Розділ і Визначення Стаття 1

Згідно з даною Директивою розуміють під:

1. «телевізійним мовленням» первинну передачу, бездротову або по проводах, наземну або через супутник, кодовану або ні, телевізійних програм, призначених для невизначеного кола осіб. Мається на увазі обмін програм між підприємства­ ми з метою ретрансляції для споживачів. Не маються на увазі служби зв'язку, що постачають за індивідуальним запитом елементи інформації або такі послуги, як телекопіювання, електронні банки даних та інші подібні послуги;

2. «телевізійною рекламою» будь-яку форму телесповіщення за певну вина­ городу або плату, що вноситься державним або приватним підприємством у ме­ жах комерційної, промислової і кустарної діяльності або вільної професії з ме­ тою надання за плату товарів або послуг, включаючи нерухомість, права і облі­ гації. За винятком цілей, зазначених у статті 18, це не включає прямі пропозиції споживачам з метою продажу, купівлі або прокату виробів або з метою надання послуг за винагороду;

3. «підпільною рекламою» словесне або візуальне подання товарів, послуг, найменування, марки або діяльності виробника товарів або виробника послуг у програмах, коли це подання робиться навмисно телевізійною організацією з ре­ кламною метою і може ввести споживачів в оману стосовно природи такого по­ дання. Подання розглядається навмисним, коли воно здійснюється за винагоро­ ду або відповідну плату;

4. «спонсорством» будь-який внесок приватного або державного підприємст­ ва, яке не займається радіомовною діяльністю або діяльністю по створенню ау­ діовізуальних творів, до фінансування телевізійних програм з метою рекламу­ вання свого імені, своєї марки, свого іміджу, своєї діяльності або своїх досяг­ нень.

Розділ II Загальні положення Стаття 2

1. Кожна держава слідкує за тим, щоб усі телевізійні передачі, здійснювані:

• телемовними організаціями, що входять до її компетенції, або

• телемовними організаціями, що використовують частоту чи потужність супутника, наданого цією державою-членом, або зв'язок, що йде до супутника, який знаходиться в даній державі-члені, і все це не входить до компетенції жо­ дної держави, дотримувалися права, що застосовується до передач, призначе­ них для невизначеного кола осіб цієї держави-члена.

2. Держави-члени забезпечують свободу прийому і не перешкоджають ре­ трансляції на їх території телевізійних передач з інших держав-членів на тих підставах, які були скоординовані даною Директивою. Вони можуть тимчасово призупинити ретрансляцію телевізійних передач за таких умов:

а) телепередача з іншої держави-члена відверто і серйозно порушує стат­тю 22;

л-з»

67

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України

2. протягом попередніх дванадцяти місяців телемовна компанія вже при­ наймні двічі порушила одне й те ж положення;

3. держава-член, про яку йдеться, письмово повідомила телемовній орга­ нізації і Комісії про вчинені порушення і про свій намір обмежити ретрансля­ цію в тому разі, якщо подібне порушення відбудеться знову;

4. консультації з державою, яка транслює передачі, і з Комісією не призвели до взаємного врегулювання протягом п'ятнадцяти днів, рахуючи від моменту повідомлення в установленій формі, передбаченого пунктом с), і зазначене по­ рушення продовжується.

Комісія слідкує за тим, щоб тимчасове припинення передач відповідало пра­ву Співтовариства. Вона може вимагати від відповідної держави-члена тер­міново відмінити призупинення передач, що суперечать праву Співтовариства. Це положення не зачіпає застосування будь-якої процедури, заходу або санкції до порушень, про які йдеться, в державі-члені, до компетенції якої належить відповідна телемовна організація.

3. Ця Директива не стосується телевізійних передач, призначених виключно для прийому в інших державах, ніж держави-члени, і які приймаються безпо­середньо або опосередковано в одній або кількох державах-членах.