77. Морфологія стадій набряку легень при гострій серцевій недостатності.

Гостра лівошлуночкова недостатність і (або) лівого передсердя клінічно проявляється серцевою астмою і набряком легень.

Набряк легень – найтяжча форма цієї патології, в основі якого лежить гостре порушення скорочувальної здатності міокарда лівого шлуночка і (або) лівого передсердя, що веде до застою крові в малому колі кровообігу.

Виділяють чотири стадії набряку легень:

Стадія I: Спочатку є тільки інтерстиціальний набряк легенів. У міру зниження розтяжності легенів виникає тахіпное

Стадія II: Рідина заповнює інтерстиціальний простір легенів і починає надходити в альвеоли, спочатку накопичуючись в кутах між межальвеолярной перегородками (серповидное наповнення). Газообмін практично не порушений.

Стадія III: Багато альвеоли заповнені рідиною і вже не містять повітря. Особливо багато альвеол заповнене рідиною в нижчерозташованих ділянках легень.

Стадія IV: Рідина не тільки заповнює альвеоли, але й поширюється по дихальних шляхах у вигляді піни. Є виражені порушення газообміну, зумовлені внутрілегочним шунтуванням і обструкцією дихальних шляхів. Виявляють тяжку гіпоксемію і прогресуючу гіперкапнію.

78. Недостатність лімфообігу: причини, класифікація, морфологічні прояви.

Види недостатності лімфообігу:

Механічна – виникає під впливом факторів, які можуть бути перешкодою для току лімфи і спричиняють її застій (закупорка лімфатичних судин, блокада Лімфатичних Вузлів, видалення грудної протоки або ЛВ, недостатність клапанів лімфатичних судин).

Динамічна – з’являється внаслідок посиленої фільтрації у капілярах, при цьому лімфатичні судини не в змозі видалити набрякову рідину з інтерстицію.

Резорбційна – внаслідок змін біохімічних або дисперсних властивостей тканиннних білків або зниження проникності лімфатичних капілярів, що призводить до застою рідини у тканинах.

Морфологічні прояви недостатності лімфообігу характерні незалежно від форми, до них відносять: застій лімфи і розширення лімфатичних судин; розвиток колатерального лімфообігу і перебудова лімфатичних капілярів і судин; утворення лімфангіектазій; розвиток лімфедеми, стаз лімфи і уторення коагулянтів з білків плазми (тромбів); лімфорею (хілорею); утворення хільозного асциту, хілотораксу.

79. Лімфедема: визначення, класифікація (гостра та хронічна, загальна та реґіонарна), морфологічна характеристика. Лімфостаз, слоновість.

Лімфедема – лімфогенний набряк, що з’являється у стадії декомпенсації недостатності лімфообігу. В ряді випадків виникає гостро, однак частіше хронічна. І гостра і хронічна можеть бути як загальними так і місцевими (регіонарними).

Гостра загальна лімфедема (виникає наприклад при двосторонньому тромбозі підключичних вен), при підвищенні венозного тиску у порожнинних венах в грудній протоці розвивається ретроградний застій, який розповсюджується аж до лімфатичних капілярів.

Хронічна загальна лімфедема – закономірна при хронічному венозному застої .

Гостра місцева лімфедема – виникає при обтураціїї відвідних лімфатичних судин, або стисненні, при гострому лімфаденіті, екстирпації ЛВ і судин.

Хронічна місцева лімфедема поділяється на:

• Природжену – пов’язана з гіпо- або анаплазією лімфатичних судин нижніх кінцівок.

• Набуту – розвивається у зв’язку із стисненням або запустінням лімфатичних судин, хронічним запаленням, склерозом бо видаленням значної групи ЛВ, тромбозом вен, тромбофлебітом.

Хронічний застій лімфи призводить до гіпоксії тканин, тому має слерогенний вплив, тканина (частіше всього шкіра і підшкірна клітковина кінцівок) збільшується в об’ємі, стає твердою, втрачає попередні форму і вигляд – виникає так звана слоновість.