369. Рак шийки матки. Фактори ризику, фонові захворювання і передракові зміни, гістологічні форми, метастазування, ускладнення і причини смерті.

Рак шийки матки

Злоякісні пухлини шийки матки складають майже 15% і серед уражень органів репродуктивної системи стабільно займають II місце після раку молочної залози і раку ендометрія.

Фактори ризику:

• розрив шийки матки;

• рубцеві зміни;

• гормональні розлади

Фонові захворювання:

• псевдоерозії;

• поліпи;

• папіломи;

• лейкоплакія (проста форма);

• ендометріоз;

• справжня ерозія;

• посттравматичні зміни.

Передракові процеси:

• дисплазія;

• лейкоплакія з атипією;

• еритроплакія;

• аденоматоз.

Розрізняють:

I. Рак піхвової частини шийки матки

II. Рак цервікального каналу

Рак піхвової частини:

• росте екзофітно, в порожнину піхви (рідше - в стінку шийки та оточуючі тканини)

• рано виразкується

Мікроскопічно:

- частіше плоскоклітинний (85% випадків)

- ороговіваючий рак (зріла форма) становить 20-25%

- неороговіваючий рак (середня ступінь зрілості) – 60-65%

- низькодиференційований рак (незріла форма) – 10-15%.

Метастазує лімфогенним шляхом в реґіонарні лімфовузли малого тазу, пахвові та позачеревні (зовнішні і внутрішні клубові, загальні клубові, поперекові парааортальні лімфатичні вузли). Пізніше – гематогенні метастази.

Більш доброякісний пребіг.

Рак цервікального каналу:

• росте ендофітно, проростає шийку матки, навколишню клітковину і вростає в стінки сечового міхура і прямої кишки, утворюючи піхвово-міхурові або піхвовопрямокишкові нориці.

Мікроскопічно:

• частіше всього має будову аденокарциноми – 15-20%

В шийці матки можуть бути також залозисто-плоскоклітинні, недиференційовані раки, а також ендометріоїдна та світлоклітинна аденокарциноми, що виявляють у 1-1,5% пацієнток.

Дає метастази як лімфогенні, так і гематогенні.

Перебіг більш злоякісний.

370. Морфологічна характеристика запальних захворювань ендометрію та міометрію. Ендометріоз — це патологічний доброякісний процес, при якому в міометрії або в інших органах статевої системи та за її межею виникають вогнища, структура яких характеризується наявністю епітеліальних та стромальних елементів, подібних до структури ендометрію,характеризується сполученням залозистого і стромального компонентів, які, на відміну від нормального ендометрію, мають різне співвідношення. Умовно ендометріальні гетеротопії можна поділити на три типи: залозисті, стромальні, змішані. Під впливом функції яєчників і центрів гіпоталамо-гіпофізарної системи, що регулюють їхню діяльність, у вогнищах ендометріозу відбуваються циклічні перетворення, подібні до змін у слизовій оболонці матки.

Эндометрит. Він може бути гострим і хронічним. Гострий эндометрит нерідко виникає після пологів або аборту і викликається різними мікроорганізмами (стафілококи, стептококки, анаеробні бактерії, кишкова паличка). Слизова оболонка покривається гнійним або гнильним нальотом сіро-червоного кольору. Під час переходу запального процесу на посудини міометрія розвиваються гнійний метрит і тромбофлебіт. При хронічному эндометрите спостерігається картина хронічного катару слизової оболонки матки із слизово-гнійним або гнійним відокремлюваним, іноді дуже щедрим (білі - fluor albus). Слизова оболонка повнокровна, инфильтрирована різноманітними клітинами, серед яких переважають лімфоїдні, плазматичні клітини, нейтрофіли. Епітелій залоз в стані посиленої десквамації і проліферації. При тривалій течії эндометрита відзначаються атрофія залоз, фіброз строми слизової оболонки, інфільтрація її лімфоїдними клітинами - атрофічний эндометрит. При здавленні фіброзною тканиною вивідних проток

Міометрит – Запалення м’язової оболонки матки. За характером перебігу розрізняють гострий і хронічний міометрит. За гострого перебігу на фоні ознак ендометриту проходить інфільтрація запальним ексудатом міжм’язових сполучнотканинних прошарків і м’язових волокон. Сполучнотканинні елементи гіперплазуються і розростаючись частково защемлюють м’язову оболонку. М’язові волокна піддаються дегенеративним змінам, перероджуються.

Нерівномірне заміщення м’язової тканини сполучною приводить до потовщення окремих участків, стінка матки набуває бугристості, окремі її місця стають дуже щільними і кам’яними.

У деяких участках міометрію формуються абсцеси, які інкапсулюються і тим самим обумовлюють розвиток перитоніту та загибель тварини.

Інколи запальний процес поширюється на серозну оболонку та інші тканини і органи. Розвивається пери-, параметрит, перицистит, оваріїт й перитоніт.

371. Залозиста гіперплазія ендометрію. Визначення, класифікація, морфологічна характеристика, наслідки. Досить поширене захворювання, що розвивається у зв'язку з порушенням гормонального балансу і надходженням в організм надмірної кількості фолікуліну або гормону жовтого тіла (прогестерон). Хворіють переважно жінки зрілого і літнього віку, іноді за наявності пухлин яєчників, що продукують естрогенні гормони, а також при гормональній дисфункції яєчників. Захворювання супроводжується матковими кровотечами. Слизова оболонка матки при залізистій гіперплазії має характерний вигляд: вона різко потовщена, з полипозными виростами. При мікроскопічному дослідженні зскрібка з порожнини матки слизова оболонка відповідає фазі проліферації, що прийняла патологічний характер внаслідок посиленого виділення естрогену, що розтягнулася в часі : залози мають подовжену форму, вони звивисті, пилоили штопорообразные. Одночасно спостерігаються деяке розростання строми і гіперплазія її клітин. У тих випадках, коли утворюються залізисті кісти, говорять про залозисто-кістозну (кістозну) гіперплазію, при появі ознак атипії - про гіперплазію атипії. На тлі залізистої гіперплазії можуть розвиватися запальні зміни слизової оболонки з переходом в склероз, а також рак тіла матки, тому залізиста гіперплазія слизової оболонки розглядається як передраковий стан матки.