80. Лімфорея: визначення, класифікація (зовнішня та внутрішня: хільозний асцит, хілоторакс), морфологічна характеристика. Значення порушення лімфообігу.

Лімфорея – це витікання лімфи з просвіту лімфатичних судин. Розрізняють:

Зовнішню – коли лімфа витікає в навколишнє середовище;

Внутрішню – коли лімфа проникає в тканини або порожнини тіла.

З внутрішньою лімфореєю пов’язані розвиток хільозного асциту – накопичення лімфи в черевній порожнині при застої лімфи в органах черевної порожнини, або ушкодженні лімфатичних судин кишок або брижі (хільозна рідина з високим вмістом жирів, на вигляд біла, схожа на молоко) і хілотораксу – накопичення лімфи в плевральній порожнині при пошкодженні іх стінок.

81. Кровотеча (геморагія) і крововилив: визначення, класифікації, значення. Термінологія, яка вживається для опису різних видів кровотеч та крововиливів.

Кровотеча (haemorrhagia) – це вихід крові із просвіту судин або з серця в навколишнє середовище (зовнішня) або порожнини тіла (внутрішня).

Класифікації кровотеч

Стосовно зовнішнього середовища:

Зовнішні кровотечі : носова (epistaxis), легенева (кровохаркання) (haemoptoe), криваве блювання (блювота «кавовою гущею» - haemotemesis), кров у випорожненнях (maelena), маткова (metrorhagia)

Внутрішні: гемоперикард (накопичення крові в порожнині осердя), гемоперитонеум ( -//- черевної порожнини), гемоторакс ( -//- плеври), гемартроз ( -//- порожнину суглоба).

Анатомічна: артеріальна, венозна, капілярна, паренхіматозна і змішана кровотеча.

За тривалістю: гостра і хронічна.

Якщо при кровотечі кров накопичується у тканинах, то говорять про крововиливи. Види крововиливів:

• Гематома – скупчення згорнутої крові у тканині з порушенням її цілісності

• Геморагічне просочування (інфільтрація) – скупчення згорнутої крові у тканині при збереженні тканинних елементів

• Синці (екхімози) – площинні крововиливи, наприклад у шкірі, слизових оболонках

• Петехії – дрібні крапкоподібні крововиливи.

Для опису різних видів крововиливів спочатку визначають вид, точну анатомічну локалізацію, потім розміри, форму ( найчастіше описують як геометричні фігури) і колір відповідно до кольорів спектра сонячного світла (фіолетовий, синій, блакитний, жовтий, помаранчевий, зелений, червоний) та його відтінків (світло-синій, темно-синій тощо) або комбінації їх чи відтінків (світло-синьо-фіолетовий, темно-синьо-фіолетовий з блакитним відтінком тощо).

Для опису кровотеч застосовують вище перераховані класифікації + об’єм дефіциту ОЦК.

82. Плазморагія: визначення, причини, механізм розвитку, морфологічна характеристика.

Плазморагія – вихід плазми за межі кровоносного русла, що призводить до плазматичного просочування стінки судини і розвитку в ній дистрофічних змін аж до фібриноїдного некрозу.

Причини: нервово-судинні порушення (спазм) – гіпертонічна хвороба, тканинна гіпоксія - декомпенсовані вади серця, імунопатологічні - аутоімунні реакції, збільшення в крові вазоактивних речовин (серотонін, гістамін) - інфекційні, інфекційно-алергічні хвороби, накопичення грубодисперстних білків, ліпопротеїдів – атеросклероз.

Проявляється, пошкодженням  ендотеліоцитів, порушенням цілостності базальної мембрани, набряком. Наслідком плазморагії є  порушення транскапілярного обміну, розвиток фібриноїдного некрозу, гіалінозу і склерозу.