155. Біологія пухлинного росту. Морфогенез, гістогенез (цитогенез) і диференціювання пухлин. Види росту пухлин.

Універсальною й обов’язковою властивістю всіх пухлин – доброякісних і злоякісних – є їх здатність до необмеженого росту. 

Безмежність росту пухлинних клітин полягає в тому, що вони не спроможні вичерпати ресурс поділу. Пухлинна клітина внаслідок генної соматичної мутації втрачає цю обмежуючу програму й починає ділитися “безмежно”, уникаючи старіння, аж до смерті організму-господаря. Ця здатність пухлинних клітин до безмежного поділу домінантно передається наступним клітинним поколінням.

Пухлинній клітині притаманна ще одна риса – нерегульованість росту. На рівні цілого організму клітинний ріст контролюється нервовою та ендокринною системами, а на місцевому рівні – мітогенами й кейлонами. Пухлинна клітина виходить з-під цього контролю, тобто проявляє автономність, незалежність росту. Якщо пухлина частково зберігає здатність зазнавати контролюючого впливу гормонів, то її називають гормонозалежною, а якщо вона повністю втрачає цю здатність – гормононезалежною.

Третя відмінна риса пухлинних клітин – анаплазія, під якою розуміють стійку дедиференціацію їх, втрату характерної для нормальних клітин здатності утворювати специфічні тканинні структури або продукувати специфічні речовини. Іншими словами, це повернення до ембріонального стану, це спрощення структурно-хімічної організації.

Залежно від ступеня диференціювання пухлини розрізняють 3 види її росту: експансивний, апозиційний, інфільтруючий(інвазивний).

При експансивному рості пухлина росте «сама з себе», відсуваючи оточуючі тканини. Паренхіматозні елементи оточуючої пухлину тканини атрофуються, виникає колапс строми, і пухлина при цьому стає оточеною ніби капсулою (псевдо капсула). Воно характерне для зрілих, доброякісних пухлин. Деякі злоякісні пухлини (рак нирки, рак щитовидної залози, фібро саркома) можуть рости експансивно.

Апозиційний ріст пухлини відбувається за рахунок непластичної трансформації нормальних клітин в пухлинні, що спостерігається в пухлинному полі.

При інфільтруючому (інвазивному рості пухлинні клітини вростають в оточуючі тканини і руйнують їх (деструюючий ріст). Інвазія здебільшого відбувається в напрямку найменшого опору по між тканинних щілинах, вздовж нервових волокон, кровоносних і лімфатичних судин. Межі пухлини при інфільтруючому рості чітко не визначаються. Інфільтруючий ріст пухлини швидкий, він характерний для незрілих, злоякісних пухлин.

За відношенням до просвіту порожнинного органа ріст пухлини може бути ендофітним або екзофітним.

Ендофітний ріст – інфільтруючий ріст пухлини в глибину стінки органа.

Екзофітний ріст – експансивний ріст пухлини в порожнину органа. При цьому пухлина може заповнювати значну частину порожнини, з’єднуючись зі стінкою за допомогою ніжки.

Морфогенез пухлин можна розподілити на стадію передпухлинних змін і стадію формування та зростання пухлини.

Передпухлинні зміни в переважній більшості випадків попереджають розвиток пухлини, однак припускається й можливість розвитку злоякісної пухлини de novo, без попередніх передпухлинних змін. Серед передпухлинних змін виділяють так звані фонові зміни, які проявляються дистрофією, атрофією і склерозом; гіперплазією, метаплазією і дисплазією. Осередки гіперплазії, метаплазії та дисплазії розглядаються як власне передпухлинні.  Передракові зміни розподіляють на облігатний та факультативний передрак. 

Облігатний передрак, тобто передрак, який майже завжди завершується розвитком рака, частіше пов'язаний з спадковою схильністью. Це природжений поліпоз товстої кишки, пігментна ксеродерма, нейрофіброматоз (хвороба Реклінгхаузена).

До факультативного передраку відносять гіперпластично-диспластичні процеси, а також деякі дисембріоплазії. Схема розвитку пухлини: а) порушення регенераторного процесу; б) передпухлинні зміни, які характеризуються гіперплазією і дисплазією; в) виникнення стадійної малігнізації клітин, які проліферують; г) виникнення пухлинного зачатку; д) прогресія пухлини.

Гістогенез пухлини – це встановлення їх тканинного походження. Залежно від походження з різних зародкових листків розрізняють: ендодермальні, ектодермальні та мезодермальні. Пухлини, які складаються з 2 або 3 зародкових листків, називаються змішаними і відносять до групи тератом і тератобластом. У виникненні пухлин зберігається закон специфічної продуктивності тканин, тобто епітеліальна пухлина розвивається тільки з епітелію; кісткова – з кісткової тканини та ін.