162. Системні неметастатичні впливи пухлин. Порушення гомеостазу організму. Вторинні зміни в пухлині. Ракова кахексія. Паранеопластичні синдроми.

Порушення гемостазу. Всередині деяких злоякісних пухлин рівень кровообігу може бути нестійким, а ендотелій судин піддається пошкодженню. Усе це  підвищує небезпеку формування тромбозу. Крім цього, характерний ерозивно-деструктивний ріст багатьох злоякісних новоутворень у трубчастих та порожнистих органах. Наприклад, мелена (кров у фекаліях) та гематурія  — одні із  характерних та  найважливіших симптомів злоякісних пухлин кишечника та сечового тракту.

Системні неметастатичні дії. При виникненні злоякісних пухлин виникає низка ускладнень: залізодефіцитна анемія, анорексія (відсутність апетиту), загальна малорухливість (зниження вмісту кальцію в кістках). Також зустрічається ракова кахексія та паранеопластичні синдроми (гіперкальціємія, ендокринопатія).

Ракова кахексія (атрофія) — втрата маси тіла, яка виникає при втраті жиру із жирових депо та при катаболізмі м’язових білків. При кахексії спостерігається різке схуднення хворих. Їх шкіра стає сухою та в’ялою. Жирові депо під шкірою, за очеревиною, під епікардом та в кістковому мозку практично відсутні. М’язи атрофічні, внутрішні органи, особливо серце, зменшені за розміром та масою. Відмічають розлади пігментного обміну: слабовиражений меланоз шкіри, який набуває сіруватого відтінку. Внаслідок пігментації ліпофусцином атрофований серцевий м’яз та печінка набувають бурого кольору (бура атрофія міокарда та бура атрофія печінки).

Паранеопластичні синдроми можуть з’являтися раніше за інші ознаки прихованих пухлин. До їх числа відносять кальціємію (підвищення концентрації кальцію в крові) та ендокринопатії (найчастіше синдром Кушинга із артеріальною гіпертензією та остеопорозом).

163. Номенклатура і принципи класифікації пухлин. Діагностика пухлин.

Пухлина – це типовий патологічний процес, при якому відбувається безмежний та нерегульований поділ клітин.

Принципи класифікації пухлин:

1. За клінічним перебігом всі пухлини діляться на:

• доброякісні пухлини - зрілі, вони ростуть експансивно, не інфільтрують навколишню тканину, формуючи псевдокапсулу із здавленої нормальної тканини та колагену, в них переважає тканинний атипізм, не метастазують.

• злоякісні пухлини - незрілі, ростуть інфільтративно, переважає клітинний атипізм, метастазують.

Гістогенетичний — заснований на визначенні належності пухлини до певного тканинного джерела розвитку. У відповідності з цим принципом розрізняють пухлини:

• епітеліальної тканини;

• сполучної тканини;

• м’язової тканини;

• судин;

• меланінутворюючої тканини;

• нервової системи та оболонок мозку;

• системи крові;

• тератоми.

3. Гістологічний за ступенем зрілості (згідно класифікаціям ВООЗ) — в основу класифікації покладений принцип вираженості атипії. Зрілі пухлини характеризуються домінуванням тканинного атипізму, незрілі - клітинного.

4. Онконозологічний — згідно Міжнародній класифікації хвороб.

За поширеністю процесу — міжнародна система TNM, де Т (tumor) — характеристика пухлини, N (nodus) — наявність метастазів у лімфатичних вузлах, М (metastasis) — наявність віддалених метастазів.

Також існує класифікація пухлин за співвідношенням паренхіми та строми:

1. Медулярний рак (паренхіма переважає над стромою).

2. Простий рак (паренхіма і строма у однаковій кількості).

3. Скірозний рак (строма переважає над паренхімою)