351. Акромегалія. Визначення, причини розвитку, клініко-морфологічні прояви.

Акромегалія-тяжке нейроендокринне захворювання викликається гіперпродукцією гормону росту (соматотропіну; соматотропного гормону; СТГ). Причина розвитку даного захворювання-соматотрофна аденома, або рідше-аденокарцинома передньої частки гіпофіза.

Надмірна кількість СТГ стимулює ріст тканин мезенхімального походження(хрящової, сполучної, кісткової) а також паренхіми і строми внутрішніх органів (серця, печінки, нирок).

Клінічні прояви:

грубі зміни зовнішності (збільшення надбрівних дуг, носа, губ, язика, потовщення і складчастість шкіри, діастема - розширення міжзубних проміжків, прогнатизм - виступ нижньої щелепи, збільшення в розмірах кистей і стоп)

-гірсутизм

-біль в суглобах і хребті, пов'язаних з їх дестабілізацією і розвитком артропатій

-збільшення щитовидної залози (з можливим вузлоутворенням)

-серцево-судинна патологія (кардіомегалія, артеріальна гіпертензія, міокардіодистрофія і як наслідок коронарна недостатність, яка може стати причиною летального кінця)

Акромегалія супроводжується змінами інших ендокринних залоз: зобом, атрофією острівцевого апарату підшлункової залози, гіперплазією вилочкової залози та епіфіза, кори наднирникових залоз, атрофією статевих залоз.

352. Хвороба Іценко-Кушинга. Визначення, причини розвитку, клініко-морфологічні прояви.

1. Хвороба Іценко-Кушинга – нейроендокринне захворювання обумовлене порушенням регуляції гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи з надлишковою продукцією адренокортикотропного гормону, що викликає вторинну гіперплазію (збільшення) та гіперфункцію наднирників.

2. Причини розвитку: гіпоталамічні порушення або розвиток аденокортикотропної (базофільної) аденоми, рідше — аденокарцинома передньої долі гіпофізу.

3. Клініко-морфологічні прояви:

• прогресуюче ожиріння за верхнім типом (обличчя і тулуб);

• артеріальна гіпертензія;

• стероїдний цукровий діабет;

• вторинна дисфункція яєчників;

• остеопороз зі спонтанними переломами кісток;

• гіпертрихоз, гірсутизм;

• стриї шкіри стегон і живота;

• нефролітаз, хронічний пієлонефрит.

353. Нецукровий діабет. Визначення, причини розвитку, класифікація, клініко- морфологічні прояви.

Нецукровий діабет – клінічний синдром, який проявляється виділенням великої кількості сечі з низькою відносною щільністю, дегідратацією та спрагою. В основі захворювання полягає патологічне зниження біологічної дії антидіуретичного гормону (АДГ, вазопресину), яке призводить до зниження здатності нирок концентрувати сечу.

Захворювання може виникати внаслідок черепно-мозкових травм, сильного емоційного стрессу, під час вагітності, після пологів чи абортів, як наслідок інфекційних хвороб (скарлатина, коклюш, грип, енцефаліт тощо), що пошкоджує задню частку гіпофіза.

Класифікація:

• гіпофізарний (центральний) нецукровий діабет, обумовлений абсолютним дефіцитом антидіуретичного гормону внаслідок недостатньої його продукції гіпоталамусом.

• нефрогенний (вторинний) нецукровий діабет, розвивається на фоні нормальних рівнів вазопресину та обумовлений нечутливістю рецепторів у нирках до даного гормону, що супроводжується класичними симптомами нецукрового діабету. Основною причиною захворювання є патологія нирок.

Клініко-морфологічні форми:

• нецукрове сечовиснаження, що супроводжується поліурією та полідипсією;

• порушення роботи шлунково-кишкового тракту (зниження слиновиділення, гастрити, опущення шлунку, закрепи, коліти);

• порушення менструального циклу у жінок, безпліддя;

• з боку серцево-судинної системи: частий пульс, серцебиття, артеріальна гіпотонія;

• низька відносна густина сечі  (у клінічного аналізі сечі: питома вага 1000-1010).