156. Прогресія і гетерогенність пухлин. Особливості клітинної популяції в пухлинному фокусі.

Прогресія – стійкі якісні зміни властивостей пухлини, в міру її росту, переважно у вигляді малігнізації (переродження).

Прогресія пухлини виникає під дією наступних факторів:

1. У первинний канцерогенез, як правило, втягується не одна клітина, а декілька, що сприяє формуванню в пухлині, яка розвивається, декілька субліній клітин. У пухлині яка росте, під впливом змінюючих умов (харчування, кровопостачання, інервація) її росту завжди здійснюється відбір найбільш життєздатних клітин. Певні клітини отримують перевагу. При рості пухлинної тканини в організмі змінюється гормональна регуляція. Можливе утворення антитіл проти клітин, які є в якій-небудь сублінії. В результаті, через деякий час отримує перевагу будь-яка сублінія пухлинних клітин, яка на початку складала меншість.

2. Зміна генотипу і фенотипу клітин, яка приводить до прогресії, може бути зв’язана з продовженням дії на геном пухлинних клітин канцерогенного фактору.

3. Спонтанні мутації пухлинних клітин при зниженні в них активності репаративних ферментів.

4. Набуття пухлинними клітинами нових властивостей, пов’язаних із суперінфекцією онкогенними та неонкогенними вірусами, які знаходилися в пухлинних клітинах.

Прогресія приводить до збільшення швидкості росту пухлини. Під час хіміотерапії пухлини спостерігається відбір клітин, стійких до дії лікарських засобів.

В теорії пухлинної прогресії , пухлина розглядається як утворення, безперервно прогресуюче через якісно відмінні стадії, під якими маються на увазі успадковані зміни незворотного характеру одного або декількох чітко проявляються ознак. Набуття пухлинних властивостей відбувається стадійно, в результаті зміни однієї популяції клітин іншого, шляхом відбору клітинних клонів або мутації пухлинних клітин. Так створюється основа для все більшої автономності клітин та максимальної пристосованості їх до середовища.

За теорією прогресії пухлин терміни проходження стадій, окремі властивості, що характеризують злоякісну пухлину, можуть значно варіювати, з'являтися незалежно один від одного і створювати різні комбінації ознак (незалежна прогресія різних ознак пухлини). Пухлини одного і того ж типу не досягають кінцевого результату одним і тим же шляхом: одні пухлини набувають свої остаточні властивості відразу (прямий шлях), інші - пройшовши ряд проміжних стадій (непрямий шлях) - в ході прогресії відбувається відбір альтернативного шляху розвитку. При цьому розвиток пухлини шляхом прогресії ніколи не можна вважати завершеним.

За теорією прогресії пухлин доброякісні пухлини являють собою одну з фаз прогресії, не завжди реалізуються у вигляді злоякісної пухлини. Тому доброякісні пухлини поділяють на пухлини з високим і мінімальним ризиком малігнізації. Незалежність прогресії різних ознак пухлини дозволяє пояснити непередбачуваність поведінки пухлини, наприклад наявність метастазів при гістологічно доброякісної пухлини з інвазивним ростом. З цього випливає, що в ряді випадків при певних пухлинах може з'явитися відносна самостійність таких ознак пухлини, як клітинний атипізм, інвазивний зростання і здатність до метастазування.