1(107 А. Примусове застосування права місцевим органом Палати мір і ваги]

isi[(l) Примусове застосування положень розділу 107 у відповідному районі є •Прерогативою всіх місцевих відділень Палати мір і ваги.

В1-319

417

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

(2) Наступні положення Закону про види комерційної діяльності 1968 року застосовуються відносно примусового застосування зазначеного розділу Пала­ тою мір і ваги в порядку, аналогічному застосуванню зазначеного Закону

Розділ 27 (повноваження на виробництво контрольних закупок), Розділ 28 (повноваження на вхід у приміщення, інспектування і конфіскацію товарів і документів),

Розділ 29 (опір уповноваженним представникам влади),

Розділ 33 (відшкодування шкоди за втрату тощо конфіскованих товарів).

3. Підрозділ (1) не застосовується відносно примусового застосування роз­ ділу 107 в Північній Ірландії, однак при цьому застосування зазначеного роз­ ділу в Північній Ірландії покладено на Міністерство економічного розвитку.

4. Будь-який нормативний акт, що санкціонує розкриття інформації з ме­ тою сприяння застосуванню Закону 1968 року про види комерційної діяльності, також застосовується до розділу 107, виходячи з того, що він умовно включе­ ний до зазначеного Закону, як і функції будь-якої особи відносно примусового застосування зазначеного розділу.

5. Жодне з положень цього розділу не повинно тлумачитися таким чином, щоб це уповноважувало місцеві відділення Палати мір і ваги ініціювати судові розгляди будь-яких правопорушень у Шотландії].

Примітки Поправка

Поправка внесена на майбутнє Законом 1994 року про кримінальні права і громадський порядок, розділ 165 (2), і підлягає введенню в дію від дати відпо­ відного розпорядження. і

108. Судовий наказ про здавання контрафактних предметів

у ході кримінального судового розгляду 1

(1) Суд, який здійснює розгляд справи про вчинення певною особою право- і порушення відповідно до розділу 107, може за наявності переконливих доказів і того, що на час її арешту або висунення звинувачення 1

1. вона мала в своєму володінні, зберігала або контролювала в ході здійс-1 нення комерційної діяльності контрафактну копію твору, що охороняється ав- і торським правом, або І

2. вона мала в своєму володінні, зберігала або контролювала предмет, спе-Ш ціально призначений або видозмінений для виготовлення копій конкретного 1 твору, що охороняється авторським правом, знаючи при цьому або маючи під-<ш стави вважати, що він використовувався або повинен був використовуватися В для виготовлення контрафактних копій; 'щ

видати наказ, відповідно до якого контрафактна копія або предмет можут|« бути передані володільцю авторського права або іншій особі, яка може бути виЯ значена судом. ]Ш

(2) 3 цією метою відповідна особа може розглядатися як звинувачена — Л

1. в Англії, Уельсі і Північній Ірландії — коли їй пред'явлене усне звинува-Д чення або надана повістка в суд або звинувальний акт; Ш

2. В Шотландії — коли їй зроблено відповідне попередження, пред'явленвН звинувачення або надано звинувальний акт, '•

(3) Такий наказ може бути виданий судом за його власним рішенням або зІЯ поданням обвинувача (або в Шотландії — лорд-адвоката чи судового виконайН

418 Ш

ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

ця), причому наказ може бути виданий незалежно від факту засудження за­значеної особи, однак наказ не може бути виданий —

1. по закінченні строку, встановленого в розділі 113 (строк, після якого засіб правового захисту у вигляді здавання предмета не надається), або

2. якщо суд вважатиме за доцільне видання певного наказу відповідно до розділу 114 (наказ про відчуження контрафактної копії або іншого предмету). (4) Апеляція на наказ, виданий відповідно до цього розділу судом магістратів, подається —

1. в Англії та Уельсі —- до Верховного суду, і

2. у Північній Ірландії ~ до суду графства;

тоді як у Шотландії, в разі видання наказу відповідно до цього розділу, осо­ба, з володіння, збереження і контролю якої контрафактні копії або предмети були вилучені, може без шкоди іншим формам оскарження відповідно до будь-якого закону подати апеляцію на зазначений наказ у порядку, передбаче­ному для оскарження вироку.

5. Особа, якій контрафактна копія або інший предмет були передані на ви­ конання судового наказу відповідно до цього розділу, повинна утримувати їх залежно від видання судового наказу, або рішення не видавати такий наказ відповідно до розділу 114.

6. Жодне з положень цього розділу не впливає на повноваження суду відпо­ відно до розділу 43 Закону 1973 року про повноваження кримінальних судів [частина II Закону про злочинні доходи (Шотландія) 1995 року] або статті 7 За­ кону про кримінальне правосуддя (Північна Ірландія) 1980 року [Стаття 11 За­ кону про кримінальне правосуддя 1994 року (Північна Ірландія)] (загальні по­ ложення про конфіскацію відносно судового розгляду кримінальних справ). Примітки

Припис

Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. Поправка

Підрозділ (6): перші слова в квадратних дужках замінені Законом 1995 року про кримінальне судочинство (положення про наслідки) (Шотландія), розділ 4, список 4, параграф 70 (2); слова, виділені курсивом, на майбутнє відміняються і а подальшому вставлювані слова в квадратних дужках в майбутньому заміня­ються Законом про кримінальне правосуддя (Північна Ірландія) 1994 року, роз­порядження SI 1994/2795, стаття 26 (1), список 2, параграф 13, від дня їх вве­дення в дію.

109. Ордери на обшук

(1) В разі, якщо мировий суддя (в Шотландії — шериф або мировий суддя) переконається на підставі даних під присягою констеблем (у Шотландії — свід-І' Чення під присягою), що наявні достатні підстави вважати, що — і (а) правопорушення відповідно до розділу 107 (1) (a), (b), (d) (iv) або (е) здійс-| вено або повинно бути здійснено в будь-якому приміщенні, і І (Ь) є достатні свідчення того, що таке правопорушення здійснено або повин-I но бути здійснено в зазначеному приміщенні,

І ' він може видати ордер, що уповноважує констебля на вхід до зазначеного І приміщення із застосуванням сили в розумних межах, достатніх для здійснен-I ня зазначеної дії.

419

ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

h) передачу твору публіці за допомогою проводів, кабелів, оптичних волокон або будь-яким іншим способом;

і) повідомлення публіці через аудіо- та аудіовізуальні записи;

j) незмінену, нескорочену і одночасну передачу твору будь-яким способом, зазначеним у пунктах g) і h), станцією-передавачем, що відрізняється від ори­гінального радіо- або телевізійного передавача твору:

к) повторне розповсюдження;

1) публічне представлення будь-яким способом твору, переданого по радіо або телебаченню;

т) публічний доступ до комп'ютерних баз даних, якщо ці бази даних містять твори або е захищеними базами даних.

^таття 14j— (1) «Відтворення» у розумінні цього Закону означає виготов­лення однієї або декількох копій твору в будь-якій матеріальній формі, вклю­чаючи створення звукових або відеозаписів твору, постійне зберігання цих ко­пій електронними засобами.

л/(2) «Розповсюдження» у розумінні цього Закону означає розповсюдження серед публіки твору або його копій шляхом продажу, позичання, оренди або будь-якого іншого сплатного чи безоплатного способу.

£/(3) Не вважатиметься публічним розповсюдженням безоплатне позичання твору, якщо воно здійснюється публічною бібліотекою.

Стаття 15. — (1) Використання або експлуатація твору шляхами, зазначени­ми в пунктах d) і е) статті 13, та будь-якими іншими подібними шляхами є пуб­лічним сповіщенням.

2. Публічним вважається будь-яке сповіщення, виконане у відкритому для публіки місці або в будь-якому іншому місці, де збираються декілька осіб поза звичайним колом сім'ї або своїх знайомих незалежно від того, чи слідкують члени публіки, що має доступ до сповіщення, за ним у тому ж місці або в різних місцях, чи в один і той же час або в різні часи.

3. Розповсюдження копій твору не потребує дозволу автора за винятком їх оренди і імпорту.

Стаття 16. — Автор твору має майнове право надавати дозвіл на переклад, публікацію в збірках, адаптацію або будь-яку іншу трансформацію твору, що веде до створення похідного твору.

Стаття 17. — (1) Автор літературного або художнього твору має виключне право надавати дозвіл на оренду оригіналу твору або його копій, включаючи аудіовізуальні твори, творів, включених у звуковий запис, комп'ютерних про­грам або будь-якого твору, який може бути використаний електронним засобом або будь-яким іншим технічним засобом, навіть після розповсюдження твору відповідно до наданої автором згоди.

(2) Право надання дозволу на оренду твору є виключним правом автора про­понувати для використання твір або його копії на обмежений час з метою отри­мання прямої або непрямої економічної вигоди.

Стаття 18. — (1) Публічне позичання означає надання в розпорядження осо­би на безоплатній основі для використання оригіналу або копій твору на обме­жений час установою, яка дозволяє доступ публіки з цією метою. Публічне по­зичання не потребує попереднього дозволу автора.

425

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України

2. Публічне позичання надає право володільцеві авторського права на спра­ ведливу винагороду.

3. Положення, викладені в пункті (2), не застосовуються до:

1. оригіналу або копій письмових творів, розміщених в публічних бібліоте­ ках;

2. планів архітектурних споруд;

3. оригіналів або копій творів мистецтва, застосовних до виробів, призначе­ них для практичного вжитку;

4. оригіналу або копій твору з метою сповіщення публіці або для мети, перед­ баченої контрактом;

5. довідкових видань для безпосереднього консультування або для позичан­ ня між установами;

6. творів, створених за трудовим контрактом, якщо вони використовуються роботодавцем під час його звичайної діяльності.

4. Положення, викладені в пункті (2), не застосовуються до публічного по­ зичання з культурною або освітньою метою в установах, визнаних законом або створених для цієї мети публічною владою.

5. Публічне позичання творів, включених у звукові або аудіовізуальні запи­ си, не може відбуватися раніше шестимісячного терміну після першого розпо­ всюдження твору.

Стаття 19. — Право на публічне сповіщення через звукові і аудіовізуальні записи є виключним правом автора на надання дозволу на публічне сповіщення його твору через читання, музичне або сценічне виконання або будь-яку іншу записану форму його твору.

Стаття 20. — Право вторинного розповсюдження є виключним правом авто­ра на надання дозволу на публічне сповіщення свого твору після того, як відбу­лося перше сповіщення будь-яким засобом, зазначеним у пунктах g), h), і), j) і 1) статті 13.

Стаття 21. — (1) Від будь-якого продажу твору образотворчого мистецтва на публічних аукціонах, через комісійного агента або в галереї, автор має право на 5 відсотків від ціни продажу і має право бути поінформованим про місце, де бу­де розміщений його твір.

2. Аукційні агенти, комісійні агенти і галерейні посередники продажу по­ винні надавати авторові інформацію, про яку йдеться в пункті (1), не пізніше, як через 2 місяці після дати продажу. Ці особи несуть відповідальність щодо зняття 5 відсотків і сплати авторові відповідної винагороди.

3. Право, про яке йдеться в попередньому пункті, називається «droit de suite» і не є об'єктом будь-якої відмови або відчуження. І

Стаття 22. — Власник або володілець твору повинен дозволяти доступ авто- j рові та надавати твір у його розпорядження, якщо це потрібне для здійснення його авторського права, і за умови, що цією дією не завдається шкоди законним і інтересам власника або володільця. У таких випадках власник або володілець | має право вимагати від автора достатньої гарантії для безпеки твору, страху- І ючи твір на ринкову ціну оригіналу, та відповідну винагороду. І

Стаття 23. — (1) Власникові оригіналу твору не дозволяється руйнувати йо- і то без попереднього пропонування його авторові за ціну включених сировинних і матеріалів. і

426 \

ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

2. Якщо повернення оригіналу не є можливим, власник дозволяє авторові зробити копію твору у відповідній формі.

3. У випадку архітектурної споруди автор лише має право зробити фото­ графії твору і претендувати на копію проектів.

Підрозділ V

Тривалість охорони авторських прав

Стаття 24. — (1) Право автора літературного, художнього або наукового тво­ру виникає в момент створення твору для будь-якого виду або практичної фор­ми вираження.

(2) Якщо твір створюється протягом певного часу частинами, серіями тома­ми або будь-якою іншою формою продовження, строк охорони обчислюється згідно з пунктом (1) для кожної з відповідних складових частин.

Стаття 25. — (1) Права, передбачені в статтях 13, 16, 17, 18 і 21, тривають протягом всього життя автора, а після його смерті переходять у спадщину згідно з цивільним законодавством незалежно від дати, коли твір було обнародувано юридичне. Якщо спадкоємців немає, здійснення цих прав доручається організа­ції колективного управління, призначеній автором за свого життя, або, якщо таке доручення не існує, організації, що управляє майновими правами на коле­ктивній основі, з найбільшою кількістю членів у відповідній сфері творчості.

(2) Особа, яка після того, як промине законний строк охорони, в законний спосіб оприлюднить раніше неопублікований твір, користується охороною, ек­вівалентною до майнових прав автора.

Тривалість охорони цих прав становить 25 років, починаючи з року опри­люднення, здійсненого в законний спосіб.

Стаття 26. — (1) Тривалість охорони творів, оприлюднених під псевдонімом або без зазначення імені автора, становить 70 років з дати, коли відбулось оп­рилюднення.

(2) Якщо тотожність автора розкривається до того, як промине строк, вста­новлений у пункті (1), застосовуються положення пункту (І) статті 25.

Стаття 27. — (1) Тривалість майнових прав на твір, створений у співавторст­ві, становить 70 років після дати смерті останнього співавтора.

(2) Якщо внески різних авторів є роздільними, строк охорони, що застосову­ється до кожного внеску, становить 70 років після смерті відповідного автора.

Стаття 28. — Тривалість охорони майнових прав на колективний твір стано­вить 70 років після його оприлюднення. Якщо таке оприлюднення не відбува­ється протягом 70 років після створення твору, строк охорони проминає через 70 років після дати створення.

'- Стаття 29. — Тривалість майнових прав на твір ужиткового мистецтва ста­новить 25 років після дати його створення.

Стаття ЗО. — Майнові права на комп'ютерну програму тривають протягом життя автора і передаються в спадщину згідно з цивільним правом на 50 років Іго тому.

-' Стаття 31. — Незначні зміни, додавання, вирізування або адаптації, здійсне­ні щодо твору з метою добору або аранжування, або виправлення змісту твору або збірки в спосіб, який відповідає наміру автора, не подовжує строку охорони відповідного твору або збірки.

427

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

Стаття 32. — Строки, передбачені в цьому підрозділі, обчислюються почина­ючи з першого січня року, наступного за роком смерті автора або оприлюднен­ням, відповідно до випадку.

Підрозділ VI

Обмеження на здійснення авторського права

Стаття 33. — (1) Дозволяються без згоди автора і без виплати будь-якої ви­нагороди, наступні використання твору, попередньо оприлюдненого, за умови, що вони не завдають шкоди сумлінній практиці, не суперечать нормальній екс­плуатації твору і не створюють жодної шкоди авторам або іншим володільцям авторського права:

1. відтворення твору під час судових або адміністративних процедур в обся­ зі, виправданому їхньою метою;

2. використання коротких уривків із твору з метою аналізу, коментування або критики або наведення прикладу в обсязі, виправданому їхньою метою;

3. використання окремих письмових робіт або коротких уривків у публіка­ ціях, радіо- і телевізійних програмах виключно з освітніми цілями та відтво­ рення для освітніх цілей в рамках публічної освіти або публічних установ охо­ рони здоров'я окремих письмових робіт або коротких уривків в обсязі, виправ­ даному їхньою метою;

4. відтворення для інформаційних і дослідницьких цілей коротких уривків із творів у рамках бібліотек, музеїв, бібліотек звукових і фільмових записів, ар­ хівів культурних і наукових публічних установ, які діють на неприбутковій ос­ нові; відтворення цілого твору дозволяється з метою його заміни в разі знищен­ ня, серйозного пошкодження, втрати єдиної копії з постійної колекції відповід­ ної бібліотеки або архіву;

5. відтворення, розповсюдження з метою інформування щодо сучасних про­ блем коротких уривків з газетних статей або радіо- чи телевізійних репорта­ жів;

6. відтворення, розповсюдження і повідомлення публіці коротких уривків з j конференцій, промов, виступів у суді та інших подібних творів, виголошених ] усно і публічно за умови, що це використання здійснюється з інформаційною І метою; І

7. відтворення, розповсюдження і повідомлення публіці творів в рамках ін- і формації стосовно актуальних подій в обсязі, виправданому метою інформу- 1 вання; і

h) відтворення, виключаючи засоби, які входять у безпосередній контакт із і твором, розповсюдження і повідомлення публіці зображення твору архітектур І ри, образотворчого мистецтва, фотографії або вжиткового мистецтва, постійно 1 встановлених в публічних місцях за винятком випадку, коли зображення твору 1 є основним об'єктом відповідного відтворення, розповсюдження або повідом-1 лення і використовується з комерційною метою; •

і) представлення або виконання твору в освітніх установах з єдиною метоюш що є їх специфічною діяльністю, і за умови, що представлення, виконання і до-Я ступ публіки не будуть платними; щІ

(2) У випадках, передбачених у пунктах Ь), с), е), f) і h), джерело запозичевяЯ ня й ім'я автора мають бути названі, якщо ім'я з'являється на відповідному™

428 1

ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

творі, а в випадку творів архітектури і образотворчих мистецтв, — місце, де розміщений оригінальний твір.

Стаття 34. — (1) Не є порушенням авторського права у розумінні цього Зако­ну відтворення твору без згоди автора з метою особистого використання або для звичайного сімейного кола за умови, що попередньо твір був обнародува­ний і відтворення не суперечить нормальній експлуатації твору і не завдає жод­ної шкоди авторові або іншому володільцеві прав на експлуатацію.

(2) Для засобів, що використовуються для запису, звукового або аудіовізу­ального, і для пристроїв, що дозволяють таке відтворення (механічний запис), у випадку, про який йдеться в пункті (1), винагорода виплачується згідно з поло­женнями цього Закону.

Стаття 35. — Трансформація твору без згоди автора дозволяється тільки в таких випадках:

1. у разі приватної трансформації, не призначеної для публіки і не обнаро­ дуваної;

2. якщо результатом трансформації є пародія або карикатура за умови, що результат не створює будь-якої плутанини стосовно оригінального твору і його автора;

3. якщо зміна обумовлена метою використання, дозволеною автором.

Стаття 36. — (1) Твори, виставлені на виставках, доступних публіці, аукціо­нах, ярмарках або колекціях, можуть бути відтворені в каталогах і розповсю­джені з цього приводу організаторами цих видів діяльності.

(2) У випадках, зазначених у пункті (1), джерело і походження твору мають вказуватись, якщо такі зазначення вказані на відповідному творі.

Стаття 37. — 3 єдиною метою перевірки виробів в момент виготовлення або

продажу суб'єкти господарської діяльності, що виготовляють або продають

: звукові чи аудіовізуальні записи, обладнання для їх відтворення або публічного

г сповіщення, мають право відтворювати і представляти уривки з творів за умо-

' ви, що ці операції суворо зведені до обсягу, необхідного для перевірки.

Стаття 38. — (1) Дозвіл на передачу твору бездротовим засобом включає дозвіл на відповідну передачу відповідного твору по проводах, кабелях або інших подіб­них засобах без виплати окремої винагороди за умови, що передача відбувається незміненою, одночасною і нескороченою через орган, що передає оригінал, і не ви­ходить за географічні межі, для яких було видано право на передачу.

2. Положення пункту (1) не застосовуються в разі цифрових передач твору будь-яким технічним засобом.

3. Призначення права на публічне сповіщення по радіо чи телебаченню на­ дає станції, що передає, право записувати твір для потреб своєї бездротової пе­ редачі з метою одноразового здійснення публічного сповіщення. У разі нової пе­ редачі записаного твору потрібний новий дозвіл. Якщо протягом шести місяців

; від першої передачі новий дозвіл не запитується, запис знищується.

t

І Підрозділ VII

І Призначення майнових прав автора

І Секція 1

I Загальні положення

I1 Стаття 39. — (1) Автор або інший володілець авторського права може пере- I давати за контрактом тільки свої майнові права.

Е 429

КНИГА 1 . Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

2. Передача майнових прав автора може бути обмежена певними правами, певною територією і певним періодом часу.

3. Майнові права автора можуть передаватися на виключній і невиключній основі.

4. У разі виключної передачі власник оригіналу сам втрачає право викорис­ товувати твір у спосіб, протягом строку і на території, погоджених з уповнова­ женою особою, і не має права надавати відповідне право третій стороні. Виключ­ на основа передачі має бути словесно обумовлена в контракті.

5. У разі невиключної передачі первинний власник твору має право викорис­ товувати твір і надавати відповідне не виключне право третім сторонам.

6. уповноважена на невиключній основі особа не має права надавати своє право третій стороні без спеціального дозволу особи, що передає право.

7. Призначення одного з майнових прав володільця авторського права не має впливу на інші його права, якщо не існує угоди про інше.

8. Дозвіл, про який йдеться в пункті (6), не є потрібним, якщо уповноважена особа, що є юридичною особою, трансформується в будь-який спосіб, передба­ чений законодавством.

Стаття 40. — У разі передачі права на відтворення твору припускається, що право на розповсюдження також надано, за винятком права на імпортування, якщо в контракті не передбачено інше.

Стаття 41. — (1) Контракт про передачу майнових прав автора має встанов­лювати надані права, види експлуатації, строк і територію та винагороду воло­дільця права. Відсутність одного з цих положень надає зацікавленій стороні право вимагати скасування контракту.

(2) Передача майнових прав на сукупність майбутніх творів автора, названо-го чи неназваного, набуває абсолютної недійсності.

Стаття 42. — Існування і зміст контракту передачі майнових прав можуть бути доказані виключно їхньою письмовою формою. Виняток становлять конт-ракти, що стосуються творів, використаних у пресі.

Стаття 43. — (1) Винагорода, яка належить згідно з умовами контракту про

передачу, встановлюється спільною угодою сторін, Розмір винагороди обчислю-

ється або пропорційно до доходів, отриманих від експлуатації, або як одноразо-

во виплачувана сума, або в будь-який інший спосіб.

^^^

від

«е передбачено іншедлл

430

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України

2. Передача майнових прав автора може бути обмежена певними правами, певною територією і певним періодом часу.

3. Майнові права автора можуть передаватися на виключній і невиключній основі.

4. У разі виключної передачі власник оригіналу сам втрачає право викорис­ товувати твір у спосіб, протягом строку і на території, погоджених з уповнова­ женою особою, і не має права надавати відповідне право третій стороні. Виключ­ на основа передачі має бути словесно обумовлена в контракті.

5. У разі невиключної передачі первинний власник твору має право викорис­ товувати твір і надавати відповідне не виключне право третім сторонам.

6. уповноважена на невиключній основі особа не має права надавати своє право третій стороні без спеціального дозволу особи, що передає право.

7. Призначення одного з майнових прав володільця авторського права не має впливу на інші його права, якщо не існує угоди про інше.

8. Дозвіл, про який йдеться в пункті (6), не є потрібним, якщо уповноважена особа, що є юридичною особою, трансформується в будь-який спосіб, передба­ чений законодавством.

Стаття 40. — У разі передачі права на відтворення твору припускається, що право на розповсюдження також надано, за винятком права на імпортування, якщо в контракті не передбачено інше.

Стаття 41. — (1) Контракт про передачу майнових прав автора має встанов­лювати надані права, види експлуатації, строк і територію та винагороду воло­дільця права. Відсутність одного з цих положень надає зацікавленій стороні право вимагати скасування контракту.

(2) Передача майнових прав на сукупність майбутніх творів автора, названо­го чи неназваного, набуває абсолютної недійсності,

Стаття 42. — Існування і зміст контракту передачі майнових прав можуть бути доказані виключно їхньою письмовою формою. Виняток становлять конт­ракти, що стосуються творів, використаних у пресі.

Стаття 43. — (1) Винагорода, яка належить згідно з умовами контракту про передачу, встановлюється спільною угодою сторін, Розмір винагороди обчислю­ється або пропорційно до доходів, отриманих від експлуатації, або як одноразо­во виплачувана сума, або в будь-який інший спосіб.

2. Якщо винагорода не була встановлена в контракті, автор може вимагати від компетентного органу юрисдикції встановлення винагороди відповідно до 1 закону. Це має здійснюватися з урахуванням звичайно виплачуваних сум за таку саму категорію творів, призначення і тривалості експлуатації та будь- І яких інших обставин випадку, |

3. У випадку помітної диспропорції між доходами автора і прибутком особи, 1 яка отримала дозвіл на використання майнових прав, автор мас право вимагати і від компетентного органу юрисдикції перегляду контракту або збільшення ви- і нагороди до прийнятного рівня, і

4. Автор не має права попередньо відмовлятися від права, встановленого в і пункті (3). і

Стаття 44, — (1) Якщо контрактом не передбачено інше, для творів, створених і у рамках індивідуального трудового контракту, майнове право на твір належить 1 авторові твору. Якщо таке положення існує, воно має встановлювати строк, паї

430 1

ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

який надаються майнові права. За відсутності такого положення вважається, що строк становить 3 роки від дати, коли було подано твір.

2. Після того, як промине строк, встановлений у пункті (1), майнові права повертаються до автора.

3. Автор твору, створеного в рамках індивідуального трудового контракту, зберігає виключне право використання твору як частини його сукупної творчо­ сті.

Стаття 45. — (1) Якщо в угоді не було передбачено інше, володілець права на твір, опублікований в щоденній пресі, зберігає право на використання його в будь-якій формі за умови, що ця дія не створить жодної шкоди органу преси, в якому твір з'явився.

(2) Якщо в угоді не було передбачено інше, володілець авторського права мо­же вільно розпоряджатися твором, якщо твір не був опублікований до того, як промине одномісячний строк по тому, як він був наданий щоденній газеті, і до того, як промине шестимісячний строк для інших публікацій.

Стаття 46. — (1) Контракт-замовлення майбутнього твору має встановлюва­ти строк для подачі твору і строк для прийняття його користувачами.

(2) Особа, яка замовила твір, має право вимагати скасування контракту в ра­зі, якщо твір не відповідає погодженим умовам. Якщо контракт скасовується, суми, отримані автором, залишаються в його розпорядженні. Якщо з метою створення замовленого твору були здійснені підготовчі заходи, автор має право на відшкодування залучених витрат.

Стаття 47. — (1) Автор має право вимагати скасування контракту про пере­дачу майнових прав, якщо уповноважена особа не експлуатує твір або експлуа­тує його в незадовільному обсязі і якщо в такому разі законні інтереси автора зазнають значної шкоди.

2. Автор не має права вимагати контракту про передачу, якщо відповідаль­ ність за причини неексплуатації або незадовільної експлуатації належить йому самому, третій стороні або через природну або випадкову підставу.

3. Скасування контракту про передачу, передбачене пунктом (1), не може вимагатися до того, як проминуть два роки від дати передачі прав на твір. Сто­ совно творів для щоденних газет вищезазначений строк становить три місяці, а для інших періодичних видань — 1 рік.

4. Власник твору образотворчого мистецтва або фотографії має право ви­ ставляти його публічно, навіть коли цей твір не був попередньо обнародуваний за винятком випадку, коли автор конкретно виключив це право в контракті про передачу твору.

5. Автор не має права заздалегідь відмовлятися від виконання свого права вимагати скасування контракту про передачу, про яке говориться в пункті (1).

6. Факт передачі власності на матеріальну основу твору не тягне за собою будь-якого права на експлуатацію твору.

Секція II

Контракт про публікацію

Стаття 48. — (1) Через контракт про публікацію володілець авторського права передає видавцю в обмін за винагороду право на відтворення і розповсю­дження твору.

431

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

2. Контрактом про публікацію не вважається угода, в якій володілець прав автора уповноважує своїм коштом видавця на відтворення і, за наявності мож­ ливості, на розповсюдження твору.

3. У ситуації, передбаченій в пункті (2), застосовуються положення загаль­ ного права стосовно контракту про спільне підприємство.

Стаття 49. — Володілець авторського права має право надавати видавцю право на переклад і адаптацію твору.

Стаття 50. — Призначення видавцю права надавати дозвіл третім сторонам на адаптацію твору або його експлуатацію є предметом іншого контракту.

Стаття 51. — (1) Контракт про публікацію містить положення стосовно:

1. тривалості передачі прав;

2. виключної або невиключної основи і територіального обсягу передачі;

3. мінімальної та- максимальної кількості копій;

4. винагороди автора, встановленої згідно з положеннями цього Закону;

5. кількості безплатних копій, що залишаються авторові;

6. умови випуску і розповсюдження кожного видання або відповідно до ви­ падку для кожного тиражу;

7. строку, коли автор має надати оригінал твору;

h) процедури контролю кількості копій, виготовлених видавцем;

(2) Відсутність будь-якого з положень, передбачених пунктами а), Ь) і d), на­дає зацікавленій стороні право вимагати скасування контракту.

Стаття 52. — (1) Видавець, який придбав право на публікацію твору, що має форму тому, має стосовно інших сторін-претендентів за рівної ціни пріоритет для придбання права на публікацію твору в електронній формі. Видавець має подати в письмовій формі свій варіант не пізніше ЗО днів від отримання пропо­зиції від автора.

(2) Право, зазначене в пункті (1), є чинним протягом 3 років після публікації : твору. |

Стаття 53. — Видавець має право дозволяти авторові вносити зміни до твору | в кожному новому виданні за умови, що ці зміни ні збільшують значно витрати і видавця, ні змінюють значно характер твору, якщо за контрактом не погоджено 1 інше. 1

Стаття 54. — Видавець має право укласти контракт про публікацію з тре- і тіми сторонами тільки з дозволу автора. 1

Стаття 55. — Видавець повертає авторові оригінал твору, оригінали творів т мистецтва, ілюстрації та всі інші матеріали, передані з метою публікації, якщо 1 в угоді не було передбачено інше. 1

Стаття 56. — (1) Якщо не існує іншої угоди, контракт про публікацію втра-я чає чинність або після того, як промине найпізніший погоджений строк, або піо І ля розпродажу останнього спільно погодженого видання. ' І

2. Видання або тираж вважається розпроданим, якщо решта непроданихв копій становить менше, ніж 5 % всього видання або тиражу і в будь-якому ви-ш падку є меншою за 100 примірників. В

3. Якщо видавець не публікує твір в погоджений строк, автор має право ви-Я магати відповідно до загального права скасування контракту і відшкодуванняИ за невиконання. У цьому випадку автор утримує одержану винагороду і відпомИ відно до випадку може вимагати повної винагороди, встановленої контрактошИ

432 І

ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

4. Якщо строк для публікації твору не встановлено в контракті, видавець має опублікувати його не пізніше як протягом року після його одержання.

5. Якщо видавець має намір знищити примірники твору, що залишаються на складі після 2 років по даті публікації, і, якщо контрактом не встановлено ін­ шого строку, пропонує авторові ці примірники за ціною, яку б він отримав за продаж їх з метою знищення.

Стаття 57. — (1) У разі знищення твору внаслідок форс-мажорних обставин автор має право на винагороду тільки за умови, що твір був опублікований.

2. Якщо підготоване видання повністю знищено внаслідок форс-мажорних обставин до розповсюдження, видавець має право підготувати нове видання, а автор має право на винагороду тільки за одне з двох видань.

3. Якщо підготовлене видання частково знищено внаслідок форс-мажорних обставин до розповсюдження, видавець має право виготовити без додаткової ви­ нагороди авторові кількість копій, еквівалентну кількості знищених.

Секція III Контракт про показ на театральній сцені або музичне виконання

Стаття 58. — Через контракт про показ на театральній сцені або музичне виконання автор призначає фізичній або юридичній особі право представляти або публічно виконувати нинішній або майбутній твір, літературний, драматич­ний, драматично-музичний, хореографічний або пантоміму за винагороду, а уповноважена особа бере на себе обов'язок показати на сцені або виконати його в погоджених умовах.

Стаття 59. — (1) Контракт про показ на театральній сцені або музичне вико­нання укладається в письмовій формі, на обмежений час або на обмежену кіль­кість публічних показів.

2. Контракт містить строк, у який має відбутися прем'єра або відповідно до випадку разовий показ твору, зазначення виключної або не виключної основи контракту, територію і винагороду авторові.

3. Припинення показів на 2 послідовні роки, якщо в контракті не погоджено інший строк, дає авторові право вимагати скасування контракту і відшкодуван­ ня за невиконання згідно з цивільним правом.

4. Сторона-бенефіціар контракту про показ на театральній сцені або музич­ не виконання не має права передавати його третій стороні, організаторові шоу без письмової згоди автора або його представника, якщо він не передає одноча­ сно повністю або частково свою діяльність.

Стаття 60. — (1) Уповноважена особа дозволяє авторові контролювати показ або виконання твору і адекватно підтримувати дотримання технічних умов для показу твору. Крім того, уповноважена особа надає авторові програму, афіші та інші друковані матеріали, публічні огляди шоу, якщо в контракті не визначено інше.

(2) Уповноважена особа забезпечує показ або публічне виконання твору в адекватних технічних умовах і поважає права автора.

Стаття 61. — (1) Уповноважена особа в належний спосіб повідомляє воло­дільця авторського права про кількість показів або публічних виконань разом зі станом доходів. З цією метою контракт про показ на театральній сцені або му­зичне виконання встановлює строк аудиту, але не менше, ніж один раз на рік.

281-319

433

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України

(2) Уповноважена особа виплачує авторові на умовах, встановлених контра­ктом, роялті в погодженому розмірі.

Стаття 62. — Якщо уповноважена особа не показує або не виконує публічно твір на погоджених умовах, автор має право вимагати згідно із загальним пра­вом скасування контракту і відшкодування за невиконання. За цих обставин автор зберігає отриману винагороду і відповідно до випадку має право вимага­ти повної винагороди, встановленої в контракті.