7. Статут визначає цивiльно-правову правосубєктнiсть ра-

ди, як-от: можливiсть виступати учасником цивiльно-право-

вих вiдносин, набувати майнових i немайнових прав, пред-

ставляти i захищати свої законнi iнтереси та законнi iнтереси

пiдприємств у державних органах i громадських органiзацiях.

Всеукраїнська рада колективних сiльськогосподарських

пiдприємств є субєктом права власностi. Зокрема, вона має у

власностi кошти, в тому числi валютнi, та iнше майно, необ-

хiдне для здiйснення її статутної дiяльностi. Радi як представ-

ницькому органовi, за правом власностi належать також кош-

ти й iнше майно, передане їй пiдприємствами або державою.

Роздiл XV

УПРАВЛiННЯ ДЕРЖАВНИМ

СiЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ПiДПРИ¦МСТВОМ

1. Характеристика управлiння державним

сiльськогосподарським пiдприємством

1. У загальному планi соцiальне управлiння розглядається

як дiяльнiсть держави, її органiв, недержавних субєктiв уп-

равлiнської дiяльностi, що спрямована на органiзацiю соцi-

альних i виробничих процесiв, виконання завдань i функцiй

обєкта управлiння. За допомогою управлiння забепечується

узгодженiсть мiж iндивiдуальними дiями, роботами; цiлеспря-

мований вплив на осiб, котрi цi дiї, роботи виконують.

Управлiння сiльським господарством i державними сiльсь-

когосподарськими пiдприємствами, здебiльшого радгоспами,

належить до одного з видiв соцiального управлiння. Йому

притаманнi бiльшiсть тих же принципiв, що й управлiнню iн-

шими субєктами господарювання. Це пояснюється тим, що

технологiя сiльськогосподарського виробництва (тварин-

ництва i рослинництва), яка стосується технiчного аспекту

органiзацiї, за своїм змiстом є незалежною вiд форм власностi

та обумовлених ними форм господарювання.

Сiльськогосподарська дiяльнiсть, як обєкт управлiння в

сiльськогосподарському пiдприємствi (державному чи колек-

тивному), кооперативi, в пiдсобному господарствi промисло-

вого пiдприємства, в селянському (фермерському) господар-

ствi, неодмiнно повязана з використанням землi як засобу

виробництва, його сезоннiстю, клiматичними факторами то-

що. В кожному з цих субєктiв господарювання потрiбно: до-

тримуватись викликаних клiматичними умовами строкiв по-

сiвiв, догляду за ними i збиранням врожаю, забезпеченням

чергування сiвозмiн, правил пiдвищення родючостi грунтiв i

боротьби зi шкiдниками; добором сортiв насiння i посадково-

го матерiалу, дотриманням правил селекцiї, а також правил

ведення тваринництва i племiнної справи та вимог ветери-

нарної медицини.

328 Роздiл XV

Дотримування суто сiльськогосподарських правил має по-

єднуватись iз вжиттям заходiв щодо зберiгання i реалiзацiї

сiльськогосподарської продукцiї, закупiвлi сiльськогосподар-

ської технiки, устаткування i, нарештi, з отриманням прибут-

ку як узагальнюючою ознакою господарської дiяльностi.

Отже, обєктом управлiння в сiльськогосподарському пiд-

приємствi, незалежно вiд форми власностi, є сiльськогоспо-

дарська дiяльнiсть, то здiйснюється переважно селянами,

працiвниками, якi безпосередньо займаються сiльським гос-

подарством. До нього належать: земля, на якiй ця дiяльнiсть

здiйснюється, а також рослини i тварини, технiка, хiмiчнi за-

соби захисту рослин, органiчнi та мiнеральнi добрива, тва-

ринницькi ферми, склади, iншi господарськi будiвлi, готова

продукцiя рослинництва i тваринництва, грошовi кошти.

Що стосується працiвникiв радгоспiв та iнших ДСГП, то

обєктами управлiння вони виступають як працiвники, зай-

нятi рослинництвом, тваринництвом, як механiзатори, будi-

вельники, водiї, обслуговуючий персонал, керiвники пiдпри-

ємств i пiдроздiлiв, спецiалiсти сiльського господарства. Ке-

рiвники пiдприємств i пiдроздiлiв та окремi спецiалiсти одно-

часно виступають i як обєкти управлiння, i як його субєкти.

Головним в обєктi управлiння є людина - працiвник

сiльського господарства, який виступає перед управлiнням у

рiзних ролях, його поведiнка.