454. Сибірка. Визначення, етіологія, епідеміологія, патогенез,патологічна анатомія, ускладнення, насідки, причини смерті.

Сибірка- гостре зоонозне інфекційне захворювання, яке спричинює сибіркова паличка і перебігає в людей найчастіше з ураженням шкіри з утворенням специфічного карбункулу, набряку та регіонарного лімфаденіту на тлі гарячки та інтоксикації.

Епідеміологія і патогенез. Зараження людини від хворих тварин відбувається різними шляхами. Якщо зараження здійснюється через шкіру, розвивається шкіряна форма; аліментарним - кишкова форма, а під час вдихання повітря, яке вміщує спори збудника - первинно-легенева . Інкубаційний період триває 2-3 доби. Після проникнення в організм сибіркова бактерія утворює капсулу, що перешкоджає фагоцитозу та становленню імунітету. В місці проникнення збудник викликає негативний лейкотаксис та розвиток серозно-геморагічного запалення. Розвповсюдження інфекції спочатку лімфогенне з накопиченням інфекту в реґіонарних лімфатичних вузлах, потмі патогенне, що призводить до бактеріємії та сепсису.

Патологічна анатомія. Розрізняють шкіряну, кишкову, первинно-легеневу та первинно-септичну форму сибірки.

Шкіряна форма зустрічається найчастіше. На місці проникнення збудника з’являється невеличка червона пляма, в центрі якої утворюється міхурець з серозно-геморагічною рідиною. Невдовзі його центральна частина некротизується, стає чорною, схожею на вугілля – утворюється сибірковий карбункул. В основі його лежить найгостріше серозно-геморогічне запалення. Майже одночасно карбункул розвивається реґіонарний серозно-геморагічний лімфаденіт. Лімфатичні вузли різко збільшенні, на розтині темно-червоного кольору. Відзначається різке повнокрів’я, набряк та геморагічне їх просякання та накопичення мікробів.

Кон’юктивна форма, як окрема форма шкіряної виникає при потраплянні спор в кон’юктивну та супроводжується серозно-геморагічним запалення ока, набряком оточуючої його клітковини.

При кишковій формі хвороби в нижньому відділі клубової кишки з’являються численні осередки геморагічної інфільтрації та виразки, розвивається серозно-геморагічне запалення кишки. Лімфатичні вузли, як і брижі, набряклі, просочені кров’ю. Як правило, кишкова форма ускладнюється сепсисом.

Первинно-легенева форма характеризується геморагічним трахеїтом, бронхітом та серозно-геморагічною осередковою або зливною пневмонією. Лімфатичні вулзи коренів легені збільшенні, набряклі, з осередками крововиливів. Форма також ускладнюється сепсисом.

Первинно- септична форма характерні загальні прояви інфекції при відсутності місцевих змін. При розтинні померлих від сибіркового сепсису знаходять збільшену селезінку; вона в‘яла, на розтині темно-вишневого кольору, майже чорна, дає рясний зіскрібок пульпи. Особливо характерний розвиток геморагічного менінгоцефаліту. М’які мозкові оболонки на склепінні та основі мозку набряклі, просочені кров’ю, мають темно-червоний колір( «червоний чепець»).

При гістологічному обстеженні знаходять серозно-геморагічне запалення оболонок та тканини мозку з пошкодженням стінок дрібних судин, їх розривом, накопичення в просвіті судин сибіркових мікробів.

Смерть хворих на сибірку настає від сепсису. При розтині діагноз сибірки повинен бути підтверджений результатами бактеріоскопічного обстеження.