2. Сучасний правовий аспект

2.1. Стосовно авторського права виключне право на відтворення передбачене статтею 9 Бернської конвенції. В параграфі 1 статті зазначається, що автори літературних і художніх творів, що охороняються цією Конвенцією, користу­ються виключним правом дозволяти відтворення цих творів «будь-яким спосо­бом і в будь-якій формі». Це положення є дуже широким за змістом і стосуєть­ся всіх способів відтворення, як різних відомих форм друку, фотокопіювання, запису тощо, так і невідомих. В параграфі чітко вказується, що «будь-який звуковий або візуальний запис визнається відтворенням для цілей цієї Конвен­ції».

Проте в параграфі 2 певним чином обмежується ефективність права на від­ творення, зокрема зазначено, що «за законодавством країн Союзу зберігається право дозволяти відтворення таких творів у певних особливих випадках за умови, що таке відтворення не завдає шкоди нормальному використанню твору і не зачіпає будь-яким необґрунтованим способом законні інтереси автора». Це є одним з найбільш суперечливих положень в цій Конвенції у зв'язку з неви­ значеністю щодо необхідних меж, що викликає суперечливе тлумачення уста­ новами різних країн та вжиття різних заходів щодо репродукування та при­ ватного копіювання — від прямої заборони приватного копіювання до законного здійснення його без компенсації носіям прав. \

Римська конвенція надає виконавцям право забороняти «відтворення без їх- | ньої згоди запису їх виконання» (стаття 7 (с)). Також вказується: «Виробники 1

178

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

фонограм користуються правом дозволяти або забороняти пряме чи опосеред­коване відтворення своїх фонограм» (стаття 10). Телерадіомовні організації ма­ють право дозволяти або забороняти відтворення «записів своїх передач» за певних умов (стаття 13).

Що стосується авторського права, то Угода ТРІПС включає зобов'язання, визначені Бернською конвенцією. В ній дослівно повторюється положення стат­ті 10 Римської конвенції, згідно з яким виробнику фонограм надається виключ­не право на пряме чи опосередковане їх відтворення (стаття 14 (2)). Права на відтворення виконавців (стаття 14 (1)) та телерадіомовних організацій (стат­тя 14 (3)) більше обмежуються, ніж у Римській конвенції.

2.2. У Співтоваристві гармонізовано право на відтворення лише правоволо-дільців комп'ютерних програм. Немає потреби в детальному аналізі Директиви про охорону комп'ютерних програм в цьому відношенні; досить відзначити, що охорона комп'ютерних програм переважно базується на праві відтворення.

В Директиві про право на прокат і деякі суміжні права встановлюється ви­ключне право на пряме чи опосередковане відтворення для виконавців, вироб­ників фонограм і фільмів та телерадіомовних організацій. Охорона, передбаче­на тут, є ефективнішою, ніж та, що запроваджена Римською конвенцією. 3. Обговорення проблеми з точки зору Співтовариства

Необхідний детальніший розгляд питань, які постають під час комплексного вивчення права на відтворення.

Визначення права на «відтворення» в цифровому середовищі, зважаючи на фундаментальну його важливість, вимагає певних зусиль Співтовариства. Ви­значення повинно певним чином базуватися на підході, який застосовується в Директиві про охорону комп'ютерних програм. Отже, цифрова форма творів або інших об'єктів, що охороняються, повинна охоплюватися правом на відтво­рення, щоб такі твори можна було вносити в центральну пам'ять комп'ютера. Без узгодженої відповіді на зазначені питання можуть бути складнощі на внут­рішньому ринку, поки володілець права з іншої держави-члена з більш про­гресивним законодавством не дозволяє пропускати на свою територію твори в цифровому запису або інші об'єкти, що охороняються, якщо вони створені в інших державах-членах, де цифрова форма твору не вимагає згоди його право-володільця.

Окремим питанням є межі права на відтворення, тому що державами-члена­ми зроблено багато винятків з нього згідно зі статтею 9 (2) Бернської конвенції. Необхідне їх уважне вивчення, щоб визначити, які з таких винятків заслугову­ють на існування. Прикладом може бути питання приватного копіювання тво­рів, які поширюються в цифровій формі.

Потрібно зробити правове обґрунтування приватного цифрового копіювання, визначити, чи нинішня технологія дозволяє здійснювати контроль за таким ко­піюванням (див. підрозділ IX).

Ситуація, в якій приватне копіювання є законним, у деяких державах-чле­нах, створює серйозну складність.

Той факт, що приватне копіювання дозволяється в деяких державах-чле­нах, означає, що деякі оператори боятимуться дозволяти там допуск до своїх послуг. Певні технічні заходи для контролю за приватним копіюванням можуть

І2Ч 319

179

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України

бути не обов'язковими в інших державах-членах. Такі відмінності створювати­муть перешкоди на шляху торгівлі відповідним обладнанням.

Комісія зауважила, що необхідний певний ступінь гармонізації для вирішен­ня подібних проблем. Чітка відповідь залежатиме від технічних можливостей здійснення контролю за відтворенням, особливо приватним копіюванням.