Стаття 19

Держави-члени можуть передбачити більш суворі правила, ніж правила, вміщені у статті 18, для ефірного часу і умов телевізійної передачі телемовних організацій, які перебувають у компетенції цих держав, щоб узгодити прохання на трансляцію телереклами з інтересами публіки, беручи до уваги:

1. інформаційну, виховну, культурну та розважальну функцію телебачення;

2. збереження плюралізму інформації.

Стаття 20

Не порушуючи статті 3, держави-члени можуть передбачити, дотриму­ючись при цьому права Співтовариства, інші умови, ніж ті, що зафіксовані в статті 11 (2—5) і в статті 18 для передач, які призначені виключно для націо­нальної території і які не можуть прийматися, прямо або опосередковано, в од­ній або кількох інших державах-членах.

Стаття 21

Держави-члени, в межах свого законодавства, слідкують за тим, щоб у тому разі, коли в телевізійних передачах не дотримуються положення цього розділу, вживалися відповідні заходи для забезпечення їх дотримання.

РОЗДІЛ V

Захист неповнолітніх

Стаття 22

Держави-члени вживають відповідні заходи для того, щоб передачі телемов­них організацій, які перебувають у віданні цих держав, не містили програм, здатних завдати серйозної шкоди фізичному, розумовому або моральному роз­витку неповнолітніх, а саме програм, що містять сцени порнографії чи жорсто­кості. Ці положення поширюються на інші програми, які можуть завдати шкоди фізичному, розумовому або моральному розвитку неповнолітніх, за винятком тих випадків, коли вибором часу для передачі або будь-якими технічними засо­бами забезпечена неможливість для неповнолітніх, що перебувають у зоні трансляції, дивитися або нормально слухати ці передачі.

Розділ VI Право на опублікування спростування Стаття 23

1. Не порушуючи інші цивільні, адміністративні або кримінально-правові по­ложення, прийняті державами-членами, будь-яка фізична або юридична особа будь-якої національності, законні права якої були ущемлені стосовно її честі і репутації внаслідок некоректного ствердження (звинувачення), зробленого під час телепередачі, повинна користуватися правом опублікування спростування або прийняття рівноцінних заходів.

73

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України

2. Право опублікування спростування або прийняття рівноцінних заходів може бути здійснено щодо всіх телемовних організацій, які входять до компе­ тенції держави-члена.

3. Держави-члени приймають необхідні постанови для введення в дію цього права або цих заходів і для визначення необхідної процедури для його виконан­ ня. Вони в основному слідкують за тим, щоб був достатнім строк, передбачений для виконання права на опублікування спростування і на прийняття рівноцін­ них заходів, а також за тим, щоб умови були такі, щоб це право або ці заходи могли бути здійснені відповідним чином фізичними або юридичними особами, які перебувають або проживають у інших державах-членах.

4. Заява на здійснення права на опублікування спростування або рівноцін­ них заходів може бути відхилена, якщо вона не підтверджується щодо умов, викладених у пункті 1, якщо вона містить у собі каральні вчинки, якщо її трансляція може спричинити цивільну відповідальність телевізійної організа­ ції або якщо вона аморальна.

5. Повинні бути передбачені процедури щодо подання скарги до судового ор­ гану в разі виникнення спорів щодо виконання права на опублікування спрос­ тування і прийняття рівноцінних заходів.