397. Захворювання шкіри.

Шкірні захворювання – це група різних із причин виникнення і механізмам розвитку захворювань людей, які характеризуються патологічними змінами шкіри, її придатків (нігтів, волосся) і видимих слизуватих оболонок.

У людини шкірні хвороби виявляються плямами, міхурами, наповненими прозорою рідиною чи гноєм (пустулами), вузликами, які піднімаються над рівнем шкіри, лусочками, які утворюються при лущенні рогового шару шкіри, саднами, виразками, тріщинами й ін. Багато шкірних хвороб супроводжуються сверблячкою, печінням, болем.

Запальні шкірні хвороби (дерматити) виникають від безпосереднього впливу на шкіру хімічних, механічних, променевих, температурних та ін. факторів.

Інші шкірні хвороби виникають при порушенні функцій нервової, ендокринний систем, при захворюванні внутрішніх органів (печінки, шлунково-кишкового тракту й ін.), при порушенні обміну речовин.

Велику групу шкірних захворювань складають гнійничкові ураження шкіри. Інфекційним захворюванням шкіри є і шкірний туберкульоз.

Шкірні хвороби можуть виникати при паразитуванні комах (наприклад, короста), патогенних грибів.

Ряд шкірних захворювань є проявом підвищеної чутливості організму до тих чи інших подразників (ліки, деякі рослини та інше). У шкірі можуть виникати такі новоутворення, як родимі плями, бородавки, пухлини .

Вивченням захворювань шкіри займається дерматологія.

Будова шкіри настільки складна, а життєві процеси її так різноманітні, що найменша, на перший погляд незначна, причина може викликати зміни в шкірі, порушити її нормальне життя, привести до виникнення шкірних захворювань.

Хворобу шкіри завжди варто розглядати як загальне захворювання цілого організму. У свою чергу, і захворювання шкіри можуть робити різкий і глибокий вплив на весь організм.

Екзематозний дерматит – запальна незаразна хвороба, яка виникає як уповільнене прояв алергічної реакції при тривалій дії подразнюючих речовин.

Захворювання є одним з проявів атопічного дерматиту і зустрічається у людей, що володіють особливою чутливістю шкіри і генетичною схильністю до алергії.

Нейродермі́т — захворювання з групи дерматозів, яке розглядається як своєрідний трофічний невроз в осіб з функціонально нестійкою нервовою системою. Для нього характерний постійний нестерпний свербіж. У розвитку нейродерміту велику роль грають порушення обміну речовин, ендокринні розлади, гельмінтози тощо.

Псоріаз – це хронічне генетично детерміноване неінфекційне захворювання шкіри, що характеризується появою загрубілих почервонілих ділянок, вкритих сріблястими лусочками, припухлостями, а також свербежем і болем в уражених місцях. Частота даного захворювання у світі становить 2-3%, частіше хворіє західний світ та люди кавказьких національностей. Чоловіки та жінки хворіють однаково часто. Ризик захворіти псораізом підвищується у дітей хворих батьків і їх нащадків. Захворювання розпочинається у будь-якому віці, але початок у ранньому віці супроводжується менш стабільним і більш важким клінічним протіканням.

Вітряна віспа (вітрянка) — це високоінфекційне гостре вірусне захворювання, що переважно вражає дітей. Характеризується помірною загальною інтоксикацією і плямисто-папульно-верикульозним висипом на шкірі та слизових оболонках.

Збудником є вірус вітряної віспи та оперізувального герпесу (Varicella-zoster virus, VZV), або герпесвірус людини 3 типу (ГВЛ-3). Цей ДНК-вірус нестійкий поза організмом людини, швидко гине від дезінфекційних засобів, а також під дією температури понад 60 °С.

Основним джерелом інфекції є хворий на вітряну віспу. Хвора людина стає небезпечною для інших в останні 10 днів інкубаційного періоду і перші 5–7 діб з моменту появи висипу. Ще одним джерелом інфекції може бути хворий на оперізувальний герпес

Оперізуючий герпес (також відомий як герпес зостер) — це інфекція, яку спричиняє вірус VZV (varicella-zoster virus). Це захворювання вражає головним чином нерви під шкірою. Головними симптомами оперізуючого герпесу є запалення та поява пухирцевих висипів. Такі висипи з’являються вздовж ураженого нерва.

Пемфігус- хронічне захворювання шкіри та слизових оболонок людини, що характеризується висипанням пухирів з в'ялою оболонкою, заповнених серозно-геморагічним випотом, на шкірі (виявляється позитивний патогномонічний симптом Нікольського) та слизових поверхнях порожнини рота, гортані, очей, статевих органів. Внаслідок того, що пухирці лопаються, утворюється велика, вкрита виразками, поверхня. Загальний стан хворого погіршується, спостерігаються кволість, підвищення температури тіла. При пухирниці порушується сольовий та водний обмін.

Розрізняють власне пухирницю, або акантолітичну, для усіх клінічних різновидів якої характерна наявність акантолізу (одна з форм дегенерації клітин епідермісу шкіри). При цій формі хвороба поступово прогресує, може розвиватися кахексія. При неакантолітичній пухирниці пухирці утворюються внаслідок запального процесу.

Бульозний пемфігоїд - це хронічне, набуте аутоімунне захворювання, яке характеризується утворенням аутоантитіл до гемідесмосомальних антигенів, що призводить до формування епідермальних пухирів

Контагіозний молюск

Набувається через контакт шкіри з шкірою або фомітами у дітей та передається статевим шляхом у дорослому віці.

Ураження виглядають як гладкі папули, у вигляді перлини з поглибленням в центрі. Щонайменше у третини пацієнтів розвинуться симптоми локальної еритеми, набряки або свербіння.

Діагноз зазвичай клінічний.

Первинне лікування дітей - консервативне. Дорослих слід лікувати за допомогою кюретажу, кріотерапії або кантарідину. Проте доступні варіанти лікування однакові як для дорослих, так і для дітей.

Ускладнення, які викликає лікування - дискомфорт, може виникнути вторинна інфекція рани або рубцювання.

Цей стан зумовлений вірусом контагіозного молюска, повсюдним вірусом, який руйнує імунну систему протягом від місяців до років. Ураження шкірні (менш типово на слизових оболонках). Вони мають вигляд перлиноподібних гладких папул, інколи з центральним заглибленням. Гістологічний еквівалент епідермальних молюскових тілець називають тільцями Гендерсона-Патерсона (Henderson-Patterson); інфіковані вірусом кератиноцити з центральним отвором. Ураження зазвичай спричинюються внаслідок безпосереднього шкірного контакту або через предмети побуту у дітей, або при статевому контакті у дорослих.

Бородавки - це вірусне захворювання шкіри, тобто збудник їх надзвичайно малий і здатний проникати навіть в неушкоджену шкіру, а також слизові оболонки при будь-якому контакті та інфікування ними можливо при зниженні імунітету.