6. Культурно-освітня і науково-технічна інтеграція

Поряд із згаданими напрямами європейської інтеграції, культурно-освітній та науково-технічний займають особливе місце, зумовлене потенційною мож­ливістю досягти вагомих успіхів у інтеграційному процесі саме на цих напря­мах. Вони охоплюють галузі середньої і вищої освіти, перепідготовку кадрів, науку, культуру, мистецтво, технічну і технологічну сфери,

Інтеграційний процес на відповідних напрямах полягає у впровадженні єв­ропейських норм і стандартів у освіті, науці і техніці, поширенні власних куль­турних і науково-технічних здобутків у ЄС. У кінцевому результаті такі кроки спрацьовуватимуть на підвищення в Україні європейської культурної ідентич­ності та інтеграцію до загальноєвропейського інтелектуально-освітнього та на­уково-технічного середовища.

Здійснення даного завдання передбачає взаємне зняття будь-яких принци­пових, на відміну від технічних, обмежень на контакти і обміни, на поширення інформації. Особливо важливим є здійснення спільних наукових, культурних, освітніх та інших проектів, залучення українських вчених та фахівців до за­гальноєвропейських програм наукових досліджень.

7, Регіональна інтеграція України

Практичне здійснення інтеграційного процесу можливе лише за умови допо­внення загальноєвропейського виміру співпраці регіональною інтеграцією та поглибленням галузевого співробітництва України і ЄС. Ураховуючи важливу для ЄС тенденцію, висловлену в гаслі «ЄС: від Союзу країн до Союзу регіонів», даний напрям набуває особливого значення.

494

Європейська інтеграція України

Основою регіональної інтеграції є УПС, Європейська Хартія місцевого само­врядування, інші відповідні правові акти Європейського Союзу та Ради Європи.

Регіональна інтеграція передбачає встановлення і поглиблення прямих кон­тактів між окремими регіонами України та державами — членами і кандидата­ми у члени ЄС, їх розвиток у визначених у цій Стратегії напрямах для поступо­вого перенесення основної ваги інтеграційного процесу з центральних органів виконавчої влади на регіони, до органів місцевого самоврядування, терито­ріальних громад і, зрештою, якнайширшого залучення громадян України.

8. Галузева співпраця

Галузева співпраця являє собою координацію і взаємодію між Україною та ЄС у конкретних галузях і сферах господарської діяльності. Пріоритет на най­ближчі роки у галузевій співпраці слід віддати сфері трансєвропейських транс­портних, включаючи магістральні газо- та нафтопроводи, електроенергетичних та інформаційних мереж, співробітництву у галузі юстиції, запобіганню та бо­ротьбі з організованою злочинністю і поширенням наркотиків, митній справі, науково-дослідницькій сфері, промисловій та сільськогосподарській кооперації тощо. Окремим і винятково важливим напрямом галузевого співробітництва є співробітництво в галузі використання атомної енергії в мирних цілях.

Правовою основою галузевої співпраці є УПС, відповідні нормативні акти сторін, угоди та протоколи, укладені між Україною і ЄС та державами — чле­нами ЄС щодо співпраці і взаємодії як у цілому, так і у визначених галузях.

Доцільними є також розроблення та схвалення відповідними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України програм розвит­ку відносин із ЄС, які б виходили із загальних положень Стратегії інтеграції і поступово (протягом 1,5 — 2 років) сформували цілісний пакет — Національну програму інтеграції.

Галузева співпраця передбачає, поряд з прийняттям галузевих програм співробітництва з ЄС, розроблення переліку підрозділів та посадових осіб у центральних органах виконавчої влади, місцевих органах влади, що відповіда­ють за формування та реалізацію державної політики України щодо ЄС, вста­новлення прямих контактів між міністерствами та іншими центральними орга­нами виконавчої влади України і відповідними директоратами Європейської Комісії. У коротко- та середньостроковому контексті вирішальна відповідаль­ність за узгодження галузевої співпраці покладається на Українську частину Ради з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтоварист­вами (Європейським Союзом), а за їх реалізацію — на Українську частину Ко­мітету з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтоварис­твами (Європейським Союзом) та Міністерство економіки України. 9. Співробітництво у галузі охорони довкілля

Охорона довкілля є визнаним пріоритетом державної політики і предметом підвищеної уваги громадськості в європейських державах, одним з головних напрямів діяльності ЄС і актуальною проблемою для України, зумовленою не лише наслідками аварії на ЧАЕС, але й загальним станом довкілля в Україні.

Правовою основою співробітництва у галузі охорони довкілля є УПС, міжна­родні договори та угоди щодо безпеки навколишнього природного середовища, сторонами яких є Україна та ЄС.

495

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України

В результаті співробітництво в галузі охорони довкілля має привести до створення безпечного і сприятливого для людини загальноєвропейського еко­логічного простору.