171. Морфологічні особливості пухлин печінки.

Рак печінки(РП) – виникає на фоні цирозу печінки(передраковий стан), серед передракових змін печінки важливе значення належить дисплазії гепатоцитів.

Макроскопічний вигляд(форми РП):

• вузловий (пухлина буває у вигляді одного або декількох вузлів);

• масивний (пухлина займає масивну частину печінки);

• дифузний рак (вся печінка зайнята численними пухлинними вузлами, які зливаються між собою);

• особливі форми – маленький та педункулярний рак.

Печінка при раку різко збільшена ( в 10 і більше разів), її маса може досягати декількох кг. При вузловій пухлині вона бугрувата, помірно щільна; при дифузній – навіть кам’яниста.

За хар-ом росту РП: експансивний, інфільтруючий та змішаний(експансивно-інфільтруючий). До особливотей росту РП відносять ріст за ходом синусоїдів та заміщуючий ріст.

В залежності від особливостей гістогенезу РП поділяють на: 1)печінково-клітинний(гепатоцелюлярний); 2) із епітелію жовчних проток (холангіоцелюлярний); 3) змішаний (гепатохолангіоцелюлярний); 4) гепатобластому.

Серед гістологічних типів РП розрізняють: трабекулярний, тубулярний, ацинозний, солідний, світлоклітинний. Кожний гістологічний тип має різну ступінь диференціювання.

Метастазує РП як лімфогенно (портальні лімфовузли, очеревина), так і гематогенно (легні, кістки).

Ускладнення та причини смерті – гепатаргія, крововиливи в черевну порожнину із вузлів пухлини, що розпадаються, кахексія.

172. Морфологічні особливості пухлин нирок.

Серед доброякісних пухлин нирок розрізняють темно клітину, світлоклітинна і ацидофільна аденома

Темно клітинна аденома може мати будову тубулярної, солідної аденоми або цистопапіломи. Іноді вона досягає розміром самої нирки

Світлоклітинна аденома зазвичай невеликих розмірів обмежена капсулою, на розрізі жовтого кольору іноді з крововиливами побудована із великих поліморфних світлих багатих ліпідами. Ацидофільна аденома це рідкісна пухлина досягає великих розмірів має тубулярну, солідну або капілярну будову клітини пухлини полігональні світлі з ацидофільною зернистістю.

Серед злоякісних пухлин є варіанти нирковоклітинного раку книжка клітинний рак або гіпернефроїдний рак має декілька варіантів: світлоклітинний, зернистоклітинний, залозистий.

Світлоклітинний рак найбільш часто зустрічається, це злоякісна пухлина нирок представлена вузлом мякої і строкатої тканини вмістить ліпіди світлих полігональний і поліморфних клітин з багаточисельними мітозами, ракові клітини утворюють альвеоли і частки, залозисті і сосочкові структури поділені бідною стромою судинами, рано виникають гематогенні метастази в легені кістки нирки протилежно печінку

Залозистий рак має вигляд мякого вузла пухлина складається із тубулярних сосочкових структур клітини якої атипові гіперхромні ядра.

173. Морфологічні особливості пухлин шкіри

Папілома ( від лат . papilla - сосочок ) пухлина з плоского або перехідного епітелію . Вона має кулясту форму , тверда або м'яка ; з поверхні сосочкового вигляду ( ніби цвітна капуста або ягода малини ) , розміром від просяного зерна до великої горо шини ; знаходиться на поверхні шкіри або слизової оболонки на широкій чи вузькій основі ( ніжці ) . Пухлина побудована з клітин покривного епітелію , що розростається , кількість шарів його збільшена . В папіломі шкіри може спостерігатися ороговіння різної інтенсивності . Строма пухлини розвинена добре і росте ра зом з епітелієм . В папіломі зберігається полярність розташуван ня клітин , комплексність , власна мембрана . Тканинний атипізм проявляється у вигляді нерівномірного розвитку епітелію та стро ми і надлишкового утворення кровоносних судин . Папілома виникає в шкірі , а також на слизових оболонках , які вислані перехідним епітелієм або плоским без ороговіння ( слизова оболонка ротової порожнини , справжні голосові зв'язки , миски нирок , сечопровідники , сечовий міхур та ін . ) . При пошкодженні папілома легко руйнується , і в ній виникає запалення ; якщо пухлина в сечо вому міхурі , вона може спричини ти кровотечу . Після оперативно го видалення папіломи рідко цидивують ; іноді ( при постійному подразненні ) малігнізуються

Плоскоклітинний ( епідермальний ) рак розвивається в шкірі та в слизових оболонках , покритих плоским або перехідним епітелієм ( епітелій ротової порожнини , стравоходу , шийки матки , піхви та ін . ) . В слизових оболонках , вкритих призматичним епі телієм , плоскоклітинний рак розвивається тільки після попередньої метаплазії епітелію . Пухлина складається з тяжів атипових клітин епітелію , які вростають в підлеглу тканину , руйнують та утворюють в ній гнізда і тяжі з атипового епітелію . Пухлинні клітини можуть зберігати здатність до ороговіння , тоді виникають утворення , які нагадують перлини ( ракові перлини ) . При меншому ступені диференціювання клітин ороговіння раку може і не бути . У зв'язку з цим плоскоклітинний рак буває ороговілим і незроговілим