199. Пухлини у дітей, що розвиваються за типом пухлин у дорослих: астроцитома, гемобластози, юнацька ангіофіброма носоглотки, остеома та хондрома, остеобластокластома, остеосаркома, саркома Юінга.

Астроцитома – нейроектодермальна пухлина

- являє собою повільно зростаючий сірувато-білий вузол, часто не має чітких границь з навколишньою речовиною ГМ. Складається з високодиференційованих пухлинних астроцитів з розгалуженими відростками. Астроцитома схильна до трансформації в більш агресивні пухлини: анапластичну астроцитому і поліморфную гліобластому. При цьому число відростків зменшується

Гемобластози - пухлини системи крові

-злоякісні новоутворення кровотворної та лімфатичної тканини. При цьому пухлинна тканина, розростаючись у кістковому мозку, лімфатичних вузлах, повністю пригнічує нормальні ростки гемопоезу..

Класифікація:

І. Лейкози - системні пухлинні хвороби.

А. Гострі лейкози: 1) недиференційований; 2) мієлобластний; 3) лімфобластний; 4) плазмобластний; 5) монобластний; 6) еритромієлобластний; 7) мегакаріобластний.

Б. Хронічні лейкози:

Мієлоцитарного походження: 1)хронічний мієлоїдний; 2) хронічний еритромієлоз; 3) еритремія; 4) справжня поліцитемія.

Лімфоцитарного походження: 1) хронічний лімфолейкоз; 2) лімфоматоз шкіри; 3) парапротеїнемічні лейкози: а) мієломна хвороба; б) первинна макроглобулінемія; в) хвороба тяжких ланцюгів.

Моноцитарного походження: 1) хронічний моноцитарний лейкоз; 2) гістіоцитози.

ІІ. Лімфоми – регіонарні пухлинні захворювоння.

1. Лімфосаркома: лімфоцитарна, пролімфоцитарна, лімфобластна, імунобластна, лімфоплазмоцитарна; африканська лімфома.

2. Грибовидний мікоз.

3. Хвороба Сезарі.

4. Ретикулосаркома.

5. Лімфогранулематоз (хвороба Ходжкіна).

Юнацька ангіофіброма носоглотки – доброякісна пухлина м’яких тканин.

Зустрічається у віці 8-18 років. Має щільну консистенцію і вигляд поліпозних розростань, вкритих слизовою оболонкою, локалізується в носоглотці, зростає дуже швидко, заповнює порожнину носа, проростає кістки лицьового скелета, основи черепа. Часто виразкується, кровоточить, інфікується. Мікроскопічно є фібромою з наявністю соковитих фібробластів і великого числа тонкостінних судин.

Остеома та хондрома – доброякісні пухлини кісткової тканини.

Остеома — пухлина, побудована зі зрілої кісткової тканини.

Форми: а)компактна остеома: розміщена в кірковому шарі кістки, не руйнуючи її; б) губчаста остеоа серед кісткових балок відмічається розростанням фіброретикулярної тканини.

Найчастіше трапляється в кістках черепа.

Хондрома (хрящові екзостози) - пухлина, що виникає з гіалінового хряща. Щільна, побудована з безладно розташованих зрілих клітин гіалінового хряща, укладених в основну речовину. Може досягати великих розмірів. Найбільш часта локалізація - кисті і стопи, хребці, грудина, кістки тазу. Якщо пухлина локалізується в периферичних відділах кістки, її називають екхондромою, в центральних відділах кістки - енхондромою.

Часто зустрічаються у дітей шкільного віку в кінцівках.

Остеобластокластома – гігантськоклітинна пухлина. Зустрічається у людей у ​​віці 11-30 років, частіше у жінок. Найчастіша її локалізація - нижня щелепа в області премолярів. Пухлина викликає виражену в тій чи іншій мірі деформацію щелепи, зростає протягом багатьох років, руйнує кістку на значному протязі. Пухлина має вигляд добре відокремленого ущільненого вузла, на розрізі вона червоного або бурого кольору з білими ділянками і наявністю дрібних і великих кіст.

Остеосаркома - (Остеогенна саркома) - злоякісна пухлина кісток. Побудована з остеогенної тканини, багатої атиповими клітинами остеобластичного типу з великим числом мітозів.

Локалізація: довгі трубчасті кістки (стегнова, велика гомілкова)

Форми: а) остеопластична - наростання процесів пухлинного кісткоутворення б) остеолітична - при інтенсивному руйнуванні кістки.

Класифікаця за клітинно волокнистим складом: а)остеобластична б)хондробластична в)фібропластична.

Саркома Юінга - пухлина кісток злоякісного характеру.

Має нейроектодермальне походження . Характерна ознака - хромосомна транслокація. Локалізація: вражає лопатку, ключицю, таз, ребра, хребет, а також нижню частину трубчастих довгих кісток. Тривалий час росте в кістково мозковому каналі, пізніше розповсюджується на кортикальний шар (феномен «цибулинного лушпиння») Частіше страждають діти віком 10-14 років, але може виникати у дітей до 5 років.