188. Доброякісні і злоякісні пухлини з кісткової тканини. Назви, морфологічні особливості, найчастіша локалізація.

ОСТЕОМА — доброякісна, може розвиватись як в трубчастих, так і в губчастих кістках,частіше в кістках черепа.Позакісткова остеома може виникати в язиці та молочній залозі. Розрізняють губчасту(побудована з хаотично розташованих кісткових балочок, між якими в різній кількості розростається сполучна тканина) та компактну(являє собою масив кісткової тканини, але не має звичайної остеоїдної структури) остеому.

ДОБРОЯКІСНА ОСТЕОБЛАСТОМА — складається з дрібних остеоїдних і частково обвапнених кісткових балок, які анастомозують між собою; між балками багато судин і клітинно-волокнистої тканини з багатоядерними остеокластами.

ОСТЕОСАРКОМА — злоякісна, багатої вкрай атиповими клітинами остеобластичного типу з великою кількістю мітозів, а також з примітивної кістки. Вз алежності від переваги кісткоутворення або кісткоруйнування виділяють остеобластичну і остеолітичну форми остеосаркоми.

189. Пухлини із меланінутворюючої тканини. Невус. Визначення. Класифікація.

НЕВУСИ зустрічаються в шкірі,частіше на обличчі, тулубі у вигляді вибухаючих утворень темного кольору. Розрізняють: пограничний, внутрішньодермальний, складний(змішаний), епітеліоїдний, або веретеноклітинний(ювенільний), голубий. ПОГРАНИЧНИЙ — представлений гніздами невусних клітин на межі епідермісу та дерми. ВНУТРІШНЬОДЕРМАЛЬНИЙ — побуд.з гнізд і тяжів невусних клітин, які розташовані тільки в дермі; в неіусних клітинах багато пігменту меланіну. СКЛАДНИЙ — має риси як пограничного, так і внутрішньодермального. ЕПІТЕЛІОЇДНИЙ — склад. з веретеноподібних і епітеліоїдних клітин з світлою цитоплазмою, характерні багатоядерні гігантські клітини, меланіну мало або зовсім відсутній. ГОЛУБИЙ НЕВУС — часто у людей віком 30-40 років в дермі сідниць і кінцівок. Новоутворення має вигляд вузлика з голубуватим відтінком, склад.з проліферуючих меланоцитів, які проростають в підшкірну клітковину.Іноді має рецидиви.

МЕЛАНОМА — злоякісна пухлина, розвивається в шкірі, пігментній оболонці ока, оболонках мозку, мозковому прошарку надниркових залоз, рідко — в слизових оболонках. Розвиток меланоми можливий і з невуса. Має вигляд бурої плями з рожевими або чорними вкрапленнями(поверхнево-розповсюджена меланома); синьо-чорного м’якого вузла або бляшки(вузлова форма меланоми). Вона склад.з веретеноподібних або поліморфних, потворних клітин. В цитоплазмі більшості з них знаходиться меланін жовто-бурого кольору. В пухлині багато мітозів, можливі крововиливи та некроз пухлинних клітин. При розпаді пухлини в кров проникає значна кількість меланіну і промеланіну, що може супроводжуватися меланінемією і меланінурією. Меланома рано дає як гематогенні, так і лімфогенні метастази.

190.Диспластичний (атиповий) невус, морфологічна характеристика, значення.

Атипові невуси - це доброякісні меланоцитарні утворення з нерівними і нечіткими межами, нерівномірним забарвленням зазвичай коричневих і світло-коричневих відтінків, плямистим або папульозним компонентами. Пацієнти з атиповими невусами мають підвищений ризик розвитку меланоми. (немає нічого про цей невус)

Диспластичний невус - атопічний невус, невус Кларка, передраковий ураження шкіри приводить до розвитку меланоми. Частота поширення становить близько 5%. Зустрічається у всіх вікових категоріях. Вражає шкіру не піддану інсоляції (верхні кінцівки, тулуб, сідниці, шкіра молочних залоз). Як правило одиночне щільне утворення, але бувають і множинні, плоскої форми. Зазвичай неправильної форми, нечіткі межі, нерівномірної пігментації, зустрічаються ділянки від світло-сірого до коричневого відтінку. Мимовільна інволюція не зустрічається. При гістологічному дослідженні виявляють тріаду ознак: дисплазія і проліферація меланоцитів; реактивні зміни епідермісу (акантоз і потовщення шару); реактивна лимфоцитарно-плазмоцитарна інфільтрація дерми. Дисплазія меланоцитів епідермісу ділиться на три ступені: 1) перша ступінь характеризується розташуванням у вигляді ланцюжка меланоцитів в базальному шарі з різко вираженою клітинною атиповою формою; 2) друга ступінь характеризується утворенням осередкового скупчення меланоцитів в тяжах акантоза епідермісу з формуванням так званих Ластівчине гнізд або медових сот; 3) третя ступінь дисплазії меланоцитів характеризується поєднанням гнізд меланоцитів, при цьому вони займають нижні шари епідермісу з наростанням атипии клітин. Третю ступінь дисплазії меланоцитів необхідно диференціювати з першим рівнем інвазії меланоми. Диспластичний невус відрізняється відсутністю інфільтративного росту меланоцитів в верхні шари епідермісу. Біологічне значення диспластических невусів до теперішнього часу є предметом триваючих дискусій. Безсумнівно, що наявність диспластичних невусів є маркером підвищеного ризику злоякісної меланоми шкіри. Роль цих невусів як безпосередніх попередників меланоми не так однозначна. Можливо, що і біологічна роль цих невусів полягає не в їх безпосередній трансформації в меланому, а в їх асоціації з підвищеним ризиком меланоми.