113. Етіопатогенетичні фактори, що ведуть до розвитку проліферативного запалення.

Хронічне запалення виникає за таких умов:

• Персистентні інфекції, збудниками яких слугують мікобактерії, певні віруси, грибки й паразити, що часто спричиняють імунну реакцію, яку називають гіперчутливість сповільненого типу. Інколи загальна відповідь набуває особливої картини, що має назву гранульоматозного запалення. В інших випадках гостре запалення, яке не регресувало, переходить у хронічне запалення.

• Хвороби гіперчутливості. Хронічне запалення відіграє важливу роль у груп захворювань, спричинюваних надмірною і невідповідною активацією імунної системи. При аутоімунних хворобах власні антигени зумовлюють нескінченну імунну реакцію, що призводить до хронічного запалення й ураження тканин. При алергійних хворобах хронічне запалення виникає внаслідок надмірної імунної відповіді проти багатьох чинників із навколишнього середовища.

• Тривалий вплив потенційно токсичних чинників - екзогенних/ендогенних. Прикладом екзогенного чинника - мікрочастки кремнію діоксиду - його тривале вдихання призводить до запального захворювання легень - силікоз. Атеросклероз - це хронічний запальний процес, який уражує стінку артерій; індукується надмірним синтезом і відкладанням у тканинах нах ендогенного холестерину та інших ліпідів.

114. Прояви хронічного запалення. Мононуклеарний інфільтрат (склад, механізми утворення). Макрофаг, як представник системи мононуклеарних фагоцитів, його трансформація та роль у хронічному запаленні.

Мононуклеарний інфільтрат складається із макрофагів, лімфоцитів, плазматичних клітин та інших лейкоцитів.

Макрофаги утворюються із гемопоетичних стовбурових клітин у кістковому мозку. Циркулюючі клітини такого походження називають моноцитами. За нормальних умов макрофаги дифузно розміщені в інтерстицій органів і тканини. Окрім того, вони локалізуються у специфічних ділянках печінки (клітини Купффера), селезінки й лімфатичних вузлів (фолікулярні дендритні клітини), ЦНС (клітини мікроглії) і легень (альвеолярні макрофаги). Разом ці клітини складають систему мононуклеарних фагоцитів (старіша назва - ретикулоендотеліальна система).

При запальній реакції з клітин-попередників у кістковому мозку утворюються моноцити, які надходять у кров, мігрують у тканини і диференціюються у макрофаги.

Існують два основні шляхи активації макрофагів - класичний та альтернативний.

• Класичний шлях може індукуватися мікробними продуктами, такими як ендотоксини і сигналами, отриманими від Т-лімфоцитів ( IFN-ү), при імунних відповідях. Класично активовані макрофаги продукують NO й АФК і стимулюють дію лізосомальних ферментів. Ці макрофаги важливі при захисті організму від мікробів та при багатьох запальних реакціях.

• Альтернативний шлях індукується іншими цитокінами, ніж IFN-ү, зокрема IL4 IL-13, що продукуються Т-лімфоцитами й іншими клітинами. Альтернативно активовані макрофаги не е мікробіцидними, їх основна функція полягає в репарації тканин. Вони секретують фактори росту, які сприяють ангіогенезу, активують фібробласти й стимулюють синтез колагену.

Макрофаги також відповідають за ушкодження тканин при хронічному запаленні. Дві функції макрофагів є основними для розвитку та персистенції хронічного запалення й ушкодження тканин, яке його супроводжує:

• Секреція медіаторів запалення, такі як цитокіни (TNF, IL-1, хемокіни тощо) й ейкозаноїди.

• Макрофаги виявляють антигени до Т-лімфоцитів і відповідають на сигнали від Т-клітин, у такий спосіб створюючи петлю зворотного зв'язку, який необхідний для захисту від багатьох мікробів за допомогою опосередкованих клітинами імунних відповідей.