V. Особливі положення

1. Уніфікація права слідування є предметом пропозиції Директиви. Ця Ди­ ректива визначає об'єкт права на підставі статті 14^ter Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (текст Паризького Акта 1971 р.). У цьо­ му відношенні передбачено виключити зі сфери дії приватні угоди між грома­ дянами, щоб уникнути практичних проблем, пов'язаних з цим, особливо щодо складності здійснення контролю за цими операціями.

2. Для застосування права слідування визначальним є тип експлуатації, предметом якої є твір, тобто перепродаж посадовими особами, торговельними підприємствами та іншими торговельними агентами. В принципі, право повин­ но застосовуватися до кожної зміни власника твору, за винятком першого про­ дажу.

3. Ефективність права слідування підпорядкована принципу невідчужувано­ сті права і неможливості від нього відмовитися.

4. Під час слухань більшість учасників відзначили, що не тільки аукціони повинні бути єдиними операціями, підпорядкованими праву слідування, а та­ кож продаж і торгові угоди, здійснені через посередництво комерсантів або торговельних агентів. Факт, що врешті решт той же тип творів перепродується в галереях і на публічних торгах, передбачає, щоб до них застосовувалися од­ накові умови.

5. Для унітарного застосування права необхідне визначення творів, підпо­ рядкованих праву слідування. Тому необхідно уточнити визначення оригіналь­ ного твору. Єдині примірники твору, безсумнівно, входять до цього визначення. Деякі категорії творів, виготовлені в обмеженій кількості примірників, повинні мати можливість користуватися правом застосування права слідування, коли йдеться про примірники, визнані такими за звичаєм професії.

6. Необхідно застосовувати право слідування до ціни продажу. Обмеження його застосування тільки доходом, одержаним від продажу, пов'язане з вели­ кими труднощами контролю. Право слідування, як і будь-яке інше авторське право, повинно застосовуватися залежно від здійсненої експлуатації твору, не­ залежно від його успіху.

7. Сума, до якої повинно застосовуватися право слідування, не повинна бути дуже високою, щоб не залишати це право тільки відомим художникам. Рівень застосування 1000 екю становить середню суму відносно різних, передбачених нині, національних рівнів.

8. Комісія вважає, що нині своєчасно визнати за державами-членами мож­ ливість встановлювати право слідування, починаючи з межі нижчої, ніж рівень Співтовариства, навіть якщо цей виняток не є фактором одиничності. Якщо од­ на з держав-членів використає цю можливість, то право слідування буде засто­ совне також до категорії творів нижчої товарної вартості. Створена таким чи­ ном можливість розрізнювання не повинна особливо зачіпати торгівлю на внут­ рішньому ринку. Введення більш низького національного рівня може бути виправдано очевидними соціальними причинами.

9. Відсоткова ставка права слідування не повинна бути дуже високою. На перший погляд базова ставка 4 % становить розумний середній тариф, прийня-1 тий різними державами-членами.

136

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

10. Уніфікація права слідування не повинна призводити до стимулювання продажу творів сучасного мистецтва поза Співтовариством.

11. Деякі зацікавлені кола запропонували обтяжувати цим правом вивезен­ ня за територію Європейського Союзу, щоб усунути можливість продажу твору в обхід такого платежу. Крім практичних проблем контролю за вивезенням, та­ кий підхід зіштовхується з принципами територіального характеру права слідування. Звідси випливає, що в таких випадках це право не може бути за­ стосоване, бо торги відбуваються в третій країні.

12. Комісія вважає, що доцільніше буде передбачити поступове зниження відсоткової ставки права слідування щодо трьох категорій цін. Дійсно, відсотко­ ва ставка 2 % від ціни продажу без мита, запропонована для категорій цін понад 250 000 екю, наближається до додаткових витрат у разі вивезення з метою об­ ходу права слідування.

13. Що ж стосується бенефіціарів права слідування, то під час слухань, про­ ведених з цього питання, було запропоновано обмежити кількість «тих, що ма­ ють право» на користування правом слідування після смерті автора. Та в світлі принципу додаткового характеру рекомендується відмовитися від будь-якої ініціативи, що обмежує право слідування держав-членів, тим більше, що ця проблематика не має властивості обмежувати діяльність внутрішнього ринку.

14. Важливо встановити гнучкі правила в галузі управління правом сліду­ вання.

Певна кількість держав-членів вимагає, щоб національне товариство авторів займалося справами права. В принципі право слідування може управлятися державними організаціями, товариствами авторів або самим володільцем пра­ва, якщо він бажає його здійснювати. Пропозиція (Комісії) обмежується лише наданням державам-членам можливості вимагати колективного управління. В цьому разі необхідно зробити висновки з постанови «Phil Collins» і зобов'яза­ти авторські товариства забезпечити рівноправність режиму авторам інших держав-членів.

15. Пільги права слідування повинні надаватися вихідцям Європейського Со­ юзу та іноземним авторам, країни яких надають таку ж правову охорону авто­ рам Співтовариства.

16. Строк дії права слідування встановлений 70 років після смерті автора, від­ повідно до положень Директиви 93/98 ЄЕС щодо тривалості охорони авторського права. На цій стадії не бажано встановлювати, як це пропонують деякі зацікав­ лені кола, платне суспільне надбання, обтяжуючи правом слідування перепро­ даж творів, які вже не охороняються авторським правом.

17. Відповідні процедури, що дозволяють контроль за угодами, сприятимуть ефективному застосуванню права слідування, зокрема, введенню права, що до­ зволяє автору або його довіреному збирати інформацію платника. Можливі процедури контролю повинні застосовуватися без шкоди положенням, спрямо­ ваним на захист приватного життя.