2. Адміністративно-правова характеристика правопорушень, передбачених ст. 150-4 КпАп ррфср

Федеральним законом від 19 липня 1995 року № 110-ФЗ до Кодексу РРФСР про адміністративні правопорушення включена стаття 150-4, яка встановлює, що:

Продаж, здавання в прокат або інше незаконне використання з комерцій­ною метою примірників творів або фонограм, в разі якщо:

примірники творів або фонограм є контрафактними відповідно до законо­давства Російської Федерації про авторське право і суміжні права, або

на примірниках творів або фонограм зазначена помилкова інформація про їх виготівника і про місця виробництва, а також інша інформація, яка може ввести в оману споживачів, або

на примірниках творів або фонограм знищений або змінений знак охорони авторського права або знак охорони суміжних прав, проставлені володільцем авторських або суміжних прав, тягне накладення штрафу на громадян у роз­мірі від п'яти до десяти мінімальних розмірів оплати праці, а на посадових осіб у розмірі від десяти до двадцяти мінімальних розмірів оплати праці з конфіскацією контрафактних примірників творів або фонограм.

Ті ж дії, вчинені особою, яка протягом року притягалася до адміністративно­ го стягнення за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, — і тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від десяти до | двадцяти мінімальних розмірів оплати праці, а на посадових осіб у розмірі від | тридцяти до п'ятдесяти мінімальних розмірів оплати праці з конфіскацією!! контрафактних примірників творів або фонограм. 1

Конфісковані відповідно до частин першої і другої цієї статті примірни-J ки творів або фонограм підлягають знищенню в порядку, передбаченому стат«І| тею 244 цього Кодексу, за винятком випадків їх передачі володільцеві ав-я| торських або суміжних прав за його проханням. '•

Наявність у діях порушника складу адміністративного правопорушення Л підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності. т

294 І

ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ»

2.1. Об'єктом правопорушення є відносини, що виникають у зв'язку зі ство­ренням і використанням творів науки, літератури і мистецтва (авторське пра­во), виконань, передач організацій ефірного або кабельного мовлення (суміжні права). Крім того, об'єктом правопорушення є також інтереси споживачів, що охороняються законодавством.

Відповідно до ст. 4 Закону про авторські і суміжні права автором визнається фізична особа, творчою працею якої створено твір.

Незважаючи на те, що аудіовізуальний твір створюється творчими зусилля­ми багатьох учасників, відповідно до ст. 13 Закону про авторські і суміжні права його авторами визнаються три особи:

• режисер-постановник;

• автор сценарію (сценарист);

• автор музики (композитор), спеціально створеної для цього фільму. Інші особи, які внесли творчий вклад у створення аудіовізуального твору

(оператор-постановник, художник-постановник тощо) користуються авторсь­ким правом кожний на свій твір, але не мають авторських прав на аудіовізу­альних твір в цілому.

Відповідно до ст. 15 Закону про авторське право і суміжні права автору сто­совно його твору належать особисті немайнові права, зокрема:

— право авторства (визнання автором твору);

• право на ім'я (на використання або дозвіл використання твору під своїм іменем, псевдонімом або без позначення імені);

• право на оприлюднення, включаючи право на відкликання (оприлюднити або дозволити оприлюднити твір у будь-якій формі, включаючи право відмови­ тися від раніше прийнятого рішення);

• право на захист репутації (захист твору від будь-якого спотворення або іншого посягання, здатного завдати шкоди честі і гідності автора).

Особисті немайнові права належать автору незалежно від його майнових прав, зберігаються безстрокове, в тому числі після відступлення прав на вико­ристання твору.

Відповідно до ст. 16 Закону про авторські і суміжні права автору (співавто­рам спільно) стосовно його (їх) твору належать виключні права на використан­ня твору в будь-якій формі і будь-яким способом, в тому числі:

— право на відтворення (виготовлення одного або більше примірників твору або фонограми, тобто тиражування);

• право на розповсюдження будь-яким способом (продаж, здавання в про­ кат);

• право на імпорт (ввезення в країну примірників твору);

• право на публічний показ;

і — право на публічне виконання;

і — право на сповіщення для загального відома (показ, виконання або переда­ча в ефір, по кабелю, проводах або за допомогою інших аналогічних пристроїв); І — право на переклад;

І — право на переробку (переробка, аранжування тощо).

І Передання виключних прав може здійснюватися тільки на підставі договору І (угода, контракт, ліцензійний договір) у письмовій формі, яким дозволяється І використання твору певним способом і у встановлених договором межах юри-

І 295

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України

дичній або фізичній особі, що дає їй право забороняти подібне використання цього твору іншими особами.

Насправді автори аудіовізуального твору, як правило, передають свої ви­ключні права юридичній особі (наприклад, кіностудії), що фінансувала процес створення твору. Кіностудія укладає ліцензійні угоди (контракти) на відтворен­ня і розповсюдження на певній території і в певний період часу своїх аудіовізу­альних творів з дистриб'юторами, в тому числі російськими компаніями.

Нині близько 75 російських компаній заявляють, що є володільцями виключ­них прав на різні аудіовізуальні твори, в тому числі 17 великих компаній, які переважно є членами РАНО.

Авторське право діє протягом усього життя автора і 50 років після його смерті, крім випадків, передбачених ст. 27 Закону. Закінчення строку дії ав­торського права на твори означає їх перехід до суспільного надбання. Твори, яким на території Російської Федерації ніколи не надавалася охорона, також вважаються такими, що стали суспільним надбанням. Твори цієї категорії мо­жуть вільно використовуватися будь-якими особами без виплати авторської винагороди, за винятком випадків виплати спеціальних відрахувань, встанов­лених Урядом Російської Федерації.

2.2. Предметом зазначеного адміністративного правопорушення є:

• контрафактні примірники творів або фонограм;

• примірники творів або фонограм, на яких зазначена неправильна інфор­ мація про їх виробників і про місця виробництва, а також інша інформація, яка може ввести в оману споживача;

• примірники творів або фонограм, на яких знищений або змінений знак охорони авторського права або знак охорони суміжних прав, проставлені воло­ дільцем авторських або суміжних прав.

Під аудіовізуальним твором розуміється твір, який складається із зафіксо- \ ваної серії пов'язаних між собою кадрів (з супроводом або без супроводу їх І звуком), призначених для одночасного зорового і слухового сприйняття за до- 1 помогою відповідних технічних пристроїв. І

До аудіовізуальних творів, що є об'єктами авторського права, поряд з іншими, і зазначеними в ст. 7 Закону про авторські і суміжні права, відносяться: 1

• кіно-, теле- і відеофільми, незалежно від їх жанру і призначення (худож-І ні, документальні, учбові, мультиплікаційні, багатосерійні тощо); 1

• діафільми, слайдфільми тощо, незалежно від способу їх початкової або! наступної фіксації. І

Відповідно до ст. 4 Закону про авторські і суміжні права під примірником! твору розуміється копія твору в будь-якій матеріальній формі. •

Відповідно до п. З ст. 48 Закону про авторські і суміжні права «контра-Я фактними є примірники твору і фонограми, виготовлення або розповсюдженій ня яких тягне за собою порушення авторських або суміжних прав». Крім тогеЯ відповідно до п. 4 цієї статті «контрафактними є також примірники творів • фонограм, що охороняються в Російській Федерації відповідно до цього Заков ну, імпортованих без згоди володільців авторських і суміжних прав в Російські ку Федерацію з держави, в якій ці твори і фонограми ніколи не охороняли<цИ або перестали охоронятися». ІЛ

296 т

ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ»

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону про авторські і суміжні права володілець ви­ключних авторських прав для сповіщення про свої права має право використо­вувати знак охорони авторського права, який вміщується на кожному примір­нику твору і складається з трьох елементів:

• латинської літери «С», обведеної колом;

• імені (найменування) володільця виключних авторських прав;

• року першого опублікування твору.

Необхідність адміністративно-правового захисту знака охорони авторського права викликане особливостями виникнення і здійснення авторського права, яке виникає через факт створення твору науки, літератури, мистецтва і не ви­магає спеціальної реєстрації або іншого оформлення.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону про авторські і суміжні права «за відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіна­лі або примірнику твору».

Зазначена стаття захищає не тільки володільців авторських і суміжних прав, а й права споживачів на одержання необхідної і достовірної інформації про виробника товару відповідно до ст. 8 Закону Російської Федерації «Про за­хист прав споживачів».

Виробник (продавець) зобов'язаний, відповідно до ст. 9 цього Закону, довести до відома споживача найменування своєї організації і місце її знаходження (юридичну адресу).

На практиці мають місце випадки, коли «пірати» як місце знаходження ви­робника відеокасети зазначають на її упаковці адресу і телефон місцевого ор­гану внутрішніх справ або організацію, що захищає права авторів.

2.3. Об'єктивною стороною зазначеного адміністративного правопорушення є дії, що стосуються:

• продажу;

• здавання в прокат;

• іншого незаконного використання примірників творів.

Продажем примірників твору, відповідно до ст. 454 ЦК РФ «Договір купів-лі-продажу» і ст. 492 ЦК РФ «Договір роздрібної купівлі-продажу» є передача продавцем речі (товару) у власність покупцеві, яку покупець зобов'язаний прийняти і сплатити за неї певну грошову суму (ціну).

За договором роздрібної купівлі-продажу продавець, що здійснює підприєм­ницьку діяльність з продажу товарів у роздріб, зобов'язується передати покуп­цеві товар, призначений для особистого, сімейного, домашнього або іншого ви­користання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю. До цих відносин за­стосовуються закони про захист прав споживачів та інші правові акти.

Роздрібний продаж контрафактних примірників аудіовізуальних творів є найпоширенішим способом порушень авторських і суміжних прав. Аналіз прак­тики боротьби з аудіовізуальним піратством свідчить, що по-справжньому ве­лика частина відеоринку зайнята контрафактною відеопродукцією (від 90 % на Далекому Сході до 50 % в м. Москві). Новий ринок DVD дисків розпочинає захоп­люватися тратами. Статистичні дані свідчать, що за останні три роки кількість вилучень з обігу контрафактної продукції зросла майже в 40 разів¹.

Використано статистичні дані ГЩ МВС Росії.

297

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України

В тис. рублів	1997 р.	1998 р	1999 р.
Вилучено контра-фактної продукції,	26222	25226	991384
в тому числі
Аудіо-відеопродукції	18129	109467	704191

Останнім часом помітне пожвавлення підприємницької діяльності на відео-ринку і в 1999 році ємність відеоринку Російської Федерації становила близько 1 млрд. рублів, зростають обсяги продажу відеокасет і населенням придбано їх близько 60 млн. штук, збільшується частка сімей, які мають відеомагнітофони (в Москві понад 50 %, в цілому по країні трохи менше 40 %).

Здавання у прокат примірників твору, відповідно до статті 626 ЦК РФ «Договір прокату», є надання орендатору за плату в тимчасове володіння і ко­ристування продавцем, який здійснює здавання майна в оренду як постійну підприємницьку діяльність. Майно, надане за договором прокату, використо­вується для споживчих цілей, якщо інше не передбачено договором або не ви­пливає з суті зобов'язання.

Нині розпочала активно розвиватися мережа відепрокату, в Москві і Мос­ковській області діє понад 120 пунктів прокату відеокасет.

Інше незаконне використання примірників аудіовізуальних творів здійсню­ється переважно наступними способами:

• відтворення кіно- і відеопродукції шляхом тиражування на відеокасетах з записами фільмів, мультфільмів, концертів тощо. В 1999 році зусиллями орга­ нів внутрішніх справ припинена діяльність 60 підпільних виробництв з вигото­ влення контрафактної відеопродукції. У Самарській області діяла одна з най­ більших підпільних студій, де було вилучено майже 600 працюючих на відеоза- пис відеомагнітофонів;

• публічного показу без згоди правоволодільців кіно- і відеофільмів у кіноте­ атрах, різних відеосалонах, по кабельних мережах (поширено незаконне транс­ лювання по кабельних мережах програм компанії «НТВ-плюс»). За даними спе­ ціалістів Російського авторського товариства (PAT), що управляє на колек­ тивній основі правами понад 10 тис. авторів художніх творів, деякі великі загальноросійські телекомпанії і супутникові станції не укладають ліцензійні угоди і не виплачують авторам винагороди за трансляцію їх творів;

• останнім часом — авторинг фільмів на DVD дисках, тобто накладення з '•• застосуванням високих цифрових технологій на оригінальний текст російського 1 закадрового перекладу. ДУБОЗ і УБПСВТ МВС Росії разом з РАПО припинена 1 діяльність організованої злочинної групи, яка займалася незаконним розпо-1 всюдженням у м. Москві і країнах СНД (Україна, Казахстан, Білорусь) контра- 1 фактної відеопродукції на цифрових носіях (DVD-диски), авторські права на і яку належать російським і зарубіжним правоволодільцям. Унікальність вчине- і ного злочину в тому, що вперше в Росії і в Європі російські «умільці» — члени* ОПГ, шляхом зламання ключів (кодів) в оригінальних DVD дисках наклали на і англійський текст і змонтували на мікроплівку із застосуванням високих ЩИІ фрових технологій ці ж фільми з російським закадровим перекладом. В по-и дальшому через кур'єрів мікроплівки переправлялися за кордон, там виготов-в лялися так звані «майстер-диски» з російським перекладом, які тиражувалисяи

298

ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ»

у великій кількості. Вся піратська відеопродукція рекламувалася через сайт в Інтернеті під маркою та індивідуальним логотипом неіснуючої компанії, назва якої в перекладі означає «кристально чисте відео, бездоганна якість». За корот­кий час (близько шести місяців) злочинна група запустила в серійне виробницт­во 15 найменувань цифрових відеограм DVD.

2.4. Суб'єктом зазначеного адміністративного правопорушення є фізична осудна особа, яка досягла 16-літнього віку.

Незважаючи на те, що п. 2 ст. 48 Закону про авторські і суміжні права пе­редбачено, що порушником цього Закону може бути як фізична, так і юридична особа, чинним Кодексом РРФСР про адміністративні правопорушення не пе­редбачена адміністративна відповідальність юридичних осіб (юридичні особи є суб'єктами адміністративних правопорушень в податковому, фінансовому, зе­мельному, лісовому, водному і в деяких інших галузях права).

Спеціальним суб'єктом зазначеного адміністративного правопорушення є посадова особа.

На жаль, у цій статті незазначені перелік або видові ознаки посадових осіб, які можуть бути притягнені до адміністративної відповідальності. Тому в кож­ному конкретному випадку необхідно встановлювати, виходячи з посадових ін­струкцій, чи належало до кола службових обов'язків порушника забезпечення дотримання авторських і суміжних прав, а також прав споживачів.

Відповідно до ст. 15 КпАП РРФСР посадові особи підлягають адміністратив­ній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язані з недотри­манням встановлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забез­печення виконання яких входить до їх службових обов'язків.

У законодавстві відсутнє єдине поняття посадової особи, тому, виходячи з узагальненої практики органів, які розглядають справи про адміністративні правопорушення, до посадових осіб, стосовно статей Особливої частини Кп АП РРФСР, можуть бути віднесені індивідуальні підприємці, а також керівники комерційних юридичних осіб, в разі виконання ними дій, що мають юридичне значимі наслідки (наймати і звільняти працівників, давати обов'язкові вказів­ки, розпоряджатися кредитами тощо)¹.

2.5. Суб'єктивний бік зазначеного адміністративного порушення, тобто пси­ хічне відношення суб'єкта до вчиненої дії та її наслідків виражається навмис­ ною виною. Винувата особа усвідомлює протиправний характер своєї дії та її шкідливі наслідки, бажає або свідомо допускає їх настання.

У практиці виявлення і розкриття злочинів, передбачених ст. 146 КК РФ, органи дізнання і попереднього слідства зіштовхуються з проблемою доказу умислу у володільця дрібної торговельної точки на розповсюдження контрафа-ктної продукції, що не має очевидних відмінних ознак невідповідності ліцензій­ним зразкам, бо відповідно до ч. З ст. 16 Закону допускається розповсюдження введених у цивільний обіг шляхом їх продажу примірників правомірно опуб­лікованих творів без згоди автора і без виплати авторської винагороди.

¹ Комментарий к Кодексу РСФСР об административных правонарушениях. Под ред. И. И. Веремеенко, Н. Г. Саливуевой, М. С. Студеникиной. — М., ООО «Издательство

ПРОСПЕКТ», 1997, с. 40.

299

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

Законодавець вводить як обов'язковий елемент суб'єктивного боку правопо­рушення вчинення перелічених у диспозиції норми дій з комерційною метою, тобто для одержання майнової вигоди.

2.6. Кваліфікаційною ознакою складу зазначеного правопорушення є по­ вторне вчинення аналогічного правопорушення особою, яка раніше протягом року притягалася до адміністративного стягнення за одне з порушень, передба­ чених ч. 1 ст. 150-4 КпАП РРФСР.

У ч. 2 статті, що розглядається, передбачаються міри підвищеної відпо­відальності особи, яка в цьому разі підлягає більш суворому адміністративному покаранню, що передбачає збільшені розміри штрафів.

2.7. Конфіскація контрафактних примірників творів і фонограм також є за­ собом стягнення і підлягає застосуванню судом при здійсненні правопорушен­ ня, передбаченого як ч. 1, так і ч. 2 цієї статті.