12.Клітинні та позаклітинні механізми трофіки. Складові частини (первинний та вторинний месенджери) системи регуляції метаболізму.

Клітинні механізми забезпечуються структурною організацією даної клітини і значною мірою є властивістю самої клітини як складної саморегулюючої системи.

Позаклітинні механізми забезпечують процеси життє­діяльності клітини шляхом регуляції її зв'язків з навколишнім середо­вищем у межах цілісного організму. Мова йде про транспортні (кров, лімфа, мікроциркуляторне русло) та інтегративні (нейроендокринні, нейрогуморальні) системи регуляції трофіки.

Трофіка-це сукупність механізмів,що контролює метаболізм и структурну організацію тканин та клітин з метою підтримання іх функції

Клітинні механізми трофіка забезпечуються структурною організацією клітини та її ауторегуліцією.

Позаклітинна трофіка забезпечується “навколишньою середою клітини” і ругулюється системами організму (транспортною-кров’ю, лімфою,мікроциркуляторним руслом та интегративною-нейрогуморальною та нейроендокринною системами)

Дистрофія-це морфологічний вираз порушення обміну речовин.

За локалізацією вони бувають:

а) паренхіматозні-зміни відбуваються в паренхіматозних клітинах.тобто тих,що являються функціональной структурною одиницею органа (кардіоміоцит,гепатоцит,гангліозні клітини головного мозку)

б) стромально-судинні (зміни відбуваються у стромі органів)

в) змішані (зміни відбуваються і у стромі, і у паренхімі)

13. Дистрофія: визначення, причини. Морфогенетичні механізми дистрофій.

Дистрофія - складний патологічний процес, в основі якого лежить порушення тканинного (клітинного) метаболізму, що веде доструктурним змінам.

Механізм розвитку:

Інфільтрація - надлишкове проникнення продуктів обміну з крові і лімфи в клітини або міжклітинну речовину зподальшим їх накопиченням у зв'язку з недостатністю ферментних систем, метаболізуючих ці продукти. Такі, наприклад, інфільтрація Грубодисперсні білком епітелію проксимальних канальців нирок при нефротичному синдромі, інфільтрація холестерином іліпопротеїдами інтими аорти та великих артерій при атеросклерозі.

Декомпозиція (фанероз) - розпад ультраструктур клітин і міжклітинної речовини, що веде до порушення тканинного (клітинного) метаболізму і накопичення продуктів порушеного обміну в тканині(Клітині). Такі жирова дистрофія кардіоміоцитів при дифтерійної інтоксикації, фібриноїдне набухання сполучної тканини при ревматичних хворобах.

Збочений синтез - це синтез в клітинах або в тканинах речовин, які не зустрічаються в них в нормі. До нихвідносяться: синтез аномального білка амілоїду в клітині і аномальних білково-полісахаридних комплексів амілоїду в міжклітинній речовині; синтез білка алкогольного гіаліну гепатоцитами; синтез глікогену в епітелії вузького сегмента нефрона при цукровому діабеті.

Трансформація - освіта продуктів одного виду обміну із загальних вихідних продуктів, які йдуть на побудову білків, жирів і вуглеводів. Така, наприклад, трансформація компонентів жирів і вуглеводів в білки, посилена полімеризація глюкози в глікоген та ін.

Причини:

• Порушення процесів ауторегуляції клітини;

• Порушення функції транспортних систем трофіки(кров, лімфа, мікроциркуляторне русло,проміжна тканина);

• Порушення координації інтегративних систем трофіки (нейрогуморальні , нейроендокринні).

14. Класифікація дистрофій за локалізацією, за видом порушеного обміну речовин, за поширеністю процесу, за впливом генетичних факторів

Класифікація:

1. Залежно від виду порушеного обміну речовин:

1. Білкові (диспротеїнози)

2. Жирові (ліпідози)

3. Вуглеводні

4. Мінеральні

1. За локалізацією:

   1. Паренхіматозні (клітинні)

   2. Стромально-судинні (мезенхімальні,позаклітинні)

   3. Змішані

2. За походженням:

   1. Набуті

   2. Спадкові

3. За розповсюдженням процесу:

   1. Місцеві

   2. Загальні

Патолого-анатомічні зміни характерні (патогномонічні) для кожного виду дистрофії. Макроскопічно спостерігається зміна кольору, розмірів, форми, консистенції та малюнку органів і тканин на розрізі. Мікроскопічно реєструють зміни зовнішнього вигляду клітин і тканин, зміни характерної для них гістологічної будови, а у важких випадках – дискомплексацію клітинних елементів.

Для позначення дистрофічних змін в органі чи тканині застосовують їх назву, додаючи до неї суфікс „-оз” (наприклад, гепатоз – дистрофічні зміни печінки, нефроз – дистрофічні зміни нирок тощо).