314. Хвороба Крона. Етіологія, патогенез, патологічна анатомія, ускладнення.

Хвороба Крона – це хронічне рецидивне захворювання шлунково-кишкового тракту, для якого характерні неспецифічний гранулематоз і некроз.

Етіологія і патогенез

1.Генетичні фактори - зменшення кількості генних відрізків, які відповідають за синтез бета-дефензинів, сприяє розвитку хвороби Крона. Дефензини — це вид природних антибіотиків, що захищають слизову оболонку від бактерій.

2.Імунна система – 2 теорії:

• Порушення вродженого імунітету. Зниження секреції цитокінів макрофагами спричиняє запальне захворювання товстої кишки, де заселення мікроорганізмами є високим

• Надмірна активність цитокінів Th1

3.Лімфатична теорія – згідно з нею, первинні зміни виникають в лімф. вузлах брижі, лімфоїдних фолікулах стінки, що призводить до «лімфатичного набряку» підслизової оболонки, який закінчується деструкцією та гранулематозом стінки кишки

Патоморфологічна характеристика

Локалізація морфологічних змін:

• Часто – в термінальному відділі клубової кишки

• Рідше – в прямій (особливо в анальній частині)

• Зовсім рідко – в апендиксі

Уражується вся товща стінки кишки, яка різко повтощується і набрякає.

Слизова оболонка: бугрувата і нагадує бруківку, що пов’язано з чергуванням довгих, вузьких і глибоких виразок, які розташовані паралельними рядами з ділянками нормальної слизової об.Іноді зустрічаються глибокі щілиноподібні виразки, яка розташовані поперек кишки.Серозна оболонка: покритка плівками з множинними білуватими вузликами, нагадуючи туберкульозні.Просвіт кишки: звужений, в товщі стінки утв. свищ; брижа потовщена, склерозована. Регіонарні лімфовузли: гіперплазовані, на розтині – біло-рожевого кольору

Мікроскопічно:

• Неспецифічний гранулематоз – охоплює всі прошарки кишкової стінки

• Гранульоми побудовані за типом саркоїдоподібних і складаються з епітеліоїдних і гігантських клітин типу Пирогова-Лангханса

• Набряк і дифузна інфільтрація підслизової оболонки лімфоцитами, гістіоцими і плазматичними клітинами

• Гіперплазія лімфоїдних елементів

• Утворення щілиноподібних виразок

До цих морф. змін часто приєднуються: абсцеси, склероз і гіаліноз внаслідок еволюції клітин дифузного інфільтрату і гранульом.

Ускладнення

1)Перфорація стінки кишки з утворенням свищових ходів – розвиток гнійного або калового перитоніту

2)Стенози різних відділів кишки, але частіше клубової з явищами кишкової непрохідності

3)Рак кишечника

315. Дивертикули. Визначення. Класифікація. Патологічна анатомія, ускладнення.

Дивертикул стравоходу – це обмежене сліпе випинання його стінки, яке складається з усіх оболонок стінки стравоходу (справжній дивертикул) або тільки слизової та підслизової оболонок, які випинаються через щілини м’язової оболонки (м’язовий дивертикул)

В залежності від локалізації і топографії розрізняють дивертикули:

1.Фарінгоезофагальні

2.Біфуркаційні

3.Епінефральні

4.Множинні

В залежності від особливостей походження розрізняють дивертикули:

1.Спайкові – виникають внаслідок запальних процесів в середостінні

2.Релаксаційні – в основі лежить локальне розслаблення стінки стравоходу

Дивертикул стравоходу може ускладнюватися запальним процесом – дивертикуліт

У походженні дивертикулів стравоходу мають значення:

• Вроджена або набута слабкість м'язової оболонки в певній ділянці стравохідної стінки

• Порушення стравохідної перистальтики і виникнення спастичних скорочень, що викликають вибухання стінки стравоходу в найбільш слабкому місці або місцях (пульсійні дивертикули)

Наявність сполучнотканинних зрощень стінки стравоходу, частіше з лімфатичними вузлами середостіння, напр. при туберкульозному ураженні (тракційні дивертикули)

Ускладнення: дивертикуліт та перидивертикуліт