445 Вторинний туберкульоз. Загальна характеристика. Форми-фази вторинного туберкульозу, їх морфологічна характеристика і ускладнення.

• Вторинний туберкульоз – розвивається в організмі дорослої людини після первинної інфекції, яка забезпечила йому відносний імунітет, але не відгородила від можливості повторного захворювання.

Загальна характеристика:

1. Легенева локалізація процесу

2. Контактне та інтраканікулярне розповсюдження

3. Зміна клініко-морфологічних форм, що є фазами туберкульозного процесу в легенях.

Форми – фази вторинного туберкульозу:

1. Гострий осередковий. Частіше виникає у людей віком 20-25 років і старше. Характеризується наявністю у І та ІІ сегментах правої легені одного або двох осередків – осередки реінфаркта Абрикосова. Специфічний процес проходить по бронхіолах на легеневу тканину, внаслідок чого розвивається ацинозна або лобулярна сирниста бронхопневмонія, навколо якої швидко формується вал із епітеліоїдних клітин з домішкою лімфоїдних та гігантських клітин Пирогова-Лангханса.

2. Фіброзно – осередковий . Виникає при загоєнні осередків Абрикосова, з’являються достатньо великі інкапсульовані і частково петрифіковані осередки- ашоф-пулевські осередки. Характеризується виникненням ацинозних, лобулярних осередків казеозної пневмонії, що знову інкапсулюються, частково петрифікуються та перетворюються на ашоф-пулевські. Процес залишається однобічним. Також є ті, що утворилися з гематогенних відсівів у період первинної інфекції – симоновські осередки.

3. Інфільтративний. Ексудативні зміни, які виходять за межі часточки чи сегменту. Перифокальне запалення переважає над казеозними змінами, це осередок-інфільтрат Асмана-Редекера. Неспецифічне перифокальне запалення може розсмоктуватися, і тоді залишаються 1-2 фокуси, які не розсмоктался, а інкапсулюються і захворювання знову набуває характеру фібринозно-осередкового туберкульозу.

4. Туберкульома. Форма інфільтративного туберкульозу, коли перифокальне запалення розсмоктується і залишається осередок сирного некрозу, оточений капсулою.

5. Казеозна пневмонія. Казеозні зміни переважають над перифокальними, утворюються ацинозні, лобулярні, сегментарні казеозно-пневмонійні осередки. Легеня збільшена, щільна, на розтині – жовтого кольору, на плеврі – фібринозні накладання.

6. Гострий кавернозний. Це характерне швидке утворення порожнини розпаду, а потім каверни на місці осередка-інфільтрата або туберкулеми. Порожнина розпаду виникає після гнійного розплавнення та розрідження казеозних мас, що виділяються з мікобактеріями разом з мокротою. Стінка каверни неоднорідна: внутрішній шар складається з казеозних мас, зовнішній – із щільної внаслідок запалення легеневої тканини.

7. Фібринозно – кавернозний. Або по іншому - хронічна легенева сухота, виникає з гострого кавернозного туберкульозу в випадках хронічного перебігу процесу. Стінка каверни щільна, має три шари: внутрішній – піогенний (некротичний), багатий на лейкоцити, що розпадаються; середній – шар туберкульозної грануляційної тканини; зовнішній – сполучнотканинний, причому серед прошарків сполучної тканини є ділянки ателектазів легені. Внутрішня поверхня нерівна, з перетинаючими порожнину каверними балками, кожна балка – це облітерованний бронх або тромбована судина.

8. Циротичний . Характеризується тим, що в уражених легенях навколо каверн набуває розвитку сполучна тканина, на місці загоєнної каверни утворюється лініний рубець, з’являються плевральні зростання, легені деформуються, стають щільними, малорухомими, з’являються багаточисленні бронхоектази.