253. Неревматичні ендокардити, еозинофільний ендокардит Лєфлєра, морфологічна характеристика.

Ендокардит – запалення ендокарду.

Первинний ендокардит:

1.Бактеріальний ( септичний) ендокардит - особлива форма сепсису,для якої характерно септичний ураження клапанів серця.

2. Еозинофільний ендокардит Лєфлєра – рідкісне захворювання, яке характеризується серцевою недостатністю, еозинофільним лейкоцитозом в сполученні з ураженням шкіри і внутрішніх органів .

Вторинний ендокардит – виникає при багатьох захворюваннях, здебільше інфекційного походження

254.Ревматичний міокардит. Визначення, види, морфологічна характеристика, наслідки. Особливості ревматичного міокардиту у дітей.

Міокардит – запалення міокарда. Виділяють три його форми: 1) вузликовий продуктивний (гранулематозний); 2) дифузний інтерстиціальний ексудативний; 3) вогнищевий інтерстиціальний ексудативний.

Вузликовий продуктивний міокардит характеризується наявністю у периваскулярній сполучній тканині в період атаки "квітучих" гранульом, а в період ремісії "в’янучих". Наслідком вузликового міокардиту є периваскулярний склероз, який прогресує і призводить до кардіосклерозу.

Дифузний інтерстиціальний ексудативний міокардит характеризується дистрофічними змінами кардіоміоцитів і сполучної тканини, набряком інтерстицію і гіперемією, накопиченням в ньому лімфоцитів, гістіоцитів, нейтрофілів і еозинофілів. Ревматичні гранульоми зустрічаються рідко. Зустрічається дуже рідко, переважно у дітей, і є проявом гіперергічної реакції негайного типу. Процес завершується дилятацією порожнин серця і загибеллю хворих від декомпенсації серця. При сприятливих умовах ця форма міокардиту завершується дифузним кардіосклерозом.

Вогнищевий інтерстиціальний ексудативний міокардит характерний для латентного перебігу. Проявляється у вогнищевій дезорганізації сполучної тканини і кардіоміоцитів із незначною вогнищевою інфільтрацією лімфоцитами, гістіоцитами, нейтрофілами. 

Некробіоз кардіоміоцитів при цій формі міокардиту досить часто є причиною декомпенсації серця, навіть при мінімальній активності ревматизму. При поєднанні ендокардиту з міокардитом говорять про ревматичний кардит, а при поєднанні ендокардиту, міокардиту і перикардиту – про ревматичний панкардит.

255.Міокардити. Визначення, класифікація, морфогенез, патоморфологія. Неревматичні міокардити, ідіопатичний міокардит Абрамова-Фідлера. Кардіосклероз: види, механізми розвитку.

Міокардит – запалення міокарда.

Первинний – ідіопатичний міокардит Абрамова – Фідлера – характеризується вибірковим запальним процесом в міокарді(ізольований міокардит) і тяжким прогресуючим перебігом з частим летальним наслідком (злоякісний міокардит).

4 морфологічних типи ідіоматичного міокардиту:

1.Дистрофічний – перевага гідропічної дистрофії та лізосом кардіоміоцитів, реактивні зміни відсутні.

2.Запально-інфільтративний – серозний набряк і інфільтрація строми міокарда нейтрофілами, лімфоцитами, макрофагами, плазматичними клітинами.

3.Змішаний тип – сполучення деструктивних і запально-інфільтративних змін.

4.Судинний – перевага ураження судин – васкулітами.

Вторинний – при вірусних, рікетсіозних, бактеріальних, інфекційних захворюваннях.

Кардіосклероз – це наслідок ураження м*язу та клапанів серця внаслідок розвитку в них сполучної тканини у вигляді гнізд різного розміру.

Види в залежності від місця і розповсюдження розвитку сполучної тканини : дифузний, осередковий (дрібно осередковий і великоосередковий).

Три види кардіосклерозу: постінфарктний, замісний, міокардитичний.