I соцiальний стан працiвникiв сiльського господарства, їхня

матерiальна зацiкавленiсть у подальшому розвитку свого пiд-

приємства i товариства, розмiри винагороди за вкладену пра-

цю членiв колективно-кооперативних пiдприємств ВСГК, се-

лянського (фермерського) господарства. В цiлому ж стан гос-

подарського розрахунку має безпосереднє вiдношення до

рентабельностi i прибутковостi господарства як мети пiдпри-

ємницької дiяльностi кожного конкретного господарюючого

субєкта. Кожний з них самостiйно здiйснює свою оператив-

но-господарську дiяльнiсть щодо використання коштiв i за-

безпечення самоокупностi кожної галузi виробництва, додер-

жання оптимально допустимої собiвартостi виробництва

350

Роздiл XVI

кожного виду вироблюваної сiльськогосподарської продукцiї

або ж виду продуктiв переробних пiдприємств.

2. Господарський розрахунок охоплює використання нау-

ково-обгрунтованих обсягiв робочої сили, рацiонального

використання спецiалiстiв, високоврожайних сiльськогоспо-

дарських культур, високопродуктивного тваринництва. Гос-

подарський розрахунок спрямований на забезпечення вико-

ристання найсучаснiших засобiв транспортування сiльсько-

господарської продукцiї, засобiв її зберiгання i схоронностi,

своєчасного i економiчно вигiдного збуту виробленої продук-

цiї, продуктiв її перероблення та iн.

Економiчна ефективнiсть господарського розрахунку пе-

ребуває у прямiй залежностi вiд собiвартостi складової части-

ни (компонентiв) виробництва кожного з видiв сiльськогос-

подарської продукцiї чи видiв продуктiв переробки. Поняття

собiвартостi охоплює вартiсть працi i засобiв на одиницю

продукцiї, вона визначається з урахуванням як виробничих

затрат, так i затрат, що виникають в результатi її реалiзацiї.

При визначеннi виробничої собiвартостi продукцiї включа-

ються всi затрати виробника, повязанi з виробництвом про-

дукцiї. При цьому використовується поняття калькуляцiї, як

засiб визначення собiвартостi продукцiї або одиницi робiт.

Залежно вiд економiчної природи затрати обєднуються в од-

норiднi групи - статтi затрат i розмежовуються на простi i

комплекснi.

При визначеннi собiвартостi сiльськогосподарської про-

дукцiї i продукцiї вироблюваної колективно-кооперативними

I державними пiдприємствами, акцiонерними товариствами I

селянськими (фермерськими) господарствами першорядним

є питання про таку складову собiвартостi сiльськогосподар-

ської продукцiї як вартiсть земельних угiдь, без яких таке ви-

робництво взагалi неможливе. Протягом багатьох рокiв гос-

подарювання колгоспiв i радгоспiв при визначеннi вартостi

вироблюваної ними сiльськогосподарської продукцiї вартiсть

земель не враховувалась, вона не бралась до уваги при визна-

ченнi цiни на усi види сiльськогосподарської продукцiї, пред-

метiв її переробки на продукти харчування, а також як сиро-

вини для легкої промисловостi.

У теоретичному i практичному вiдношеннi при вирiшеннi

питання про собiвартiсть сiльськогосподарської продукцiї не

має значення форма власностi i право власностi на земельнi

Правове регулювання виробнино-господарськоi дiяльностi СГЛ-- 351

дiлянки, що належали i належать нинi КСГП, ДСГП, ВСГК,

АСГТ, селянським (фермерським) господарством i власникам

приватних пiдсобних господарств. У цьому звязку є безпiдс-

тавним твердження про те, що включення вартостi земельних

угiдь при визначеннi вартостi сiльськогосподарської продукцiї

є неможливим без визнання землi товаром, тобто обєктом

права купiвлi-продажу i права закладу при одержаннi кредиту.

При застосуваннi господарського розрахунку i використаннi

економiчної категорiї собiвартостi i рентабельностi є реально

можливим, доцiльним i суспiльне необхiдним використання

вартостi землi як засобу сiльськогосподарського виробництва.

Лише за цiєї умови господарський розрахунок стане повним i

неформальним.

У виробничо-господарськiй дiяльностi сiльськогосподар-

ських пiдприємств значне мiсце належить мясо-молочному

тваринництву. Протягом багатьох рокiв воно забезпечувало

потреби країни у цих продуктах харчування. Йому належить

важлива роль у господарському розрахунку пiдприємства, у

визначеннi собiвартостi цього виду продукцiї, рентабельностi

тваринницьких ферм. Як i в попереднi роки, а особливо за су-

часних умов наведенi питання є надзвичайно складними як

для кожного пiдприємства, так i для всiєї тваринницької га-

лузi. Перш за все звертає на себе увагу невiдповiднiсть мiж со-

бiвартiстю виробництва молока i мяса i цiнами, за якими

КСГП, ВСГК, ДСГТ, ДСГП реалiзують цi продукти; невiдпо-

вiднiсть мiж цiнами, за якими господарства закуповують ком-

бiкорми; виходячи iз сучасних цiн на пально-мастильнi мате-

рiали для господарства є значними витрати на виробництво

власних кормiв для худоби. Внаслiдок таких обставин у знач-

нiй частинi господарств тваринницька галузь є збитковою,

про її рентабельнiсть, а тим бiльше про прибутковiсть i гово-

рити не доводиться.

Негативний вплив на реалiзацiю господарського розрахун-

ку, собiвартiсть вироблюваної сiльськогосподарської продук-

цiї мають цiни на мiнеральнi добрива, отрутохiмiкати, пести-

циди, вартiсть агрохiмiчного i ремонтно-технiчного обслуго-

вування пiдприємств.

Сучасне скрутне економiчне становище сiльськогосподар-

ських пiдприємств призвело до порушення вимог аграрного

законодавства стосовно оплати працi членiв КСГП, як тих,

що iснують з часу колективiзацiї, так i тих, що створенi на ба-

352 Роздiл ХУГ

зi радгоспiв. У переважнiй бiльшостi КСГП оплата працi є

низькою, видається не регулярно, з великою затримкою. Рi-

вень винагороди є довiльним, нормативи Положення про оп-

лату працi не дотримуються. Наведене є також однiєю з iстот-

них причин недодержання i неможливостi дотримуватися

господарського розрахунку у пiдприємствi i рентабельностi

галузей сiльського господарства i пiдприємства в цiлому.

3. У значнiй чистинi колгоспiв України ще в роки, що пе-

редували проголошенню її незалежностi, був поширений про-

гресивний досвiд внугрiшцьобригадного господарського роз-

рахунку. За цих умов виробничо-господарський структурний

пiдроздiл користувався майном на засадах права повного гос-

подарського вiдання, мав вiдповiдний склад працiвникiв, якi,

будучи членами колективного пiдприємства, становили осо-

бовий склад цього пiдроздiлу, їм належали вiдповiднi права

органу, самоврядування. Мiж виробничими структурними

пiдроздiлами вiдбувались вiдповiднi виробничо-господарськi

стосунки, застосовувалась система розрахункiв чеками.

На вiдмiну вiд самих субєктiв пiдприємництва (колектив-

них сiльськогосподарських пiдприємств, спiлок селян, акцiо-

нерних товариств, державних сiльськогосподарських пiдпри-

ємств тощо) як юридичних осiб, що дiють на засадах повного

госпрозрахунку, їхнi структурнi виробничi пiдроздiли госпо-

дарюють на принципах внутрiшньогосподарського розрахун-

ку. Вони використовують рiзнi його форми, правове закрiп-

лення яких залежить вiд юридичного статусу госпрозрахунко-

вої ланки. В основi останнього лежать повноваження право-

субєктностi, яка характеризує госпрозрахункову ланку у

сферi виробничо-господарських вiдносин. Структурнi вироб-

ничi пiдроздiли господарюють на принципах внутрiшньогос-

подарського розрахунку, який доповнює повний госпрозраху-

нок. Вiн обєднує планування та облiк, оперативний конт-

роль i аналiз, матерiальну заiнтересованiсть i вiдповiдальнiсть

за певну дiлянку роботи. Його впровадження забезпечує орга-

нiзацiйно-господарську самостiйнiсть при виробництвi про-

дукцiї, пiдвищеннi її якостi та зниженнi собiвартостi, розподi-

лi доходiв, використаннi внутрiшнiх резервiв виробництва,

порiвняннi затрат i результатiв виробництва, створеннi для

всiх госпрозрахункових ланок однакових економiчних умов.