4. Усi колективнi I державнi сiльськогосподарськi пiдпри-

И ємства, кожне селянське (фермерське) господарство i кожний

громадянин як працiвник сiльського господарства зобовяза-

ний сплачувати державi податки i податковi платежi. Цей

обовязок закрiплено в ст. 67 Конституцiї України. Одержанi

й порядку оподаткування суми призначенi для поповнення

держашюго бюджету. Види, порядок i розмiри податкiв та

збори визначенi вiдповiдними законами. Аграрнi товарови-

робники, їхнi працiвники - члени колективних сiльськогос-

подарських пiдприємств i трудiвники державних пiдприємств,

селянськi (фермерськi) господарства та iншi громадяни в

обовязковому порядку сплачують податок на прибуток пiд-

приємств i органiзацiй - 23,1%, податок на додану вартiсть -

21,6%, Акцизний збiр - 1,9%, податок з громадян - 7,7%.

Податки - найбiльш iстотний i вирiшальний засiб регулю-

вання економiчних вiдносин i iнтересiв держави, важливе

джерело коштiв для розвязання соцiальних проблем народу.

Зазначенi особливостi i призначення податкiв надiляють їх

рисами фiскального характеру.

Багаторiчний досвiд використання податкiв i зборiв пiд-

твердив, що податки i збори суспiльство (держава) спроможнi

використовувати як фiнансовий засiб для обмеження або ж

стимулювання окремих видiв суспiльного виробництва, за до-

помогою такого важеля як податки i збори регулювати вiдпо-

вiднi виробничi вiдносини. За умов сiльського господарства

такий податково-фiнансовий важiль застосовується шляхом

зменшення розмiру оподаткування при виробництвi еколо-

гiчно чистої сiльськогосподарської продукцiї, тобто тих про-

_ дуктiв харчування, що вирощуються на лише органiчних доб-

ривах. Цей же засiб, як свiдчить досвiд, застосовується при

ЦВ одержаннi продукцiї високопородного тваринництва, при

впровадженнi посiвiв сортових високоцiнних культур. Лише

стосовно наведених випадкiв пiдставне твердити про стиму-

216

4 "ЯИОiЧоСi

Роздiл X

люючу i регулюючу роль для товаровиробника сiльськогоспо-

дарської продукцiї встановлених державою податкiв i зборiв.

Лише у цьому разi податки i збори пiдставне розглядати еко-

номiчним методом державного управлiння сiльським госпо-

дарством.

б 5. Правовi методи

регулювання сiльського господарства

1. У науцi аграрного права наповненi певним правовим

змiстом поняття методiв аграрного права. Поряд з цим у нiй

розмежовуються правовi методи, властивi правовим методам

регулювання суспiльних вiдносин, що становлять змiст аграр-

них правовiдносин, мають свiй власний предмет, характери-

зуються певними суспiльними правовими ознаками. Такий

своєрiдний метод правового регулювання є властивим i пра-

вовому iнституту аграрного права - державно-правовому ре-

гулюванню сiльського господарства.

Правовi методи регулювання перебувають у прямiй залеж-

ностi вiд тих двох основних складових цього правового iнсти-

туту - державного управлiння сiльським господарством, що

стосується дiяльностi державних сiльськогосподарських пiд-

приємств, та колективних сiльськогосподарських пiдпри-

ємств i приватних селянських (фермерських) господарств.

Змiст i особливостi правових методiв регулювання сiльсь-

кого господарства безпосередньо залежать вiд суспiльного

призначення цiлей, змiсту законiв i пiдзаконнйх (норматив-

но-правових) актiв, що становлять у своїй єдностi джерела аг-

рарного права. Враховуючи недержавний характер колектив-

них сiльськогосподарських пiдприємств i селянських (фер-

мерських) господарств вiдповiдну правову значимiсть при

цьому має юридична сила норм, вмiщених у цих джерелах аг-

рарного права.

У процесi здiйснення державно-правового регулювання дi-

яльностi колективних i державних сiльськогосподарських пiд-

приємств i господарювання селян-фермерiв застосовуються

правовi методи прямого велiння (iмперативу) i метод порад,

рекомендацiй.