157. Основні властивості пухлини. Особливості будови, паренхіма і строма пухлини.

Пухлина складається з паренхіми і строми, співвідношення яких можуть сильно варіювати.

Паренхіму пухлини утворюють клітини, які характеризують даний вид пухлини, ними визначається морфологічна її специфіка. Строма пухлини утворена як сполучною тканиною органу, в якому вона розвинулася, так і клітинами самої пухлини.

Між паренхімою і стромою пухлини існують складні зв'язки, причому особливості паренхіми пухлини багато в чому визначають характер її строми. Пухлинні клітини в міру зростання індукують проліферацію фібробластів, синтез ними компонентів строми. Ця здатність пухлинних клітин в значній мірі визначається їх генетичними властивостями, вона неоднаково виражена в пухлинах різного гістологічної будови, що пояснює різну кількість волокнистих структур в стромі різних пухлин.

Клітини паренхіми пухлини не тільки індукують активність фібробластів, але і самі можуть виробляти міжклітинну речовину строми, або матрикс. Пухлинні клітини, крім того, продукують специфічну речовину білкової природи - ангіогенін, під впливом якого відбувається формування капілярів в стромі пухлини.

Більшість пухлин за будовою нагадують орган, тобто мають паренхіму і виражену в тій чи іншій мірі строму. Такі пухлини називають органоїдними. У деяких, особливо недиференційованих, пухлинах переважає паренхіма, строма розвинена слабо і складається лише з тонкостінних судин і капілярів. Такі пухлини називають гістіоїдними. У ряді випадків у пухлини переважає строма, клітин паренхіми вкрай мало. Прикладом може служити фіброзний рак, або скірр.

Пухлини, будова яких відповідає будові органа (тканини), в якому вони розвиваються, називають гомологічними. Коли клітинна будова пухлин відрізняється від будови органу (тканини), в якому вони виникають, кажуть про гетерологічні пухлини.

158. Протипухлинний імунітет. Антигени пухлин. Імунний нагляд. Протипухлинні ефекторні механізми (клітинні і гуморальні).

На антигени пухлинних клітин (пухлинні антигени) виникають обидві форми імунної відповіді: гуморального з появою антитіл і клітинного з накопиченням Т-кілерів, сенсибілізованих проти пухлинних клітин. Протипухлинні антитіла не тільки захищають організм від пухлини, а й можуть сприяти її прогресуванню, володіючи ефектом підсилення

Лімфоцити і макрофаги при контакті з пухлинними клітинами можуть здійснювати на них цитолітичний або цитотоксичний вплив. Крім того, макрофаги і нейтрофіли здатні викликати цитостатичний ефект, в результаті якого в пухлинних клітинах знижується синтез ДНК і мітотична активність.

Морфологічно прояви імунної реакції на антигени пухлини виражається в накопиченні в стромі пухлини і особливо по периферії її імунокомпетентних клітин: Т- і В-лімфоцитів, плазматичних клітин, макрофагів. Клініко-морфологічні спостереження показують, що в тих випадках, коли строма пухлини багата імунокомпетентними клітинами, спостерігається порівняно повільний розвиток пухлини. Пухлини ж з відсутністю в стромі імунокомпетентних клітин ростуть швидко і рано дають метастази.

На ранніх стадіях розвитку пухлини, ще до виникнення метастазів в регіонарних до пухлини лімфатичних вузлах, відзначаються ознаки антигенної стимуляції. Вони проявляються в гіперплазії лімфатичних фолікулів зі збільшенням розмірів їх центрів розмноження, гіперплазії ретикулярних і гістіоцитарної елементів по ходу синусів (так званий синусних гістіоцитоз), які розглядаються як вираз протипухлинної захисту і як сприятливий прогностичний ознака при відсутності метастазів пухлини.

Імунна відповідь при пухлинах - неспроможна. Серед причин цієї неспроможності виділяють наступні: 1) підсилююча ріст пухлини дія циркулюючих протипухлинних антитіл (по типу ефекту посилення); 2) блокада специфічних «протипухлинних» рецепторів на поверхні лімфоцитів циркулюючими в крові пухлинними антигенами.