53. Класифікація некрозу залежно від причини, що його викликала (травматичний, токсичний, трофоневротичний, алергічний, судинний) та механізму впливу патогенного фактора (прямий та непрямий некроз).

Етіологія. В залежності від причини виділяють травматичний, токсичний, трофоневротичний, алергічний, судинний.

Травматичний і токсичний – прямий, інші види відносяться до непрямого некрозу.

Травматичний некроз – результат прямої дії на тканину фізичних факторів (механічних, температурних, вібраційних, радіаційних).

Токсичний некроз – дія на тканини токсичних факторів бактеріальної та ішної природи(хімічні – кислоти, луги, медикаменти).

Трофоневротичний некроз – порушення інервації тканин при захворюваннях ЦНС і ПНС. Прикладом може слугувати пролежні.

Алергічний некроз – є результатом імунного цитолізу тканин у ході реакцій гіперчутливості уповільненого та неуповільненого типу. Приклад – фібриноїдний некроз або феномен Артюса. Імунний цитоліз за участі Т-лімфоцитів кілерів і макрофагів призводить до розвитку некрозу печінки при хронічному активному гепатиті.

Судинний некроз (інфаркт) – пов’язаний с абсолютною або відносною недостатністю циркуляції в артеріях, венах, лімфатичних судинах. Недостатня циркуляція крові викликає ішемію тканин, гіпоксію і розвиток ішемічного некрозу. Механізм впливу патогенного фактора. Залежно від механізму дії патогенного чинника розрізняють:

— прямий некроз, зумовлений безпосередньою дією чинника (травматичні, токсичні і біологічні некрози);

— непрямий некроз, який виникає посередньо через судинну та нервово-ендокринну системи (алергічні, судинні і трофоневротичні некрози).

54. Клініко-морфологічні форми некрозу: коагуляційний (сухий), колікваційний (вологий), гангрена, інфаркт, жировий некроз, секвестр, їх характеристика. Значення некрозу та його наслідки. Особливості некрозу у дітей.

Коагуляційний некроз (сухий) – виникаючі ділянки некрозу сухі, щільні, сіро-жовтого кольору. В основі лежать процеси денатурацїї білка з утворенням важкорозчинних з’єднань. Види к.н. : восковидний, казеозний, фібриноїдний.

1)Восковидний некроз (Ценкеровський). Спостерігається при некрозі м’язів при інфекціях (черевний, висипний тифи).

Макроскопічно: змертвілі ділянки жовтуватого кольору, щільної консистенції, нагадують віск.

Мікросокпічно: м’язеві волокна набухають, потовщуються, втрачають ядра, поперечну смугастість, розпадаються на дрібні часточки.

2) Казеозний (творожний) некроз – характерний для тб, лепри, лімфогранульоматозу.

Макроскопічно: нагадує творог або м’який сир.

Мікроскопічно: безструктурні рожеві маси, оточені зоной гранлематозного запалення, представлено тб горбиками чи іншими видами специфічного запалення.

3) Фібриноїдний некроз – розвивається в ході фібриноїдного набухання.

Макроскопічно: змінюються мало.

Мікроскопічно: повна деструкція сполучної тканини, вогнище некрозу просочене фібрином, має гомогенно-рожевий колір.

Причини: інфекційні процеси, аутоімунні (ревматизм, гломерулонефрит), ангіоневротичні захворювання (некроз артеріол, артеріальна гіпертензія)

Колікваційний некроз (вологий) – розвивається в тканинах зі збільшеною вологістю (тканини мозку) + коли ділянка змертвіння не піддається висиханню, навпаки, просочується рідиною, що веде до швидкого розм’якшення і перетворення її в дрібнозернисту емульсію чи каламутну рідку масу.

Приклади: вогнища омертвіння в ГМ внаслідок закупорки чи спазму мозкових артерій, ішемічний інсульт, пухлини – гліоми, мацерація плоду до початку пологів.

Вторинна коліквація – розм’якшення ділянки сухого некрозу.

Гангрена – некроз тканин, що мають контакт з зовнішнім середовищем. При цьому тканин стають сіро-бурими або чорними. Це пов’язано з перетворенням продуктів розпаду білка і кров’яних пігментів в сульфід заліза. Гангрена може розвиватися в різних частинах ьіла, у тому числі в легенях, кишківнику, матці.

Три різновиди: суха, волога, газова, пролежень, секвестр.

Суха гангрена (муміфікація) – ровзивається у випадку, коли змертвіла тканина під дією повітря висихає і ущільнюється. Суха гангрена з’являється там, де мало вологи. Приклад: суха гангрена стопи при атеросклерозі, змертвіння пуповинного канатика у новонародженого, гангрена при відмороженні кінцівок.

Макроскопічно: мертва тканина обмежується від здорової демакраційною лінією – реактивне запалення, границя між здоровою і змертвілою частиною

Мікроскопічно: ділянки некрозу, демакраційна зона представлена лімфоїдним інфільтратом та поступовим збільшенням кількості еритроцитів.

Волога гангрена – виникає при дії гнилісних мікроорганізмів.

Макроскопічно: тканини набухлі, ушкоджена ділянка збільшена, набрякла, має зловонний запах, демакраційна зона не виявляється.

Мікроскопічно: -//-

Зустрічається в легенях, кишківнику, матці.

Газова гангрена – різновид вологої – самостійне інфекційне захворювання, яке розвивається при інфікуванні загиблої тканини анаеробними бактеріями з групи клостридій.

Макроскопічно: збільшені органи, набряклі, характерний запах, наявність в тканині міхурців (виділення сірководню – особливість Клостридії welchii)

Мікроскопічно: масивний некроз, деривати гемоглобіну, лецитин, тирозин, кристали жирних кислот, ряд інших продуктів розпаду тканин (всмоктуючись можуть викликати токсичне смертельне отруєння)

Пролежень – різновид сухої чи вологої гангрени. Виникає внаслідок трофоневротичних і ішемічних порушень із-за тиску.

Секвестр – ділянка мертвої тканини, що не піддається аутолізу, заміщується сполучною тканиною і вільно розташований біля живих тканин. Виникають у кістках при остеоміеліті. Навколо секвестра утворюється секвестральна капсула і порожнина, заповнена гноєм.

Різновид – мутиляція (самоампутація) – відторгнення кінцевих фаланг пальців.

Жировий (ферментативний) некроз – розвивається при гострому панкреатиті внаслідок дії ліпаз підшлункової залози. Ділянки називаються - стеатонекрози або стеаринові бляшки. Мають вигляд різних розмірів і форми вогнищ блідо-жовтого кольору, щільної чи замазкоподібної консистенції.

Інфаркт – судинний некроз. Див. питання нижче.

Значення. Розвиток некрозу нерідко призводить до смерті. В результаті некрозу можливі такі ускладнення як гнійне розплавлення вогнища змертвіння, кровотеча, сепсис. Залишкові явища некрозу наприклад кисти в ГМ, кардіосклероз, супроводжуються паралічами, серцевою недостаністю.

Наслідки: несприятливі – гнійне розплавлення некротизованої тканини, секвестрація, мутиляція. Сприятливі – організація чи рубцювання (заміщення некрозу сполучнотканинною тканиною) інкапсуляція (обмеження некрозу сполучнотканинною капсулою), петрифікація (дистрофічне звапнування), осефікація – поява в ділянці некрозу кісткової тканини (рідке явище, вогнища Гона – загоєні вогнища первинного тб), утворення кисти.

Особливості некрозу дитячого віку.

Трофоневротичні некрози частіше за все зустрічаються у дітей. Недотримання уваги до дітей раннього віку може спричиняти у них пролежні. Відбувається спазматичне скорочення стінок судин і порушується кровопостачання, що призводить до некрозу.

Для дітей раннього віку характерні колікваційні некрози. Часто у дтіей виникає фетальна гідроцефалія, що може призвести до розм’яшення і розвитку некрозу.

Вологий некроз спостерігається в тканинах плода, якщо він гине у порожнині матки до початку пологів і залишається лежати в ній. Плод – мацерат, зміни в тканинах – мацерація.

Некрози пов’язані з розвитком інфекцій, частіше стафілококової природи. Наприклад флегмона новонароджених – гнійно-запальне захворювання, яке характеризується швидким поширенням вогнища ураження і виникненням стадії відторгення – формування некрозу.

У ранньому віці із-за недорозвиненої ССС можуть бути ділянки порушення кровопостачання. Найбільш характерним проявом наявності некрозу у дітей є хвороба Пертеса. При цій хворобі внаслідок недостатнього кровотоку відбувається руйнування голівки стегнової кістки, що поступово призводить до асептичного некрозу. При наявності консервативного лікування кісткова структура стегнової кістки відновлюється