292. Захворювання периферичних нервів і парагангліїв. Ушкодження периферичних нервів. Дегенеративні зміни в периферичних нервах. Периферичні невропатії. Діабетична, уремічна і інша форми невропатій.

Невропатія (неврит) – це ураження периферичногор нерву чи Корінця. Морфологічним субстратом ураження периферичної нервової системи частіше є не запальний процес, а дистрофічні зміни волокон оболонок та інтерстиціальної сполучної тканини.

Ураження периферичного нерва (мононевритичний синдром).

Ураження периферичного нерву викликає рухові, чутливі і вегетативні розлади, оскільки більшість нервів є змішаними. Виникає периферичний параліч: у відповідних м’язах розвивається атрофія, за рахунок переродження м’язевих волокон, зникають рефлекси, в автономній зоні ураженого нерва відмічаєтся анестезія та біль в місці ураження нервового стовбуру, чи його болючість при пальпації.

3. Діабетична

Виникає майже у 90% хворих на цукровий діабет;- іноді симптоми поліневропатії можуть передувати проявам самого цукрового діабету; чинником виникнення поліневропатії є ішемія, гіпоксія, метаболічні зрушення. У зв”язку з дефіцитом інсуліну орушується використання глюкози периферичними нервами. Внаслідок порушення гліколізу накопичується надлишок піровиноградної та молочної кислот, змінюється процес фосфорилювання тіаміну.Клініка. Початковими симптомами поліневропатії є оніміння, болі, “неприємні відчуття” в кінцівках,частіше в ногах. Бувають вваріанти перебігу коли домінують рухомі розлади- слабість в ногах. Об2єктивно знаходять зниження колінних та ахілових рефлексов, поліневритичний тип розладу чутливості. Досить часто бувають трофічнірозлади в ногах. Часто уражаються черепні нерви /мононевропатії ІІІ, VІІ пар

293. Хвороба Педжета. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення.

1.Хронічне захворювання кісткової тканини, яке найчастіше зустрічається у людей похилого віку і призводить до деформації, ослаблення кістки черепа, хребта, а також тазових і довгих трубчастих кісток. Захворювання підсилює метаболізм кісток, що призводить до розм’якшення і порушення їх будови: на рентгенограмі з’являються склеротичні бляшки. Хвороба може протікати безсимптомно або призводити до поступового розвитку болю, деформації кісткової тканини і підвищеною схильності до переломів. У медицині хворобу Педжета називають як деформуючий остеїт (osteitis deformans), Paget's disease.

294. Фіброзна дисплазія. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення.

Фіброзна дисплазія (ФД) — доброякісне медулярне або кортикальне фіброзно-кісткове ураження, яке може втягувати одну або кілька кісток. Поступовий ріст патологічної тканини осередку ФД призводить до кістоутворення, патологічних переломів, рецидивів після неповного видалення, дуже рідко — малігнізації у напрямку фібросаркоми або остеосаркоми

295. Остеомієліт. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення.

Остеомієліт (osteomyelitis) – захворювання, що характеризується запаленням всіх елементів кістки. Термін «остеомієліт» дослівно означає запалення кісткового мозку. Однак він неточний: уражується не лише кістковий мозок, але й компактна частина та окістя. Проте більш правильний термін «паностит» не знайшов широкого застосування в літературі.

Класифікація.

1. За етіологією – неспецифічний, специфічний (туберкульозний, сифілітичний, лепрозний, бруцельозний та ін.).

2. В залежності від шляхів проникнення інфекції – гематогенний (ендогенна мікрофлора гематогенно проникає в кісту), негематогенний (екзогенна мікрофлора по контакту проникає у кісткову тканину):

• посттравматичні: після перелому, вогнепального поранення, післяопераційний, пострадіаційний;

• остеомієліт, що виникає при переході гнійного запалення на кісту per continuitatem з прилеглих до кісти тканин.

3. За клінічним перебігом: гострий, хронічний, первинно- хронічний, атиповий.

4. В залежності від клінічних проявів, швидкості розвитку патологічного процесу і поширеності гнійних вогнищ розрізняють (Краснобаев) -генералізовані форми (токсична або септицемічна, септикопіємічна або тяжка), місцева форма.

5. За типом ураження і локалізацією (Ковальчук В.І., 1998) – метаепіфізарний, метафізарний, метадіафізарний.

6. За стадією перебігу (Ковальчук В.І., 1998) інфільтративна (серозного просякання), внутрішньокістковий абсцесс, підокістна флегмона (гнійний артрит), м'якоткан.инна флегмона