Ради Європи є досягнення ще більшої єдності між її членами з метою, серед іншого, захисту і здійснення ідеалів і принципів, які є їх спільним надбанням;

вважаючи, що досягнення цієї мети сприяло б кращому взаєморозумінню між народами Європи;

вважаючи, що для досягнення цієї мети бажано не тільки укласти двосто­ронні культурні конвенції між членами Ради, а й слідувати політиці спільних дій, спрямованих на захист і заохочення розвитку європейської культури;

приймаючи рішення укласти загальну Європейську культурну конвенцію, спрямовану на сприяння тому, щоб громадяни всіх держав-членів і таких ін­ших європейських держав, які можуть приєднатися до неї, вивчали мови, істо­рію і культуру інших країн і культуру, спільну для всіх їх,

погодилися про наступне:

Стаття 1

Кожна Договірна Сторона вживає належні заходи для захисту і заохочення , розвитку свого національного внеску до спільного культурного надбання Європи.

Стаття 2

Кожна Договірна Сторона, наскільки це можливо:

a) заохочує вивчення своїми громадянами мов, історії і культури інших До- вірних Сторін і надає цим Сторонам відповідні засоби для того, щоб сприяти

ому вивченню на її території, а також

b) прагне заохочувати вивчення своєї мови або мов, історії і культури на те­ орії інших Договірних Сторін і надає громадянам цих Сторін відповідні за-

би для того, щоб здійснювати таке вивчення на її території.

Стаття З

Цоговірні Сторони проводять взаємні консультації в рамках Ради Європи І прийняття спільних дій щодо заохочення культурних заходів, які ста­ть інтерес для Європи.

207

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

Стаття 4

Кожна Договірна Сторона, наскільки це можливо, сприяє пересуванню і об­міну особами, а також предметами, що мають культурну цінність, з метою здій­снення положень статей 2 і 3.

Стаття 5

Кожна Договірна Сторона розглядає передані під її контроль предмети, що мають культурну цінність для Європи, як невід'ємну частину спільного культур­ного надбання Європи, вживає належні заходи для їх захисту і забезпечує ро­зумний доступ до них.

Стаття 6

1. Пропозиції щодо застосування положень цієї Конвенції і щодо питань сто­ совно її тлумачення розглядаються на нарадах Комітету експертів з питань культури Ради Європи.

2. Будь-яка держава, що не є членом Ради Європи, яка приєдналася до цієї Конвенції відповідно до положень пункту 4 статті 9, може призначати пред­ ставника або представників для участі в нарадах, передбачених попереднім пунктом.

3. Висновки, зроблені на нарадах, передбачених пунктом 1 цієї статті, пода­ ються як рекомендації Комітету міністрів Ради Європи, якщо тільки вони не становлять рішення, що належать до компетенції Комітету експертів з питань культури, як такі, що відносяться до питань адміністративного характеру, не вимагають додаткових витрат.

4. Генеральний секретар Ради Європи надсилає членам Ради і Уряду будь- якої держави, що приєдналася до цієї Конвенції, будь-які рішення, що віднося­ ться до неї, які можуть бути прийняті Комітетом міністрів або Комітетом екс­ пертів з питань культури.

5. Кожна Договірна Сторона в належний час повідомляє Генерального секре­ таря Ради Європи про будь-які дії, які можуть бути нею вжиті з метою здійс­ нення положень цієї Конвенції відповідно до рішень Комітету міністрів або Ко­ мітету експертів з питань культури.

6. Якщо будь-які пропозиції відносно застосування цієї Конвенції станов­ лять інтерес тільки для певної кількості Договірних Сторін, такі пропозиції мо­ жуть бути більш детально розглянуті відповідно до положень Статті 7, за умо­ ви, що їх здійснення не тягне за собою витрат для Ради Європи.