300. Ангіни: визначення, етіологія, патогенез. Класифікація, патологічна анатомія і диференціальна діагностика різних форм. Ускладнення ангін.

Ангіна-запалення обох піднебінних мигдаликів, слизової оболонки горла, лімфаденоїдного глоткового кільця, яке спричинюють різні мікроорганізми, здебільшого стрептокок, тоді такий гострий тонзиліт називають бактеріальним.

Етіологія-Бета-гемолітичний стрептокок групи А.

Деякі віруси.

Грибки роду Candida.

Дифтерія.

Кір.

Туляремія.

Фарингіти, які пов'язані із захворюваннями, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ).

Гострий тонзиліт/фарингіт на тлі ВІЛ-інфекції

Гонорея

Хламідіоз

Патогенез-

За характером змін мигдаликів розрізняють:

Катаральну (почервоніння та набряк слизової оболонки мигдаликів без утворення нашарувань — т. з. нальотів)

Фолікулярну (запальний процес перебігає в глибині мигдалика, фолікули якого нагноюються, гноячки нагадують картину «зоряного неба»)

Лакунарну (нальоти утворюються в лакунах, тобто заглибленнях мигдаликів, що схоже на дифтерію)

Флегмонозну (нагноєння мигдаликів поширюється на сусідні тканини).

Некротично-виразкову (утворення поверхневих виразок)

Ангіна Симановського-Плаута-Венсана (як самостійна нозологічна форма)

Катаральна ангіна характеризується гіперемією і набряком мигдаликів, піднебінних дужок та язичка.

Нагноєння лімфатичних фолікулів на поверхні мигдаликів, про що свідчать виникнення дещо піднятих субепітеліальних абсцесів жовто-білого кольору, є ознакою фолікулярної ангіни. Якщо в лакунах піднебінних мигдаликів накопичується гній у вигляді жовто-білих пробок або нальоту, то говорять про лакунарну ангіну. Частіше ці дві форми поєднуються.

При некротично-виразковій ангіні на мигдаликах виявляють некротичні ділянки темно-сірого кольору, після відшарування яких утворюється глибокий дефект слизової оболонки з бугристим дном Крім піднебінних мигдаликів можуть уражатись інші утворення лімфатичного глоткового кільця — язиковий мигдалик, лімфоїдна тканина задньої стінки глотки (бокові валики) і гортані Для діагностики ангін цієї локалізації вдаються до фарингоскопії або огляду за допомогою гортанного дзеркальця.

Як самостійна нозологічна одиниця описана ангіна Симановського-Плаута-Венсана. Спричинюють її Вас. fusiformis і Sp. buccalis. Характерними для неї є слабкі явища загальної інтоксикації і розвиток однобічного некротично-виразкового тонзиліту. На фоні незначної гіперемії і набряку мигдалика виявляють сірувато-білий наліт, дещо піднятий над поверхнею; він легко знімається шпателем, відкриваючи кровоточиву виразку з гладким дном. Наліт має схильність до поширення, досить швидко з'являється знову після зняття. З 4-5-го дня від початку захворювання він самостійно відшаровується і відбувається поступова епітелізація виразкової поверхні. Хвороба триває від 7—10 днів до кількох тижнів.

Дифдіагностика-Болі в горлі нерідко бувають і при ГРВІ, особливо аденовірусного походження, але при цьому порівняно рідко збільшуються лімфовузли. Сильне запалення мигдалин і стійке збільшення лімфовузлів є одним з основних симптомів інфекційного мононуклеозу, що можна підтвердити розгорнутим аналізом крові.

Ускладнення-Серед ускладнень ангіни слід назвати міокардити: ревмокардит та ендокардит (розвивається у 10 % хворих, які не лікувалися), тонзилярний, паратонзилярний, парафарингеальний та заглотковий абсцеси, отит, запалення придаткових пазух носа, гнійне запалення шийних лімфовузлів, набряк гортані, запалення нирок та ін.

Можуть розвинутись хронічний тонзиліт, метатонзилярні захворювання — ревматизм, гломерулонефрит, ревматоїдний артрит, геморагічний васкуліт, сепсис.

301. Езофагіт. Визначення, причини, класифікація, морфологічна характеристика. Стравохід Барретта. Розриви слизової оболонки стравоходу (синдром Мелорі-Вейса). Причини, патоморфологія, клінічне значення.

ЗапалНеня слизової стравоходу

Причини

Рефлюкс, хімічний опік, механічна травма, інфекції

Морф характеристики

Катаральна форма-Характеризується гіперемією і набряком слизової оболонки стравоходу. Найбільш поширена форма езофагіту.

Набраковав-Характеризується гіперемія і набряком слизової оболонки стравоходу. Найбільш поширена форма езофагіту.

Ерозивно форма Найчастіше розвивається при гострих інфекційних хворобах і дії на стінку стравоходу подразнюючих речовин.

Геморагічна форма розвивається при Деяких інфекційних та вірусних хворобах (наприклад, при висипному епідемічним тифі, грипі).

Псевдомембранозная форма Спостерігається при дифтерії, скарлатини. При цій формі фібринозний ексудат не спаяні з підлеглою тканинами.

Ексфоліативна форма Спостерігається при дифтерії, скарлатини. При цій формі фібринозний ексудат міцно пов'язаний з підметом тканинами.

Некротична форма Зустрічається при важкому перебігу інфекційних хвороб, таких, як кір, скарлатина, черевний тиф і ін., А також при кандидозі, агранулоцитозе, супроводжується утворенням глибоких виразок.

Флегмонозна форма Утворюється в результаті впровадження в стінку стравоходу інфікованого инородно тіла, процес може поширитися вздовж стравоходу і в сторону середостіння.

Гострий езофагіт розвивається внаслідок механічного та термічного пошкодження слизової оболонки стравоходу, а також при деяких інфекційних хворобах.

Хронічний езофагіт може бути виходом гострого, в інших випадках він супутній місцевим ураженням, наприклад при грижі стравохідного отвору діафрагми.

Стравохід Барретта - це стан, при якому в слизовій оболонці стравоходу виявляється нехарактерний для норми циліндричний епітелій замість плоского багатошарового

Синдром Меллорі - Вейса є непенетрірующіе розриви слизової оболонки дистального відділу стравоходу і проксимального відділу шлунка, викликані блювотою, позивами на блювоту або гикавкою.