Підрозділ і Законне використання Основні положення

Питання законного використання постає в будь-якій ситуації, коли наявний певний іноземний елемент. В транскордонній системі, такій як інформаційне суспільство, ця проблема особливо окреслена і для її вирішення необхідні особ­ливі рішення.

1. Вступ

Авторське право і суміжні права традиційно використовувалися на терито­ріальній основі, тому закон про використання був законом країни, в якій захист здійснювався (охоплювалися такі питання, як передача прав, винятки та право контракту). Захист надається громадянам країни і відповідно до національного режиму поширюється на громадян інших країн, що є членами міжнародних кон-; ренцій, створених для національного розгляду. Таким чином, демонстрація філь­му підлягає закону країни, де демонстрація відбувається. Так само, якщо фільм транслюється, застосовуватиметься закон країни, де має місце трансляція.

[ 169

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

Супутникова трансляція ускладнила цю просту схему. Тому що один акт трансляції може поширюватися на кілька національних територій з різними пакетами правил.

Директива про ефірне мовлення через супутник і кабельну ретрансляцію вирішує це питання. Вона визначає, яка трансляція вважається для кожної окремої території, чий закон застосовуватиметься, коли відбуватиметься одер­жання сигналу, що не вважатиметься інтегральною частиною акта мовлення, яка матиме місце на кількох територіях одночасно.

В інформаційному суспільстві мережа може бути глобальною, бо потенційно, принаймні комунікації для громадського сектору, можуть мати місце де завгодно в світі. Тому повинно існувати практичне вирішення цього питання.

Необхідно встановити, який закон про інтелектуальну власність застосову­ється до трансляції типу від точки до точки, що відбувається в державах-чле­нах, і який закон застосовується до трансляції, яка має місце в країні третього світу. Рівень захисту, який наданий країнам третього світу, потребує того, щоб його враховували при проведенні політики Європейського Союзу стосовно узго­дження.

Права на інтелектуальну власність часто передаються, призначаються або надаються іншим володільцям. Контракти і право на контракт відіграють знач­ну роль щодо авторського права і суміжних прав. Традиційно прийнято в між­народному приватному праві, що учасники контракту вільно визначають пра­вила взаємовідносин, але ця свобода повинна розглядатися в світлі законодав­ства про інтелектуальну власність. В окремих державах-членах Співтовариства можливе більш точне регулювання окремих форм контракту, таких як контра­кти на видання книг та випуск аудіовізуальної продукції.

Треба визначити, який закон застосовується стосовно контрактів. Врахову­ючи, що сторони вільні вибирати закон застосування, ми повинні визнати, що закон країни, де використання твору має місце, визначатиме деякі з умов вико­ристання. Виникають питання, наскільки свобода сторін може бути обмеженою, чи подібні правила будуть необхідними та корисними.