Частина третя Використання прав Підрозділ VIII Переданий і управління правами Основні положення

В інформаційному суспільстві з'являються нові можливості щодо викорис­тання і користування творами та об'єктами, що охороняються. Процедура на­дання прав також повинна розвиватися та адаптуватися до нового середовища, щоб, наприклад, створення творів мультимедіа, використання музики, слова, фотографії, фільму тощо не було ускладнене довгими та дорогими процедура­ми. Необхідно полегшити доступ до творів та інших об'єктів, що охороняються авторським правом і суміжними правами.

1. Вступ а) Природа прав і

Авторське право і суміжні права є виключними правами, які означають, що первинний правоволоділець — автор, виробник фонограми або фільму, телера- |

190 І

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

діомовна організація — має право дозволяти або забороняти користування тво­ром або іншим об'єктом, що охороняється. Такі права мають багато різних форм, та дозвіл, який надається на певний вид використання, не означає, що будь-яке інше використання також дозволене. Автор, який дозволяє публічне виконання своєї п'єси, не передає своє право дозволяти або забороняти відтво­рення тексту п'єси. Це різні види прав, якими автор може вільно розпоряджа­тися. Правоволодільці можуть використовувати свої твори та інші об'єкти, що охороняються, на свій власний розсуд.

Існують певні винятки з такої загальної норми, коли права автора або іншого правоволодільця обмежуються правом на справедливу винагороду: тоді право-володілець не може заперечувати проти використання свого твору або іншого об'єкта, що охороняється, бо законодавством передбачена справедлива винаго­рода за таке використання.

У статті 8 (2) Директиви про право прокату і деякі суміжні права є таке по­ложення: справедлива винагорода повинна виплачуватися, якщо запис, зроб­лений з комерційною метою, використовується для передачі в ефір або спо­віщення невизначеному колу осіб.

Причиною надання такого права на винагороду є те, що в цьому разі інди­відуальне розпорядження правами неможливе, враховуючи кількість та види використання, тому в інтересах користувачів законодавець вирішив у такий спосіб це питання.

Ь) Форми управління правами

Було б корисним узагальнити ті шляхи, якими регулюються права інтелек­туальної власності. Форми, які використовуються, є різними залежно від певної галузі та різних видів правоволодільців. Основними є наступні форми управ­ління правами:

1. Найбільш важливою формою управління правами інтелектуальної влас­ ності є та, за допомогою якої первинні правоволодільці, тобто автор, виконавець або виробник, зберігає контроль за правами та надає ліцензії зацікавленим сто­ ронам, які звертаються до нього. Правоволоділець має виключне право. Наприк­ лад, виробники кінематографічних творів самостійно управляють своїми пра­ вами без посередників.

Однак первинний правоволоділець не завжди є особою, яка управляє права­ми. В деяких сферах правами управляють видавці, навіть якщо вони не визна­ються законодавством як володільці авторського права і суміжних прав. Авто­ри художніх творів передають свої права видавцям. Подібно права можуть пе­редаватися розповсюджувачу або виробнику, які поширюються на особливу географічну зону в іншій країні або зону, де використовується інша мова.

2. В деяких випадках права передаються виробникові за законом. Наприк­ лад, може бути презумпція, що автор або виконавець, який підписує контракт з виробником, надає йому свої права. Презумпція може бути спростовною (сто­ роні надається право довести, що він не бажає надавати особливе право) або не­ спростовною (докази протилежного є непотрібними). Такий механізм встанов­ лює більш або менш автоматичний підхід до надання прав.

3. Іншим загальним поняттям для регулювання авторського права і суміж­ них прав є колективне управління правами на колективний твір.

191

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

Така форма є дуже важливою. Для більшості випадків така форма створен­ня творів може відноситися до традиційної форми, але є й специфічні випадки. Наприклад, така форма використовується, коли правоволодільцями видаються обов'язкові ліцензії або вони мають тільки право на винагороду. Виробники до­віряють регулювання своїх прав щодо кабельної передачі організаціям колек­тивного управління аудіовізуальними творами; очевидно, що індивідуальна пе­редача була б надзвичайно складною в таких випадках. Колективне управління правами відіграє важливу роль у музичній індустрії, де таке управління було б безнадійним для окремого автора або виконавця. Незважаючи на певні тради­ції, колективне управління правами відрізняється в різних сферах та в різних державах-членах Співтовариства.

с) Система прав в інформаційному суспільстві

Виходячи з того, що вже було зазначено, автор твору мультимедіа, який ба­жає використовувати твори, що охороняються, повинен одержати дозвіл кож­ного з авторів або володільців суміжних прав. Така ситуація не є новою, коли колективні організації мають право розпоряджатися так званими комплексни­ми майновими творами. Однак цифрова технологія, яка відкриває нові можли­вості для створення таких творів та творів мультимедіа, підтверджує, що роз­виток регулювання авторським правом є надзвичайно важливим. Велика кіль­кість творів та інших об'єктів, що охороняються, може використовуватися при створенні одного CD-ROM. Виробник повинен отримати велику кількість дозво­лів. Відсутність одного з них може перешкодити публікації цілого твору муль­тимедіа.

Питання охорони прав щодо літературної та художньої власності стосується великої кількості дозволів, які потрібні для створення твору мультимедіа. Мо­же статися, що загальна ціна прав, які набуваються на використання того чи ін­шого твору або виконання, може бути надзвичайно високою. Необхідно визна­чити, чи ті особи, які управляють правами, беруть до уваги спеціальний випа­док із авторами творів мультимедіа, коли вони встановлюють фінансовий зміст ліцензій та слідкують, щоб сучасна шкала була сумісною з утилізацією творів або інших об'єктів, що охороняються, в інформаційному суспільстві.

Авторське право і суміжні права не повинні розглядатися як певна пере­шкода для створення творів сфери масової інформації. Повинна бути забезпе­чена неможливість того, щоб виробники та видавці використовували управлін­ня творами мультимедіа як передумову для відмови у наданні необхідних прав, що було б ризикованою інвестицією та могло б вивести з нормального функціо­нування всю творчість у цій сфері.

Деякі користувачі відкрито заперечують проти введення обов'язкових ліцен­зій, які, на їхню думку, загострюють «проблему» ліцензування.

Потрібно вказати на цій стадії, що автори, виконавці, виробники фонограм та фільмів зацікавлені у використанні своїх творів та об'єктів, що охороняють­ся, бо як їхні прибутки, так і повернення їх капіталовкладень залежать від цьо­го. Тому вони також зацікавлені, щоб потенційні користувачі не відчували труд­нощів на шляху пошуку джерела ліцензії, не стикалися з випадками відмови щодо надання ліцензії. В будь-якому разі складністю визначення правоволо-дільця не може виправдовуватися зменшення рівня охорони.

192 І

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

Обговорені зацікавленими сторонами під час слухання в липні 1994 року складнощі щодо одержання дозволу на включення творів та інших об'єктів, що охороняються, до бази даних, не повинні виправдовувати розширення обов'яз­кових ліцензій або будь-яке інше послаблення прав сфери інтелектуальної власності.